Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
єтьси, заглядаючи через поріг до Івана Івановича, зайнятого своїми книжками. — А я не знаю, — каже він не відразу. —■ Як не знаєш? Не казала тобі? — Я її не бачив. — Ні? Хіба її нема ще? — А хіба їй пора бути вже вдома? —■ От, Господи! За стільки років співжиття і ще забуваю, що ти живеш понад хмарами! Та ж Христи- ночка не ходила сьогодні до праці! її кликав до себе якийсь ньюйоркський адвокат . . — А я і не знав, — каже 'Іван Іванович. Марія Семенівна в поспіху змінивши сукню, стукає до від хилених дверей Христиної кімнати. — Христиночко! Ніхто не відповідає. У лазничці все ще чути шулі води і спів Ігоря. Платівка в автоматичному апараті змінила на пісеньку, в якій іншим голосом і новими словами співають про кохання: ,,Ай лав ю, ай місс ю, о, май дарлінґ . —■ Христиночко . . — Марія Семенівна нетер пеливо морщить чоло. У фабриці електричних жарі- вок, де вона працює, цілий день радіо грає якісь скочні мельодії, а тут відразу ціла хата повна звуків і ніде не знайти їй спокою. Єдиний спів Христиночки її не дратує. — Христиночко ? — Може заснула? Відчиняє тихенько двері й заглядає через поріг. У кімнаті немає нікого. На її обличчі відбивається питання. Поволі повертається і все з тим самим ви разом незрозуміння на обличчі, опинюється перед Іваном Івановичем. — Христиночки нема каже, присідаючи на кріслі. Кінчиками пальців торкається висків. — Че кай, нехай подумаю, — каже. Іван Іванович залишив свої записки й дивиться на неї з виразом дитини, якій несподівано відібрали тількищо подаровану за бавку. Він не має права до своїх власних зацікавлень впродовж восьми годин дня, але все, що залишається після цього, це вже, вибачте, це таки належить до нього! Як тут можна спокійно приймати, як щось, чи хтось перешкоджає йому в тому?! — Нема? —■ питає не цілком свідомий того, про кого тут йдеться. —■ Христиночки нема, — думає в голос Марія Семенівна, і підводиться. — Напевно не повернулася від цього адвоката. Без причини вона мене не пові домляла, що йде туди! З нею щось сталося! — От, зараз і сталося! — каже Іван Іванович, який не любить цього зажуреного виразу лиця своєї дружини. Намагається знову зайнятися своїми за писками. Тимчасом Марія Семенівна сидить за столиком у сінях і водить вказуючим пальцем лівої руки по цілих кольонках прізвищ у телефонній книзі. Ба-бе- би . Кара Господня, скільки назбиралося тих пріз вищ з літери Б! Бр-Бор . . . Тепер розбери! Тут тобі Бордо з ,,х“ на кінці і без нього. Ага, цей перед Хрещатиком, як же їй там Накручує число і да ремне чекає на відповідь. Годинник на її руці вказує за десять хвилин восьму. У канцелярії нема вже нікого. — Що сталося з дівчиною? —- міркує голос но. — І що тепер робити? — питає в Івана Івановича,, що вийшов до неї. У справах небесних світел Іван Іванович небудь- який знавець, але в земських турботах він цілком розгублюється. Тому стоїть безрадно і не знає, що відповісти. Ігор виходить із лазнички, клаптики мо крого врлосся сягають його брів, слова пісні завми рають на устах на вид зажурених господарів. —■ Чи може десь горить? — питає жартома. —- Христиночки ще нема — непевним голо сом заявляє Іван Іванович. —■ Може пішла до кіна, — відразу вирішує Ігор і крокує до своєї кімнати. — Не могла ж полетіти на Фльориду! А може читає в городі! Марія Семенівна піднімає погляд на відчинені двері його кімнати, її обличчя вияснюється. Не по думала навіть! Біжить на ганок у той час, як у вхід них дверях появляється Славко. ,,То що-що ста лося?" — чути, як допитується. —- її там нема, — заявляє понуро Марія Семе нівна, повернувшись з городу. — Ніде нема! З нею напевно щось сталося! Господи! Що ж тут робити? — Та чекай, та як так відразу сталося, — нама гається заспокоїти її Іван Іванович щораз більше непевним голосом. — І взагалі, що могло статися? —■ Мало що — Марія Семенівна дивиться на нього очима, що не бачать нічого і раптом поверта ється до сходів на гору. — Необхідно порадитися з людьми! — каже, задихавшись уже на четвертому ступені. —■ Ви знаєте, пані Луцикова, — чути її голос на горі. — Христиночки нема! А хвилююсь я тому, що тут мені не все ясно. В суботу вона одер жала листа від якогось адвоката з Нью Йорку. Бордо, його прізвище. Запросив її на сьогодні вранці. Вона не знала, хто він і чого хоче. Я бачила, вона хвилю валася . 'І от досі вдома її нема! Радьте, прошу, що робити! Не можна ж справи так залишити! —• Та не може бути?! — чути наляканий голос Луцикової. Рівночасно радник спокійно запитує: — А ви певні, що її в міжчасі не було вдома? —■ Певна? Ні. Але в такому разі де вона? В цій порі вона з дому взагалі не виходить! — А м.оже поїхала куди з тим паном? —- вису ває здогад пані Луцикова. — З яким паном? З Марком Павловичем, хочете сказати? Та ж його нема з того часу, як поїхав до Канади! До Баффало перенеслися, чи щось таке. Що робити, кажіть, якби не цей адвокат, я б не хвилю валася так, звісно —-То що сталося з Христею? — включається голос д-ра Пихуна. — Я чув якісь слова .. Марія Семенівна повторяє від початку. Іван Іва нович слухає уважно закинувши голову. Патефон у кіімнаті студентів вгощає всіх карпатською коло мийкою. — Тільки спокійно! — заявляє авторитетно др. Пихун, що раптом перемінюється у правника. — За раз усе розберемо. Нема ще причини хвилюватися. Спершу мусимо перевірити, чи вона в міжчасі була вдома. Якщо зможете це ствердити, відпаде підо зріння відносно адвоката. Якщо це справжній адво кат, то зрозуміло, що нема чого хвилюватися. Але Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top