Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дарія Ярославська її Нью Йорк 5) ,,Лет’с гев фан!“ — казала в такому випадку. їй треба було імпонувати. Багатством, красою, герой ством, знанням. Якимсь незвичайним вчинком, відва гою. Бути іншою, як усі люди. Тоді її це цікавило, бажала дізнатися щось більше, докладно про цілу справу і домагалася світлин. У неї зроджувалося бажання наслідувати те. Вишукувала навіть щось подібне у своїм житті. Жартом, сміхом, піснею мож на було здобути її душу. Ніколи смутком, розжа луванням. „Такі хати?? — скрикнула, побачивши на Хри- стиній світлині селянську хатку з-над Дністра. — У таких хатках ще тепер живуть люди?? Не кажи мені, що моя бабка теж так жила! Прошу! Це ж страшне! Бідна, бідна бабуся!" Була ціла усміхом. Всміхалися її блакитні очі, намальовані, без потреби, губи, простий носик, ямочка на блідій щічці. Здавалося ніби кожен воло сок її коротко стриженої голівки був похвалою життю, радістю існування. „Що ти любиш більш усього?" — спитала у Христі. „Співати" — відповіла вона. „Як ти підеш до школи, то це буде твоя профе сія. А я хочу знати, яке твоє ,габбі’.“ Христя думала. До таких питань вона цілком не звикла. Та й думати про те, щоб мати якусь улю блену розвагу, не було часу. Була тільки боротьба за існування. Боротьба проти накиненої волі чужих людей. Не знала того світу дитини, коли тварини го ворять, мертві оживають, відтяті куснички тіла самі зростаються, коли фантазія широко розгортає крила і несе у прекрасний світ неймовірних подій. Не знала, що це значить бути далеко від бруду і труд нощів життя, що не пожирають усього, що краще для себе, тільки залишають людині час і думку для справ, що дають їй милу розвагу, відпочинок, від- пругу. Тому несподівано вона відповіла: „Я люблю думати". Діла сміялася і дивувалась: „Змилуйся! — голосила — У твоїх роках? Якому ж хлопцеїві буде іп:ри'єм!нО' розважатися в то бою? Це валиш на старість, як мине тобі тридцятка!" З хлопцями у Христі було цілком таки погано. Заговорювали і відходили. Задивлялися з очікуючим усміхом в її приховані віями чорні очі і відвертались (від її поважної мови. Чекали приінади, а знаходили виклик на поважну дискусію. Чи ї'ї де боліло? Трохи. Вона теж хотіла їх уваги, ніжного погляду, милої ровмови. З прихованою заздрістю стежила за щасли вими іпарами. 1 її охоплюівали неясні мрії про баігате змістом життя, що його вносить собою друга лю- Ідиіна. Щось невиразне діялося з її серцем у місячні, Іповіні незбаїгнутого чару, ночі. Якісь бажання наро- Істали, громадилися в її душі і тоді власне життя ви давалося краєвидом' омотаниїм мрякою. Але поважні (питання, які. хвилювали її, не цікавили нікого в мо лоденької дівчини. А втім, князь її думок не зявиївся іще був до того часу. Не було в неї виразник мрій іпо відношенні до якоїсь дійсної, живої людини, доки не одержала від Марка знайденого цента „на щастя“. З Діною було інакше. Не дивлячись на свої сім надцять років, вона мала вже нареченого і мріяла про шлюб. ,,'Я така щаслива, така щаслива! ■— признава лася Хриісті — Я так його кохаю! І у'яви собі, він не хоче, щоб я працювала, тільки була вдома! Може бути щось краще? Мати дім і свою сімю, чи це не вершок щастя? Я думіаю, що так! Він обіцює дати мені тисячу долярів річно на сукні, знаєш? Відразу їто шлюбі він купить мені футро! О, ми будемо дуже щасливі!“ Молодша за Христю, Діна була для неї дзерка лом, у якому вона побачила себе. Задуману, заблу- каїну у світі сумнівів іі шукань, завжди чимсь зажу рену, без дійсного зрозуміння 'для справжнього життя, що належиться молодій дівчині. Підсвідомо почала наслідувати її розкотистий сміх, її рухи і мову, але сама відчувала, що це нещире у неї. Але не завертала з дороги. Брила у джунглі чужих вви- чок і зацікавлень. Досі висилювала: свою увагу на те, щоб знайомі, чи чужІІ були вдоволені з її вчинків і мови, бо так вимагала мама. „Що люди на те ска жуть? !“ — лякалась вона, коли Хриістя повелася всупереч прийнятим формам — „Це не личить!“ Боролася проти цього навіть тоді, але підтримки' не Імала ні від кого. Колись Ева підлягала тим законам і супроти Христинини'х батьків не проявл'ялаї власної' волі. Але в її домі було інакше. Діна не знала нічого з ц'ієї церемонії по відношенні до погляду іншої людини. „Ай донт кер! — казала і тоді була Христі дуже близькою — Мені байдуже хто що думає про мене! 8 якої речі я маю тим вяізатйся? Про життя своє сама вирішую. Якби це виглядало, якби я осуджувала, чи ів'заігалі втручалася до вчинків інших людей? Краще цікавитися тільки собою!“ Говорила те, що думала і відчувала і ніхто її в тому не спиняв.. „Ти маєш право висловити свій погляд, так само, яік я маю право сказати свою думку. Це право кож ної людини! — говорила вона ще здивована стри маністю Христі. — Що ти дивишся на те, яке свідоц тво хтось тобі напише! Ти другому можеш і маєш право те саме зробити!“ Тягнула Христю до місць розваги, до музеїв і ботанічних городів, до плянетарія і на вечірки і гордилася всім, ніби своєю власністю. „Чи не прекрасне? — питала — Чи не гарне? — Ід о м ага л а с я п р пізнання. Купалися в океані, йшли танцювати до нічних
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
