Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із такого вже роду З Євгенією Ласовською-Ста- рицькою важко зробити іптерзю. Не тільки '.мені, але й моїм коле гам вона сміялася в ніс, коли хто з них пробував випитати її про колишню слаїву, успіхи й тріюм- фи. А мені так-таки й сказала просто: — Відчепися, як хочеш у згоді 30 МНОЮ жити! Ти говори мені тіро сучасне, щонебудь пікантне, — я страшно люблю ,,пльотки“, — тільки не доводи мене до тіа>сії ци ми ідіотськими запитаннями! Ах, які ви в>сі 'мало оригінальні! Вічне ті самі, трафаретні, безглузді й мало дотепні питання, на які я мала б відповідати такими ж утер тими, заялозеними фразами в ро ді: „МиСТЄЦТВО ---- ЦЄ 'МОЄ життя!“ або „Дорога до слави — терни ста !“ і при цьому обовязково за вернути очима й зі'дхнути. Декому хочеться, щоб я таке казала: „Я страшенно люблю кві!ти!“ (або: пси, коні чи коти!), чи „Мій улю блений кольор селєдиновий!“ (або: лі'лля-руж!), чи врешті: „Моя мрія поїхати на Аляску!“ (а'бо навпаки: на Сагару!) і т. д. Ні, ні, ні! На це мене не набереш. Ось скажи мені краще, питимеш чай, чи каїву? Що ж мені було робити? Я ви пила запашну каву з моїми улюб леними (а про те лукава Гена знає!) кокосовими тістечками, за кусила помадками, які завжди я- кийсь їхній поклонник непомітно залишить, і вже 'збиралася їхати в мої „Вільхи під лісом“ (така ро мантична назва нашого містечка), коли раптом прийшла мені голо ву ща'слива думка. Маестро, — я звернулася до Мирослава Скали-Старішького, — чи ви дуже мене лаяли б, коли б я просила вас вийти зо мною та показати мені' зупинку автобуса від вашої ,,Репю6лік“:!:) до мойо го ,,ЖорЄ'с“?*) Бо ж у таку по году гріх лїзти в метро! Маестро дуже мене лаяв би, --- йому так хотілося після обіду пе редрікатися перед вечірнім висту пом, КОЛИ 'б не був у поведінці такий шармантний, товариський і, як на „міжнароднього співака", — аж надто скромний. *) Зупинки підземки. Та коли ми тільки заховались за рогом1, звідки не могла нас уже добачити з вікна своєї вітальні Гена, я затрималася й сказала йому: — Мені зовсім не треба того дурного автобуса, якого зупинку я зрештою знаю напамять, а ви кликала я вас сюди на ге, щоб до говоритися з вами на рандку. — На... на... рандку? — облич чя співака (не во гнів йому!) мало такий немудрий вигляд, що я роз реготалася на весь голос. — Заспокійтеся блаженний Йо- сифе! А цю знамениту маску пе реляку й остовпіння заховайте для своїх сценічних креацій! Справа ось у чому: хочу дістати від вас „інтервю" про Гену! Бо з нею не можна говорити, а я підозріваю, що в її блискучій ка- рієрі напевне були цікаві момен ти... Що ви на це? — Та що ж... я згідний, але... як це зробити? О темпера! О морес!**) То це я вас маю вчити, вас, актора й співака, якому, чи не кожна євро пейська сцена знайома? Тоді я за пропоную: хочете в неділю під церквою? — Але ж .ми завжди разом хо димо до церкви! А самі ви нікуди не ходите? Ну, й чоловік! Ходжу до радіо наспівувати на ленту... в четвер по полудні... — Прекрасно! Якраз у четвер я .вожу дітей до української шко ли! Тоді у ,,Фльорі“ між 3—-4-ою. Договорились? — Договорились, але тільки на пів години! Пів години? Хі'ба говорити мете як млинок, але хай уже буде. То ж до побачення, а не забудьте, що ви показували мені зупинку... Коли тільки ,,гарсон“ поставив перед нами два „експреси" й ди скретно 'віддалився, я зразу ж приступила до речі. — Чи правда це, що вся Генина родина дуже обдарована? — А, це вже такий рід, — мо вив Старицький, попиваючи каву. — Батько Гени, Константин, який **) О, часи! О, звичаї! успадкував по дідах і праді'дах 'му зикальність і голос, та все недов ге життя (49 років) диригував га лицькими хорами, — передав усі ці таланти трьом своїм дітям: Ользі, постійній хористці й орга нізаторці кїірєз, '.матері компози тора Ігоря Соневицького, Єзтенії, оперній і стіеретксзі’й співачці моїй дружині, та о. Вячеславу, священикові на (Поділлі з чудо.вим і сильним голосом, вивезеному большечкками на Сибір. До речі, з цієї самої родини, по стриєчній лінії, теж проявилися таланти у Володимира Ласов>ськс.го — відо мого маляря, й його сина Яропол- ка, скрипаля й композитора в 14 році життя! - Це й .справді „такий уже рід“, як каже Гена, але вернімося до неї. Коли почала вона співати? — Усі троє з найменших років проявляли небуденний слух і го лоси, так що в їхній хаті відбува лися постійні концерти з солями, дуетами й тріями. Це згодом пе ренеслося до чортківської гімна зії, до якої всі вони ходили, а там І на громадський терен, де ніяка імпреза не відбувалася без їхньої участи. Та найбільш вибивалася наймолодша Є ніг ем і я своїм незви чайним голосом. На неї й зверну ли особливу увагу два чортківські діячі о. парох Бабій та адвокат Електорович і, наділивши її сти пендією, вислали до Льво'ва. Пере їхавши туди, Євгенія Ласовська стала ученицею професора співу Єпгснія Лассвська-Старицька Eugenie Starycka has relinquished her career аз a singer, after m arrying another singer, M iro Skala
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
