Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
клюбів, справді радісна Діна і розгублена, з подвій ною душею, Хриістя. „Зазнай втіхи! Насолоджуйся життям! — при говорювала до неї молоденька дівчина, 'всміхаючись до неї, коли: виминалися в танці. Ставало якоїсь інакше віддихати, немов від на пливу нового повітря. Збирала ;це все і писала мамі довгі, захоплені листи. Минуле заіпадалось. Хотілося якнайшвидше забути його непринадні будніі. Чомусь було їй сороадво іпри&натися Діні до справжніх подій, до цього життя у валізці, до недостачі грошей, до голоду. І вона видумувала нашвидкоруч якісь події, щоб тільки виявити СЄібе у корисному світлі. Почувала себе так диано. Здавалось їй, що розширюється овиїд, появляються нові краєвиди, що породжують нові думки і бажаїння. Що^сь нового їтрибув an о у душі. Чекала, що він цього спалахне якийсь вогник, що освітить цю давню, невиразну туту в її душі. І .він заблис. Але холітався на боки, ніби світло каганця зрушене сильним вітром, спа лахував і пригасав і ,не розя.снювіав нічого. І разом в тим родилася злоба до минулого і жага дії. Де є те, чим би і вона могла з гордістю похва литися перед Діною? Чому стоїть в такими порож німи руками? Чому дали їй на дорогу тільки цю картку з хаткою над Дністром? Чому тато не ство рив якогось марш а, щоб поставив на; ноги світ, або беаглузної, але веселої 'музики, щоб розвесе лила всіх? Кинулася у вир розваг із почуттям хворого, що хоче якось притовкти 'СВіій біль. Всміхалася новим усміхом до хлопців. Йшла з Діною на чотири години (праці до канцелярії з температурою, устійненою холо'дільним апаратом. її найбільшою турботою стало, як надбати стільки суконь, щоб змінювати їх кожного дня, як це робили всі дівчата в канцелярії. До мами воїна писала: „Як побачите мене, не пізна єте! їжджу Каделяком до. праці і шо шампана!“ У .відповідь прийшла для неї пересторога мати ро- вум, не їздити автом випивши шампа.на, а для Бви широка вдяка за опіку над донею. У її торбинці завелися гроші. Бва підбадьо рювала: „Якщо ти щаслива, стаїв на коні в Ірляндії. Або. куіпи льос. Або . . . ах, чи мало є нагод виграти гроші! Гроші потрібні тобі будуть, як приїдуть батьки, або відложиш собі на науку спііву. Коли говорити про науку, то ми подумаємо, як би тобі подбати про стипендію. Але повертаймось до льосів. Скажи свою дату народження, ми викомбінуємо ща сливе число для тебе! Можеш виграти дуже багато, або трохи, це залежить від твого щастя. Волтер, комбінуй!41 — звернулася до чоловіка. Інженер виявив готовість допомогти, Він був маломовний, затоплений у думках, ,на Еву поглядав неспокійним1 поглядом. Христя сходила йому з до роги, їй здавалося, що вона немилосердно заважає йому у тому його царстві. Але ще трохи! — поті шала його і себе — Батьки от-от приїдуть! Неоч.ікувано відчинялися двері замку, що його бачиїла досі у завітних, далеких від дійсности мріях. У неї гроші, вона спізачка, перед якою хилиться світ —■ Дуже добре ■—■ каже вона цілком щиро до пана Бордо — Мені у них було справді дуже добре. — А проте ви пішли від них, правда? — Я . . — починає вона. Я му сіл а, я не могла інакше, я не могла цього стерпіти — насувається їй •на думку, але нічого з цього вона не говорить. Евин дім ма:в 'свої таємниці, про це вона не знала на початку. Це може бути її обороною. У Еви був маленький' 'футлярчик, де вона носила якісь по рошки. Час до ча'су насипала їх у склянку з водою і .випивала. Інженер дивився на те без особливого довіря. „Піди до лікаря“ — просив, але вона збу вала його усміхом: „Мені ж нічого не є! Я здорова!“ Але коли, він виходив з дому, вона витягувалася на ввесь ріст на лежанці на веранді і лежала нерухомо з заплющеними очима і безмовними устами. її об личчя було втомлене, бліде. Кожної пятниці вона ходила до недалекої лікарні і безкоштовно викону вала якусь дсіпоміїжню працю цілих вісім: годин. Повернувшись знову клалася на веранді, всміха лася, хоч втомлено, але вдоволено до панужат і до Блакі і випитувала щось у Христі:. Чи ніколи не чула нічого про Марійку і Гену? О, Гена лікаркою в Бель гії?! Марійка? 'На Сибірі? За що?! Не 'знати, чи живе ще „Свята“ ? Супроти Діни, .вона здавалась безсилою. Життя її іне з нею, — казала — нехай вона буде якнай більше самостійною. В домі — на дві великі кімнати з кухнею і лазничкою на долині і чотири малі на горі — по кутах підлоги кріїзь сітку завівало' холо дом. Це в пивниці приміщено апарата, що влітку постачав для помешкання холод, а .взимку тепло. На дворі у спеці пражилася траіва і дерева, вяли квіти, але за дверима було приємно. —• Це все через мене — зрадила Ева. ■—■ Не пе реношу нашого вологого, гарячого літа. Але це ні чого поважного з моїм серцем. Якась дрібниця, чого робити з того так багато шуму?! Тоді вперше була мова про її серце. Христя те чула, але воно не запало глибоко .з її думки. Досі В; її оточенні ніхто не був критично хворий, навіть не усвідомлювала собі в.сієї загрози такого стано вища. Отож забула про те, як тільки почула. Газети були в їх домі чимсь так необхідним, як радіо та телевізор і кожен член сімї посвячував їм трохи часу. Діна робила це під час праці, підшу куючи, в яких кіяах і що' грають та де на випродаїжі є сукні. Інженер заглиблювався у фотелі в їх ві тальні і розгорнувши газету завмирав над статтями на яку годину. Ева розкладала її на столі в кухні і побіжно' переглядала сторінку за сторінкою, за тримуючись довше на товариській хроніці. Слідом за ними Христя також зацікавилася цими густо за- друкованими сторінками, з баігатьм.а світлинами, що пахли друкарською фарбою. І несподівано для себе, вона вичитала таке: „■Панство. Штоґрини із такої то вулиці і чи сла знані з своєї добродійности, прийняли до себе з Европи панну Христину Сумик. Панна Сум'ик обдарована прекрасним голосом, думає, з допомогою панства Штоґринів, кінчити тут науку сіпіву. Бажаємо успіху панні Хриістиіні.“ (Далі будеї) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
