Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Мистець різьбленого слова Саме тепер минає десять років з того дня, коли 25. грудня 1947 року в Берхтесгадені, Німеччина, у підніжжя холодних величних Альп відійшла від нас українська письменниця Катря Гриневичева. Нещасливий випадок, про який го воритиму дальше, скоротив її жит тя, а то була б ще жила і творила. Відійшла від нас письменниця, що почала свою різьблену творчість зараз по першій світовій війні збіркою „Непоборні", в якій зма лювала життя й побут галиць ких селян у таборі для виселенців у Ґмінді. А дальше збірка легенд „По дорозі в Сихем“ і історичні повісті про Романа Великого й Романову вдову: „Шестикрилець“ і „Шоломи в сонці“ Усі ці твори Гриневичевої відзначаються чудо вою „різьбленою мовою“, вишу каними мистецькими словами й об разами, з яких віє щось ідиллічне, предивно тонке й захоплюючо- ніжне й чудово ласка.ве. І хоч з-під її пера не вийшло багато творів, але те, що вийшло, є повноваргіс- не й по-мистецьки викінчене. А тепер кілька моментів із моєї зустрічі з письменницею. Одного дня, пізньою весною, прийшов у мою таборову кімнат ку, покійний уже сьогодні, др. 0- стап Грицай, відомий літературний критик, письменник і публіцист, і запропонував мені відвідати нашу паню Катрю. Він саме гуди виби рався з візиток». У нього в руках була китичка золотих кульбаб та фіялок. Запримітивши мій погляд, що саме зупинився на квітках у його руках, пояснив: — Я є лицар пані Катрі, я звик, відвідуючи письменницю, прино сити їй квіти, чи то золоті куль баби, чи голубі незабудьки, або пахучі фіялки. Я дорожу кожним словом її подяки, її ніжною ласка вістю до гостя... а те(пер то тільки залишилось йому червоне лице. І так, моя сестричко, прожили ми на Сибірі' 6 літ. Описала я Тобі лиш що найважніше, бо з нашо го життя можна би 'зладити грубу книж'ку. Але на те ще є час! А цього нашого дитинства не забу демо ніколи. Ася Я була зворушена словами док тора і думкою, що за кілька хви лин матиму нагоду пізнати пись менницю „різьбленого слова". Я трохи хвилювалась. Але все це розвіялось, коли я стала перед письменницею, коли зустріли .мене її добрі й ласкаві очі, очі в'сеціло передуховленої людини. Саме за падав вечір і вже сутінки вкривали таборову кімнатку, в якій жила й леліяла нові думки Катря Гриіневи. чева. Крізь .відкрите вікно видніли Альпи, осяяні пурпуром заходячо- го сонця, якого проблиски закра дались несміливо в кімнату і ніби займались рожевими відблисками на срібному .волоссі письменниці. І почалась тоді цікава, небуден на розмова про .музику, літерату ру, красу природи, пляни на май бутнє. А коли др. Грицай висловив думку, що письменниця створила в нас культ книжки картиною, ко ли то Ясиня у повісті „Шоломи в сонці" в тиші ночі заглиблюється в лектуру Ізборника, пані Катря сказала: Коли я читаю книжку, зда ється мені, що побуваю з живою, близькою істотою. Де добра книж ка — там храм і її я читаю у ти- шині направду побожмого серця... Сказала це і на мент зупинилась, а потім вказала на сяйво місяця, що вдиралося вже у зовсім темну кімнату, і промовила ніби заду мано : — Як дуже любила я колись і тепер люблю музику Шопена, Бет- говена. Уявіть собі, що хтось са ме тепер грає чарівну „Місячну Сонату" Скільки мрій і дум про йшло в моїй голові, слухаючи тво ри того музичного генія... І в цій хвилині вона видавалася мені ніби якась заблукана квітка серед наших скучних сірих буднів. Запанувала на хвилину тиша. На землю налягла .вже темна ніч, за вікном гори закуталися в імлисті завої до сну. І знов прозвучав го лос письменниці у тишині. Розка зувала про заплянований новий твір із життя Лемківщини, якого кілька розділів уже готові й обіця ла колись .нам це прочитати. Під готовляючись до цієї нової праці, вона вже перестудіювала Чайків- ського „Східнімк межами Лемків- щини“ і Тарновича „Історію Лем ківщини14 Ці пляни і праця трима ли при житті в невїдрадній табо ровій дійсності ту все елегантну й бадьору жінку. Вдруге зустріла я письменницю в Літературно-Мистецькому Клюбі в нашому таки таборі. Вона діли лася з при явними своїми цікавими і маловідомими споминами про її знайомство з письменниками В. Стефаником і І. Франком. З її опо відань можна було бачити, яка знаменита память у цієї жінки, її оповідання — це були справжні літературні иерлини, і велика шко да, що їх не утривалено на папері. Передовсім її спомин про останні дні Франка у Львові та враження письменниці з останніх хвилин пе- ребутих у вмираючого поета. Все це не записано і все це зійшло ра зом із письменницею в могилу. Іншим разом управа Літератур- ію-Мистецького Клюбу на пропо зицію др. Грицая влаштувала юві лейний Літературний Вечір Катрі Гриневичевої. Мені припала честь на цьому вечорі читати уривок із „Шестикрильцяи картину бою і смерть князя Романа під Завихо- стом. Програма вечора проходила. Письменниця в цілій своїй достой ності сиділа і слухала те, що я чи тала. Перед моїми очима зникло все: і приявні на цьому вечорі, і стіни залі, я бачила бій, дружин ників, куряву, що підносилася з-під кінських копит, я чула звуки рогів, тупіт кінських копит — а понад усім тим — ніжний, надзем ний погляд письменниці, що при кував мене дивним блиском. І не диво. Гриневичева описала цю кар тину різьбленою МО'ВОЮ з глибо ким знанням княжої доби, боїв і звичаїв княжих дружинників так плястично і вірно, що читач все- піло переноситься думками в ту ситуацію. Коли по скінченім чи танні я відійшла на своє місце, па ні Катря дала мені знак, щоб я пі дійшла цо неї. На чолі почула я тоді теплий її поцілунок. Це було найкраще признання для мене. Вона не сказала тоді ані словечка, тільки її очі блистіли дивним бли ском. А ось ще одна картина з остан ніх днів життя. З кінцем серпня
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
