Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Опікунка несвідомих (Памяті Стефанії Безбородько) Життя і діяння Стефанії Безбо родько звязане з буковинською землею. Тому її смерть, що на стала дня 18. лютого 1957 у Фила делфії, пройшла незамітно і відби лась відгомоном тільки в колах її земляків. А постать Покійної могла мати значення й для всієї української землі. Бо її шлях мав багато піо- нірських прикмет, дарма, що жила й діяла за наших часів. Та в умо- винах трудної румунської окупа ції вона доказала небуденну від вагу й ініціятиву і це одне її ви- рі'знює з-поміж інших. Народилась у сім'ї Карпинських у галицькому селі Печарна к. За- ліщик. Там пройшло її дитинство, звязане також з Заліщиками, де ходила до школи. Та задля даль шої освіти дітей (у Стефанії був ще браг Дмитро) батьки перене слись до Чернівців. І від тієї хви лини вже життя їх пробігало' на Буковині. Стефанія Карпинська закінчила вчительський семинар і стала вчи телювати. Спершу у Радовецько- му а потім у Заставецькому повіті вона пізнала життя буковинського села. У 1914 р. одружилась із Дмитром Безбородьком. Молоде подружжя розділила війна. Потім вони мешкали у Чернівцях, де її чоловік став працювати у фінан совому відділі магістрату. Вчитель ської праці не покидала, доїжджа ючи спершу до Ленківців, а потім до Мамаївців, бо для вчительки- українки місця у Чернівцях не бу- курсу. Зате не було перешкод для виявів національного життя. Я скористала з цього й дала допо відь про Україну в рямцях само діяльно сти студентів. Також під час науки танків, що відбувалась вечорами, я провела показ україн ського танку, що його студенти радо підхопили. Потім, коли ми відбували практику, я вивчила сільських дітей танцювати і з на годи Дня Матері в найближчому містечку наші діти дістали най більше признання за подільський козачок. Чи :не дивне це? Мексиканська дітвора вшановує свою матір на шим народнім танком. Світ став малий відколи в ньому діють такі завзяті одиниці. Жаль тільки, що їх так мало. —- Найкраще згадую закінчення нашого курсу. Ми ж усі за цих 18 місяців дуже зжилися з собою, бо спільні зацікавлення й праця збли зили нас. Крефал гарно положе ний, навчальний будинок великий, а ми жили в окремих домах. Про фесори були здебільшого мекси канці, але й багато спеціялістів із Південної Америки. Я дістала най кращу оцінку з бразилійців, отже й їхала з почуттям, що не прогай нувала часу. Що плянує в дальшому, питає мось. — Повертаюсь до Прудентопо- лісу, —• каже. —■ Чекає мене там учительська праця, але можливо, що мене покличуть і на якесь ін ше місце по відбутті курсу. Та я найрадше працювала б серед сво їх, у Парані. Прощаємось із молодою земляч кою, що так успішно здобуває со бі місце у світі. Диплом Крефалу дав їй замігне становище у своєму званні. Але праця Катехитки та її книжечка здобули їй місце у на шій спільноті. І ми цінимо те, що вона вміла одне з другим сполу чити. Л. Бура ло. Тут і народилось її пятеро ді тей, яким вона була дбайливою матірю. Помимо фахових і родинних о- бовязків Стефанію Безбородько тягнуло до громадської праці. Вже у 20-тих pp. бачимо її в Жіночій Громаді, що могла тоді через стан облоги лиш обмежено працювати. Але при першій можливості праці Стефанія Безбородько так відзна чилась, що в 1932 р. її вибрали го ловою. Пробувши одну каденцію серед трудних умовин, Стефанія Безбородько уступає провід іншій громадській діячці. їй відкрилась нова ділянка праці, що потребу вала її сил. У Чернівцях існувало' товари ство' „Міщанський Хор“, що гур тувало велику групу міщан для освітньої праці і розваги. Належа ли туди свідомі міщанські родини. При тов-і був хор і аматорський гурток. В управі „Міщанського Хору“ діяв Дмитро' Безбородько і завдяки цьому його дружина ма ла вгляд у потреби товариства. Прийшло їй на думку, чи не мож на б при ньому згуртувати дів чат, що прибувають до міста на службу. І вона взялася за це за вдання. Трудно собі уявити, який це був тернистий шлях. Де тих дівчат у- зяти, коли церква в румунських руках? Треба було ходити в не ділю по майданах і парках, розго ворюватись із групками дівчат, пе реборювати їх недовіря. Нелегко було привести першу таку групку до домівки „Міщанського Хору“ ! Але коли це вдалось, приходили інші. Згодом створився тут для них центр, що дбав про їх розвагу. Щонеділі була для них невеличка забава, а вряди-годи театральна вистава. А під час розваги можна було приглянутись їм та намітити дальший шлях праці. З захопленням зайнялась цим Стефанія Безбородько. Не було вже для неї вільної неділі, ні вечо ра, бо все посвячувала своїм дів чатам. Між ними знайшлись такі, що бажали навчитись по-україн ськи читати й писати (у тому часі по всій Буковині вже були румун ські школи). Для них замовлено (Докінчення на ст. 12) Стефанія Безбородько Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
