Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
По-святочні Окрушки Починається св. Миколаєм. По важні турботи м атері, голоіви р о дини, взагалі '.майже кожної жін ки. Бо в Америці все йнакше. На віть дату відвідин св. Угодника мі няють собі до вподоби. Вже з по ч атком грудня гуляють 'ПО всьому мі'сті чудернацькі Санта Класи та зачіпають дітвору, яка все і всю ди1 іграм рада, коли1 ще й гостин ця можна зарвати. Бігають тю всьому ,,.маркеті“, вганяють вічно діючими рухомими' сходами вгору і вниз по всіх великих товарових Д ом ах — ніхто і'х не зупиняє, ні прикликує до порядку, бо таке тут дитяче право. А є що оглядати! Бо мабуть ніде у світі не зібрано с/тільки забавок до ,,спутніка“ і ,,кудрявки“ включно. Ніде немає такого .багатства та різнородно- сги декорацій! Часто відограється й невеличка сценка, імпровізована таки иа очах глядачів. А щойно сіпісля приходить справжній св. Миколай до україн ських дітей. У Пласті буває він найскорше, мабуть там „найчем- нішіи діти. Станиця робить не злий ,,би'знес“. Потім приходить до шкіл чи інших установ, залеж но від запрошення. А мами й бать ки1 іпережи'вають роздачу дарунків більше як самі діти. Чи їх доня чи синок дістануть найкращий пода рунок? Це все відноситься до малят. Вже ітрохи старші школярі навіть не приходять, бо ЇМ' це вже неці каво ■— вони :вже не вірять у св. Миколая, хоч нетерпеливо чека ють подарунків під подушку. Ко лись ми втішались коробкою цу- корків чи імішечком оріижів, а тут діти привикли до того, як до що денного корму. Не йнакше і зі старшими.. У Різдвяний час треба за тутешнім звичаєм усіх обдару вати. Ціла ізлива дарунків пливе у різних видах і формах для всього довкілля. Ми вже ітратимо '.міру, що й кому дару'зати. Привчаємось по волі до доброго американського звичаю дарувати 'й практичні дріб нички — а не висилюватись на мистецькі, дорогі речі, які не все знаходять належне зрозуміння та оцінку. І знов трапляються ку- ріози. Ви можете одержати ту са му річ, яку раніш самі подарува ли своїй приятельці. Це все ді ється з .поспіху та надміру дарун ків. Головно з ділянки особистих дрібничок та жіночої чи навіть чоловічої конфекції. Практично, але небезпечно! Треба хіба заізс- сти реєстр кому і що дарується! Це вже клспоти' американського побуту. А са'мі с'вята? їх також незвич но для чужинців обходимо йнак ше, як наше довкілля, бо в ін шому часі і н'адто вже довго. Від св. Миколам до Йордану — це рів но місяць часу. І знов .клопоти для господинь. Треба приготува ти всього багато і' незвичних страв, щоб перевищити сусідку або при ятельку у сівяточних приготуван нях. У цьому місяці забувається зозсі'м про ,,лінію“ і кальорії, бо так велить наша традиція і 12 Свят-вєчірніх страв. Хоч сам Свят- Вечір ще найокромніший. На ньо му сама родина чи найближчі при- яігелі або запрошені самітники. Але Різдво, Марії, Йосипа та Сте пана аж до Василя включно це подвійні свята, бо ще й із імяни- нами То ж усе діється в імя ві домої старопольської приповідки та староукраїнської гссткнности. І хоч працюємо по фабриках чи бюрах та захекані прибігаємо до дому, то справляємо сзята ще о- бильніші, як колись у краю, бо є з чого і за що. А 'чоловіки ■— все „лучшую часть ізбраша“ — готу ють тільки 'батерію пляшок до ,, д ж і нл ;к ер е л а “ -включно. Приходять у гостину і стогнуть, і гості, і господарі. Спершу з за- ии'сти краще приладженого чи ба гатшого буфету, а потім посоло вілі з надміру їжі та напитків. На віть жива атмосфера започаткова ної забави пропадає-пахне в пере сип'. Ліниво тягнеться розмова і тільки пісня тут і там рятує на стрій. Вже пізно вночі, коли потомле ні гості повертаються додому, а виснажені господарі згрубша іпри- прятуюггь хату, ворушаться в го леві ріізні думки. Чи не треба тут якоїсь радикальної зміни? Ще в краю підіймались голоси проти старосвітсько-обильїіої форми на ших гостин. Вже тоді відважні молоді подружжя замикали хату на ключ і їхали з лещатами в го ри, щоб погуляти з вітром по за сніжених узбіччях. А тепер? Коли ми запряжені у щоденну гонитву за хлібом насущним, а там у краю... Що там діється в часі Різ двяних свят? Традиція, скажете? Та здається її треба в чомусь іншому шукати. Подумаймо над тим! Почина ється час мясниць і весіль. Нові клопоти на озиді. Для одних — це туалети і гостина, а для других це подарунки1 і танці. Чи не вдер жати б нам якоїсь міри — в одно му й другому? Бо хіба прийдеться знов зорга нізувати ,Голос вопіющого в пу стині1' у нашій радіопередачі. Га лина Зейкан це зуміє! І розвору шить наших господинь так, як роз ворушила молодь до участи й від повіді. Цьопа Із листів до редакції До листа Пресової Референтнії з 10, 1957 подаємо ще один голос. Про свою думку .відносно двох типів української спільноти в А- мериці — Марію та Дженні, зма льованих у „маленькому домику на одній із бічних вулиць одного мІста“ — я, на підставі 9-літнього мого досвіду, можу лиш коротко сказати, що піддержую без усяких застережень становище авторки. її знаємо це тільки як письменницю, а в першу чергу як непересічного лікаря та громадського діяча. Мені здається, що ніхто й ніколи не мо же приписати їй якихсь „тенден цій". Вона безмежно любить свій нарід і виступає завжди там, де події вражали її серце. Тому в ме не немає найменшого сумніву, що вона, навіть коли як „немилосерд ний лікар" змальовувала і Марію і Дженні, то відчувала до них обох однакову любов. Справедливо на зиває їх ,,двома світами, що зі ткнулися тут“. Марія — це „старе дерево, що, пересадженим, уже ні коли не відросте", і Дженні — ота молода квітка, що видана силами старого краю, але виросла вже на цьому ґрунті. Від старого дерева ніхто з садоводів не сподівається великого врожаю. Але від молодо го, що виросло під любовним до-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
