Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
може бути якась засідка, цього не можемо легкова жити. Прошу собі нагадати, як Христя була одяг нена, коли йшла до цього адвоката. Дівчата люблять переодягатися і коли виходила кудись удруге, на певно змінила сукню. — На жаль, ніхто з нас цього не бачив, бо всі ми були в той час у праці. —■ каже Марія Семенівна .з жалем у голосі. —• Ага. Добре. В такому разі можемо піти всі до її кімнати і поглянути, чи щось не вкаже на її присутність вдома. Напевне має якихсь приятелів можна подзвонити до них. Якщо б до одинадцятої години не повернулася до дому, то треба повідомити поліцію. Цікаво — додає. В його голосі відчува ється не то хвилювання із створеної ситуації, не то радість, що може згадати щось із минулого. — Я мав раз майже подібний випадок, як я був у Він називає одне з галицьких містечок, у цій хвилині так і здається, що він забув, що тут йдеться про доню його приятеля, з якою невідомо, що ста лося, тільки радий нагоді, що допоможе йому вирвати ще раз на світло денне якийсь вчинок, що колись був його успіхом. Марія Семенівна і Луцикова, що в цій хвилині не всилі стежити за його думкою, див ляться на нього трохи нетерпеливо. Перша, все ще оглядаючись на нього, починає сходити вниз. Ця по дія, колись актуальна, в цій хвилині нікому не цікава, але Луцик робить вид, що вона його інтересує і він всміхається і хитає головою, крокуючи й собі до схо дів. Дійсно? — ніби дивується. — Го-го! Та ви були знані! — Остаточно обидва вони належать до одного середовища, до одного покоління, то як їм не розу міти себе! Протекційним рухом кладе руку на його рам’я і дивиться вслід за жінками. — Ми вас знали! Його дружина з виразом застиглого страху на обличчі вирушує, трохи отягаючись, за Марією Се- менівною. У них відмінні зацікавлення, інше минуле, у них нема часу на розмови, але тепер обидві пере йняті однією турботою і раптом знаходять багато спільних слів. Майже шепочучи, ступаючи на низ, одна одній підсуває якнайгірші можливості і лякають себе ще більше. Один із перших адвокатів Нью Йорку, пан Бордо, нікому не знаний у межах цього домику, виростає раптом до розмірів небезпечного бандита. Нарешті, це ж Христя, це доня панства Су- миків зі Львова, це Христиночка, золота дівчина для Марії Семенівни, то як же ж можна спокійно при йняти те, що в цьому великому світі вона кудись пропала? Бо, наприклад, він може бути справді адво катом, але хтось підшиється під нього, мало чого не буває в теперішньому світі?! Іван Іванович стоїть на порозі кухні цілком роз гублений і чекає на рішення людей більш обзнайом- лених з такими справами. Його лисина світить по гідно, добродушно і цілком суперечить нещасливому виразові його очей. Славко з 'Ігорем вийшли з своєї кімнати й дивляться зацікавлено, як ціла процесія, очолена др. Пихуном, крокує до Христиної кімнати. — Ти! —■ шепоче Ігор, насилу стримуючи сміх. —■ Ти віриш, що їй справді щось сталося? Пішла дівчина трохи перейтися, а вони панахиду правлять! Ще проголосять, що її пірвали! Вдумливий, поважний кандидат на ескуляпа, морщить чоло. —■ Чи я знаю?! Особисто я вірю, що Христя потрапить викрутитися з усіх тяжких ситуацій. А всім, це все смішне, ще навіть нема девятої го дини ... — Якщо вже повернулася, коли була з тобою в кіні... — починає Ігор з хитрою усмішкою і від хилюється від Славкового ляпанця. Луцикова ввійшла до Христиної кімнати, але тримається більше порога. Почувається дуже неща сливо. Ніколи в житті вона не входила до чужої кім нати, коли там не було її мешканця, не була заплу тана в неясні справи і тепер серце їй б’ється голос ніше, як повинно, а в голову вдаряє гаряч. Вона вже жаліє, що прийшла сюди, ще може прийдеться бути свідком якихсь цілком немилих подій. Може Христю вже вбили, може пошматували, може вона попала під авто, окалічіла. Мама і тато десь там у Мюнхені ціл ком не знають, що їх доня кінчить життя! Ніколи та кого не знала! Коли не рахувати різних політичних авантюр, то пригадує собі у Львові, як тільки вийшли були радія, вкрали були у сусідки зі спальні килим. Вона була в кухні й розкошувалася новим винахо дом, а злодій робив, що хотів в її спальні! Таке несе з собою поступ! Що за думки в голову лізуть . . Серце товчеться, як несамовите, по цілому тілі роз ходиться гаряч, здається, що проб’є тонку поволоку шкіри й витрисне фонтаною! Ах, ні, такі речі вже не для неї.. . — У неї зависокий тиск крови, — думає Славко розгоном медика, помітивши почервоніле лице Лу- цикової. Скільки їй років? Шістдесят два-три ...? В її віці неможливо мати більше, як 150/78. У Пи- хуна кінчик носа небезпечно червоний. Чи з цього розвинеться пістряк, чи це в наслідок надмірного пиття? Цікаво, чому Луцик не скаже спалити цю бородавку на чолі... — Я відпроваджу на тору, — жертвується та услужно заокруглує своє рам’я до пані Луцикової. Пальцем правої руки він напружено слухає її жив чик. — Зробилося слабо? Найкраще положитися. Я зараз послухаю серце ... — і повертається з нею до сходів поважний і зацікавлений тим першим у своїм житті випадком. —• Пане раднику! Луцик стоїть з цигаром у руці, тепер він уже знову елегантний пан, як за львівських часів, і ніхто з фабричних робітників, що знають його вже кілька років, не міг би його пізнати. Він чує слова Пихуна, на хвилину навіть допускає можливість нещасливого випадку, але раптом його думка біжить назад, до днів його молодости, до щасливих студентських часів і першої зустрічі з молоденькою дівчиною, теперіш ньою мамою Христі. Не знав ще тоді своєї дружини, жив буйним студентським життям, не мріяв, що буде мати колись сина і не догадувався навіть, що цього єдиного сина покличе війна, забере Батьківщина! От бін підводить це молоденьке дівчатко з вечірки до дому в третій годині над ранком, а з ними інша мо лодь, а потім повертається пішки до дому. Грошей нема на авто, чи фіякра, а трамваї в тій годині ще не ходять. Ноги втомлені танцем і довгим ходом,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
