Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Жива спадщина (Памяті Ангелини Коломиєць) Коли рік то:му у далекій Австра лії попрощалася зі світом Анге- лина Коломиець, ледве відмітила це українська преса. Та в єдиній посмертній згадці Сергій Домазар змалював дуже живо її надзвичай ний життєвий шлях, що в ньому відбилося „мов океан у краплині — життя многострадального наро ду українського". У нарисі С. Домазара виростає перед нами постать учительки- польки, що в молодечому запалі зголосилась 'працювати „на кре- сах“. Там вона думала нести осві ту темному, неосвіченому селяни нові. А волинське село зустріло її привітно з гідністю своєї давньої традиції, але в гордому, хоч німо му, відпорі. Молода вчителька стала вивчати його -мову, щоб зрозуміти його життя. І в цьому зусиллі став до помагати їй місцевий студент Аве нір Коломиець. І з зустрічі цих двох істот зродилось кохання, що сполучило їх на все життя. Чи щось дивного в тому, що двоє молодих людей покохалось? Але ця сполука обєднала дві різні вдачі, дві народності й два при значення. І в цьому зударі лежить уся вартість і значення Ангелини Коломиець. Подружжя почалося для неї він чанням у православній церкві. Це й було першим її кроком у світ чоловіка, в який вона потім уві йшла беззастережно. А цей світ Коли я відходжу від Зарицької і залишаю її в холодній і тісній кім наті, де щілинами провіває вітер і де стан імпровізорії не дає мож- ливости навести ніякого ладу, ме не проймає щораз більший подив для мистецького генія, в якого по чуття краси роздавлює чи скорі ше, зовсім ізолює реальну дій сність. І в мене родиться велике ■бажання —• дати Зарицькій мож ливість влаштувати в Парижі влас ну самостійну виставку, яка ви провадила б її мистецтво із самоти у широкий світ і до тих, які дадуть йому його властиву вартість. Марта Калитовська був могутній і широкий. „Моло дим, дужим птахом" називає його С. Домазар, „що певний своїх сил та майбутнього високого лету“. „Високий лет“ Авеніра Коло- мийця став рівночасно його траге дією. У вузькій „клітці14, якою бу ла тодішня Польща для україн ських талантів, він не міг розгор нути своїх крил. Його порив по значу вали часті невдачі. Тверде життя ставило свої вимоги. Але не ломало, не впрягало його запа лу в русло буденного ходу. Авенір Коломиєць усе наново „простував свої крила", все наново поривався до лету. Дружина Ангелина стала йому вірним товаришем. Вона розуміла його нестримний гін у висоти. Не слідувала за ним, шануючи його призначення. Але тихою ласкою й материнським рухом вона роз гладжувала його турботи. І коли доля обдарувала їх трьома синами, вона віддано зайнялась їх вихован ням. Щоб вони пішли шляхом сво го батька й може довершили по чате ним діло. До всіх труднощів і перешкод його мистецького шляху приєднав ся ще воєнний буревій. З трудом уникнув Авенір Коломиєць ареш- тувань наїздників. Велика ман дрівка вигнала й його з родиною із рідної землі. Виснажений його організм не витримав цього й ско ро по війні він відійшов навіки. Ангелина Коломиєць залишилась сама із синами. Доля поставила перед цією жін кою важке життєве завдання. Пе реселення з трьома доростаючими дітьми, перші кроки на чужій зем лі й запевнення для них якоїне- будь освіти. Це ж сини Авеніра! Вони напевне підуть батьковими слідами. І в її руках на короткий час зосередилось оце призначення. Пригадалась ота присяга, що її вона колись зложила -в тихому во линському селі. Не тільки Богові й чоловікові, але й його народові. Ангелина Коломиєць пішла тим шляхом. В Австралії треба було вдові важко пробиватись. І знов струснув її важкий удар, коли її найстарший син згинув від випад ку при заробітній праці. На нього вона покладала найбільші надії. І немов деревина, поражена гро мом, вона знов сціпила свої сили. Бо ж молодші сини вимагали про воду й опіки. Але вже недовго судилось їй бути їм за матір і за батька. Важ ка недуга, що дрімала в організмі, стала розвиватись. Нестерпні її муки закінчились дня 25. квітня 1956 р. у Скайвілі біля Річмонду. За домовиною йшли сини Тарас і Ждан, пятнадцяти й тринадцяти літ. Оттак закінчилось життя Анге лини Коломиець, позначене вели кими поривами й (рішеннями. Вона ступила свідомо на цей шлях і до вела його послідовно до кінця. Не судилось їй вивести в люди своїх дітей. Чи подбає про них україн ська громада в память їх небуден них батьків? JI. Б. ПОДЯКА П-ні 0ва Статків із Флориди прислала, замі'сть квітів на могилу своїх приятелів у Дітройті, ■—-100 дол. до Централі СУА на піддерж ку української студіюючої моло ді. Цю пожертву приділили ми на шому стипендійному фондові. Там вони принесуть користь таланови тій студентці, яка зможе продов жувати свою роботу завдяки ще дрій руці нашої членки. Пані Єві Статків складаємо щиру подяку за це добре діло! Гол. Управа ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ Оплата зміни чека Поважані Пані, Прошу дарувати, що я трохи припізнилась із заплатою за жур нал. Посилаю Вам на два роки 6 дол., а окрім того 20 ц. на зміну чека, бо це теж Вас коштує. Живу зі скромної пенсії і не можу по зволити собі вислати й на пресо вий фонд. Але дуже люблю читати наш журнал, без нього я не бу ла б. Щирий привіт! Анна Стронська, Шикаго Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
