Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Опікунка несвідомих (Памяті Стефанії Безбородько) Життя і діяння Стефанії Безбо родько звязане з буковинською землею. Тому її смерть, що на стала дня 18. лютого 1957 у Фила делфії, пройшла незамітно і відби лась відгомоном тільки в колах її земляків. А постать Покійної могла мати значення й для всієї української землі. Бо її шлях мав багато піо- нірських прикмет, дарма, що жила й діяла за наших часів. Та в умо- винах трудної румунської окупа ції вона доказала небуденну від вагу й ініціятиву і це одне її ви- рі'знює з-поміж інших. Народилась у сім'ї Карпинських у галицькому селі Печарна к. За- ліщик. Там пройшло її дитинство, звязане також з Заліщиками, де ходила до школи. Та задля даль шої освіти дітей (у Стефанії був ще браг Дмитро) батьки перене слись до Чернівців. І від тієї хви лини вже життя їх пробігало' на Буковині. Стефанія Карпинська закінчила вчительський семинар і стала вчи телювати. Спершу у Радовецько- му а потім у Заставецькому повіті вона пізнала життя буковинського села. У 1914 р. одружилась із Дмитром Безбородьком. Молоде подружжя розділила війна. Потім вони мешкали у Чернівцях, де її чоловік став працювати у фінан совому відділі магістрату. Вчитель ської праці не покидала, доїжджа ючи спершу до Ленківців, а потім до Мамаївців, бо для вчительки- українки місця у Чернівцях не бу- курсу. Зате не було перешкод для виявів національного життя. Я скористала з цього й дала допо відь про Україну в рямцях само діяльно сти студентів. Також під час науки танків, що відбувалась вечорами, я провела показ україн ського танку, що його студенти радо підхопили. Потім, коли ми відбували практику, я вивчила сільських дітей танцювати і з на годи Дня Матері в найближчому містечку наші діти дістали най більше признання за подільський козачок. Чи :не дивне це? Мексиканська дітвора вшановує свою матір на шим народнім танком. Світ став малий відколи в ньому діють такі завзяті одиниці. Жаль тільки, що їх так мало. —- Найкраще згадую закінчення нашого курсу. Ми ж усі за цих 18 місяців дуже зжилися з собою, бо спільні зацікавлення й праця збли зили нас. Крефал гарно положе ний, навчальний будинок великий, а ми жили в окремих домах. Про фесори були здебільшого мекси канці, але й багато спеціялістів із Південної Америки. Я дістала най кращу оцінку з бразилійців, отже й їхала з почуттям, що не прогай нувала часу. Що плянує в дальшому, питає мось. — Повертаюсь до Прудентопо- лісу, —• каже. —■ Чекає мене там учительська праця, але можливо, що мене покличуть і на якесь ін ше місце по відбутті курсу. Та я найрадше працювала б серед сво їх, у Парані. Прощаємось із молодою земляч кою, що так успішно здобуває со бі місце у світі. Диплом Крефалу дав їй замігне становище у своєму званні. Але праця Катехитки та її книжечка здобули їй місце у на шій спільноті. І ми цінимо те, що вона вміла одне з другим сполу чити. Л. Бура ло. Тут і народилось її пятеро ді тей, яким вона була дбайливою матірю. Помимо фахових і родинних о- бовязків Стефанію Безбородько тягнуло до громадської праці. Вже у 20-тих pp. бачимо її в Жіночій Громаді, що могла тоді через стан облоги лиш обмежено працювати. Але при першій можливості праці Стефанія Безбородько так відзна чилась, що в 1932 р. її вибрали го ловою. Пробувши одну каденцію серед трудних умовин, Стефанія Безбородько уступає провід іншій громадській діячці. їй відкрилась нова ділянка праці, що потребу вала її сил. У Чернівцях існувало' товари ство' „Міщанський Хор“, що гур тувало велику групу міщан для освітньої праці і розваги. Належа ли туди свідомі міщанські родини. При тов-і був хор і аматорський гурток. В управі „Міщанського Хору“ діяв Дмитро' Безбородько і завдяки цьому його дружина ма ла вгляд у потреби товариства. Прийшло їй на думку, чи не мож на б при ньому згуртувати дів чат, що прибувають до міста на службу. І вона взялася за це за вдання. Трудно собі уявити, який це був тернистий шлях. Де тих дівчат у- зяти, коли церква в румунських руках? Треба було ходити в не ділю по майданах і парках, розго ворюватись із групками дівчат, пе реборювати їх недовіря. Нелегко було привести першу таку групку до домівки „Міщанського Хору“ ! Але коли це вдалось, приходили інші. Згодом створився тут для них центр, що дбав про їх розвагу. Щонеділі була для них невеличка забава, а вряди-годи театральна вистава. А під час розваги можна було приглянутись їм та намітити дальший шлях праці. З захопленням зайнялась цим Стефанія Безбородько. Не було вже для неї вільної неділі, ні вечо ра, бо все посвячувала своїм дів чатам. Між ними знайшлись такі, що бажали навчитись по-україн ськи читати й писати (у тому часі по всій Буковині вже були румун ські школи). Для них замовлено (Докінчення на ст. 12) Стефанія Безбородько Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
