Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Від престола священик благословив людей. Промовив. ,,Після Богослужби відправиться панахида за спокій душі Еви Штогрин'1. Захолола. Ноги перемінилися в дві колоди, в ру ках не стало сили, язик знерухомів. У голові затов клося: що-що? Жила до-недавна в Домі Старців і не знала, що діється поза його межами. Ніколи не подумала про Еву, хіба що з погляду своєї образи. Жила своїм тяжким, але самолюбним життям і не вміла викре сати навіть дрібки зрозуміння, або вдячности для людини, що в круту годину прийшла їй із допомо гою. Це зрозуміла тільки тоді, коли почула цю страшну вістку. Не могла освоїтися з нею, повірити в це. Ева померла? Значить у Діни немає вже мами . . . Там сталося нещастя, а вона, Христя, осу джувала і кинула хвору людину, що від неї зазнала тільки добро! Ніколи не спромоглася навіть подзво нити до Діни, тієї життєрадісної, веселої дівчини, що відчиняла їй двері у нове життя! Д-р Пихун здивувався, коли сказала йому, що нічого про те не знала. Ева померла нагло, здається, о восьмій годині вечора, саме тоді, коли чоловік си дів над якоюсь працею в своїй бібліотеці, а доня танцювала у нічному клюбі. Про це було в „Сво боді". . . Коли дорахувалася в думках до точного дня, приголомшила її страшна правда. Це сталося того вечора, як вона відійшла. Сталося після того, як вона подала їй склянку з ліками . . Пережите розкрутилося фільмом і не давало їй спокою. Відштовхувала від себе страшну думку, але вона вперто поверталась новим питанням. Чіплялася уявою Марка і знову і знову відтворювала цю хви лину, коли поклав перед нею цент ,,на щастя" Але це вистачило тільки на короткий час. Потім повер талась у думках Ева, що лежала на веранді і вона, Христя, як подавала їй склянку з ліками. Питала себе: дала один порошок, чи два? Не дала нічого, чи дала забагато? Зробила мимовільний страшний злочин, чи не вміла врятувати людини? І що буде, як це викриється?. . Сталося чудо. Ева провадила досі якесь важливе для себе, але непомітне для Христі життя. Була ко лись у її житті, записалася в пам’яті молоденькою дівчиною, як виглядає своїх ,,симпатій", як танцює на домашній, вечірці, як робить палкі обіцянки до помоги для краю з вікна пульману. Потім зникла на довший час і ожила знову після приїзду Христі до Америки. Віджила на коротко, на те тільки, щоб зро бити добрий вчинок, не знайти зрозуміння для себе самої і знову зникла. Цим разом уже назавжди. Досі вона існувала в пам’яті, була в думках. Але тепер, коли перестала жити, залізла в Христинину душу, ніби в належне їй помешкання і влаштовувала все на свій лад. Не 'було куди від неї сховатися, куди втекти. Навіть у сні появлялась. Контролювала всі Христині вчинки, всі наміри. Хоче кинути працю в ресторані і пошукати іншої? И-и, — відзивалася Ева в душі. — Спершу знайди нову, тоді кидай стару працю! Заощадиш собі турбот. Очорнюєш Рожу? Чи не тобі треба мати більше зрозуміння для неї? Ти доня композитора, Рожа дитина вулиці. Не очорнюй нікого, не перевіривши вперед докладно! Поглянь ліпше, як поводиться европейка, опинившись тут! . ,,Ах, залиши мене! — збунтувалась нарешті Христя, ніби справді могла говорити до Еви. Але на віть бунт не поміг. Ева не зникала. Що, на Бога, може з цього вийти? — бився неспокій в її думках. Переглядала газети, зо страхом чекала пошти. Ви глядала, але й боялася зустрічі з батьками.. Коро тенький лист, що його одержала в тому часі, не міг у нічому улегшити їй. „З огляду на давню татову хворобу легенів, нам остаточно і невідклично відмов лено у приїзді до ЗДА . . .“ — написала мама. У темряву безпросвітнього настрою, закрався ясний промінь. ,Дє я вас бачив?' — питався Марко, коли студенти знайомили їх. Це було в сінях, Христя саме збиралася кинути листа до батьків, але .в ту хвилину забула про нього. Навіть Ева, здавалося, сховалася десь у куточок. Христя пересувалася по глядом по його о'бличчі і намагалася не виявити йому своєї радости. ДДе старий дотеп, Марку! — сміявся Ігор. — Спроможися на щось більше оригінального! Ми тебе і так знайомимо!' ,Ви дали мені цента ,,на щастя“ !‘, — промовила. ,Рація! Дійсно! Я дав вам цента на щастя! Чи приніс щастя?1 — поцікавився майже поважно, похи- люючись. трохи над нею. ,Не знаю, — відповіла вдивлена в його очі. — 'Пробачте, у мене справи, я мушу йти, — хотіла ска зати, але раптом вирішила, що нічого в цій хвилині .не було настільки важливе, щоб скоротити цю давно- очікувану хвилину 'знайомства. — Може!‘ ■— додала Іголосно. ,Ви до міста? — спитав Марко. Хлопці гуртом вийшли з кімнати. У дверях кухні Марія Семенівна всміхалася до них. — На ріг вулиці, — хотіла сказати Христя, але тільки потакуюче хитнула головою. — Я вас підвезу! — запропонував Марко і спішно пішов .відчиняти яверці авта, що стояло .недалеко дому.. — Прошу!* — всміхнувся, відчинивши їх. Христя підійшла до нього з почуттям метелика, що летить до світла. Марко затріснув дверцята за нею, всунувся з другої сторони за керівницю, мах нув рукою до хлопців, що з невиразними мінами за лишилися .на хіднику. Д о побачення!£ VII. — Америка? — міркує Христя над питанням пана Бордо. — Якщо Нью Йорк можна розтягати на цілу Америку, то я знаю їх три — може вона ска зати. — Америка, що прийшла до мене з Діною і тією я була захоплена. Потім я пізнала другу, що прийшла до мене з Рожею і тим листом від батьків, що похо вав мої надії на їх приїзд сюди і цю я ненавиділа. 1 нарешті третя, яку я пізнала враз із Марком і ця стала немов моя рідна. — Але це не доходить до нього. Все, що він чує, це тільки: --- І'НШИЙ овіт, як там. Його треба добре пізнати. Тоді можна любити. — Дійсно? — рушає бровами адвокат. — Я ра дий, що ви тут почуваєтесь добре. Це напевне, щось цілком інше, як ваша Україна? Чи не так? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
