Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПЕРШИЙ СНІГ ЗИМОВІ РАДОЩІ Як посипався пухнастий, перший сніг, Зайчик вискочив із лісу та й побіг . . . „Ти куди ж то, Куцихвостенький, куди? Глянь назад — які лишаються сліди! Як побачить Пес мисливський, як нюхне, — Він тебе, бідаку, миттю дожене ...“ Зайчик трохи ще пробіг, а потім став, Озирнувся, посміхнувся, і сказав: „А я собі — Сірий Зайчик — не з дурних: Знаю вдачу псів мисливських — дуже злих. Я біжу тільки тоді, як сніг іде, — Він усі сліди за мною замете: Не пронюхать тоді псам мене в снігу, Хоч би їх було і сорок у бігу. . . А як тільки блисне сонце зимове, Я сховаюсь у кубельце снігове: Тільки носик, тільки очі на виду — Чути й бачити ще здалека біду.. Потім Зайчик стрепенувся й знов побіг . . . Хай же сиплеться пухнастий, перший сніг! О. К о б е ц ь Білий ліг сніжок і нема стежок — Вибігаймо швидко з хати — рівну стежку промітати, сніг легенький і пухнатий! Хоч прийшла зима і тепла нема — На подвірї ясно, чисто, сяє сонце урочисто, іней висне, як намисто, і блищить, блищить іскристо! І веселі ми скажем до зими: Затруси, стели снігами, лід клади між берегами, щоб на лижвах і з санками полетіли ми вітрами. А як прийде час, Зимо, йди від нас, поступись ясній, молодій весні. Г. Чо. Не гра а справжнє* Це було пізньої ос єни. Маринка, Ігор, Галинка та Леся сьогодні нудьгували. На дворі йшов дощ, ду,в холодний вітер. Діти му сіли сидіти в кімнаті, а ви самі знаєте, що. гратися в кімнаті не так весело й гарно, як надворі. — Давайте ховатись! — запро понував сестрам Ігор. — Ні, це нецікаво, бо вже всі місця у хаті знаємо, — за/перечила Галинка. — Ну, ТО' 'будемо гратися в ма му й тата, попрохала найменша се- сетричка Леся. Е, ні, не хочу, — заперечила Маринка. — Знаєте, що? — Очі в неї заблищали. — Давайте, бу *) Це оповідання розказує про прав диву пригоду, що трапилась у Канаді. демо гратися в свято св. Миколая! Добре? Я буду —■ св. Миколай. One — моя торба. Сюди я складу дарунки, а ви будете діти. Тут, ко ло шафи, твоя хатка, Ігоре, а тут коло вікна —■ твоя, Галинко! Я прийду, постукаю, а ‘Ви запитаєте: Хто там? Я скажу: Це я св. Мико лай, прийшов, іприніс добрим дітям подарунки, а нечемним— різку! Ігор, Галинка і Леся дуже зраді ли новій вигадці1 й гра почалась. Та недовго івона тривала. Бо раптом Ігор спинився і сказав: — А знаєте, дівчатка, було б краще, якби це не гра була, а справжнє. Якби ми зробили справ ді так, як колись св. Миколай ро бив. Памятаєте? Бабуся нам роз повідала (про нього, як він прихо див до кожної хати, де були не щасні, бідні люди. Він потихеньки клав їм на поріг речі й гроші, а сам відходив. От, якби нам теж так зробити! — А це правда! — погодилась із братом Маринка. — Я б дала всі свої центи, що назбирала ще з літа. — А я б дала свою нову книж ку! — сказала Галинка'. — А я? Що я? В мене немає ні грошей, ні книжки! Мало не з пла чем почала казати Леся. Але рап том поївеселіла. Побігла до своєї шафки, де в неї були сховані цяць ки та витягнула звідти гарного, плюшевого медведика з червоною стяжкою на шиї. —■ А я дам цього медведика, ■— сказала. Так діти радились між собою та не встигли ще нічого придумати, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
