Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XIV. ГРУДЕНЬ, 1957 _____________________________ Ч. 11 За розвій української особовости Український жіночий рух має свою традицію. Теперішність бу дується на підставах минулого і промощує шлях у майбутнє. Укра їнські жіночі організації знайшли собі місце у суспільстві і без них годі собі уявити нашого громад ського життя. Можливо, що тут і там виринають непорозуміння зприводу розподілу ділянок праці між жіночими й іншими громад ськими організаціями та це лиш тому, що жіночі організації зрілі до незалежного місця у суспіль стві, а загал все ще хоче бачити в них допоміжний чинник, що зби рає гріш на цілі інших організацій. Кожна організація виростає си лою своєї ідеї, яку визнає, сумою праці і силою індивідуальности своїх провідних членів. Це перед умови більшої чи меншої, але зор ганізованої спільноти. Здавалося б, що всі ці дані в нас знаходяться. Все промовляє за тим, що ми мо жемо створити силу, скріпити єд ність, дійти до цілі. Все ж таки щось протидіє цьому і не дозволяє нам осягнути нашої найвищої мети. Ми всі свідомі того, що україн ський нарід у великій мірі чуттє вий. Наша наука оцінює емоцій ність, як явище позитивне і дока зує, що народи, які зберегли пер вісну силу духа й чуттєвість — є здорові, молоді й життєздатні та мають перевагу над народами, що свої емоції втратили. Нашим за вданням є зберегти ту чуттєвість, розвинути інтелект і осягнути пов ний розвій української особово сти. Наша наука твердить, що гаси ти, чи соромитись нашої емоцій- ности немає найменшої потреби. Та без участи розсудку ця емоцій ність стає часто нашим нещастям. Недостаток розсудку при емоціях стає чинником майже руйнуючим і не дозволяє нам сильно станути на власних ногах. Тяжкий це закид, але слушний! Із цим фактом стрічаємось на кож ному кроці у нашому житті. Най більш руйнуючим виявом цього є зависть і ненависть до своїх. За вважте, що кожна одиниця, що хоч трохи силою своєї праці виросла понад гурт, викликує відразу за висть „ближніх44. Серед них росте невдоволення, критика, наклепи. Так ненависть, як і любов, так за висть, як і симпатія — є почуван нями, яких джерелом є наша чут тєвість. А коли при тому немає на лежно виробленого розуму чи роз судку, то наша чуттєвість стає на скрізь руйнуючим чинником. Це не значить, що суспільство може бійтись без громадської кри тики. Коли треба зміни людей чи оцінки подій — це повинно наста ти, бо прикривати нелояльність чи навіть зловживання і все те, що виходить із того — було б нечес но. Але валити організацію, що ви росла силою наших рук, лиш із не- нависти до певних осіб, щоб їм докучити чи їх усунути — це тре ба оцінити, як національний зло чин. Зправила в усіх наших гро мадських суперечках немає причи ни до того, а малі особисті образи стають головним рушієм цих „кам паній*4. У висліді нищиться ціле надбання і не направляється нічо го. І лиш наша емоційність, із якої виростають нетолерантність, за висть, ненависть і то своїх до сво їх, стають причиною нашої су спільної недуги, нашої руїни, на шого прокляття. Немає людини чи народу без по хибок у вдачі. Маємо їх і ми. Та свідомість своїх недомагань є пер шим кроком до зміни і направи. Змінити все можна. На наших очах бачимо, як набували нових рис ці лі народи, а то й змінювали вдачу. Це не є легка справа. Вимагає ува ги й праці над собою, вимагає ба гато доброї волі і твердости. Але й не є неможливою! Треба тільки справді й твердо хотіти того. Жінки в суспільстві є завжди більш емоційною його половиною. Вже з рації свого материнства жін ка більш живе й руководиться по чуваннями. Але як мати й госпо диня вона любить лад у своїй хаті, у своїй організації і в своїй гро маді. Оце є той розумовий рушій, що рівноважить її емоції. Тому ставимо перед неї це велике за вдання. Зрівноважмо нашу вдачу, скріпімо себе внутрішньо! Марія Біляк
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
