Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Зайчику, скажи мені, чи не чув ти .ідонебудь про 'мою маму? Зайчик зупинився, похитав голів кою та відповів. — Ні, хусточко, не чув я ніко ли про те, щоб хустинки мали мам. Запитай краще метеликів, вони скрізь літають, може .вони бачили твою маму. Я знаю, що всі звірят ка, пташки мають мам. А сьогодні клопоту в нас багато, бо ми го туємо подарунки для наших мам. Будь здорова, я шукаю салатки для своєї мами, майнув лабкою та пострибав далі. Сонечко гріло тепло-тепло. Всі жучки, комашки вилізли зі своїх хаток погрітися в .соняшному про мінні. Хустинка побачила хрущи ка, питалася його, чи не бачив він її маму, але й він нічого не міг їй сказати. Раптом затріпотіли низько-низько над хустинкою чи їсь крильця. Це пролітав метелик над хустинкою, побачив на ній гарні квіточки, подумав, що живі та й опустився і сів на хусточку. Він спробував .напитися соку з кві точки, що була намальована на хустинці, та нічого не «вийшло, бо квіточка була не справжня, а лиш намальована. — От дивна квітка, гарна дуже, але не пахне зовсім і соку ніяко го в собі не має, — пробурмотів метелик та став чистити свої крильця лапками. Хустинка несмі ливо обізвалася до метелика. —■ Любий метелику, я дуже ра да що ти трошки опочив на мені. На жаль, мої квіточки несправжні, а намальовані, тому ти не міг до бути з них соку. Але я хотіла те бе спитати, де моя мама? Ти .скрізь літаєш, може ти знаєш це? Всі сьогодні вітають своїх мам, я теж хотіла б привітати свою. — Гм-гм... — відповів метелик. —■ А як же ти звешся? —-Я? Всі звали мене „шовко вою хусточкою “ — Шовко-о-о-ва, шовко-о-о-ва, — протягнув метелик, — а може я твій родич? Мене теж звуть шовкопряд. — Ех, ви чудні, — пролунав десь згори голос — нічого ви не знаєте, а я знаю *все, все. Це говорила товстенька гусінь. Вона сиділа на гілці шовковиці та все .мотала якісь блискучі ниточки. Так дивно крутила своєю -голов кою та все тягнула ниточку й за вивала її як маленьку торбинку- ліжечко. — От, ви й не знаєте, що обоє рідні мені, бо хоч ти, метелику, може й не повіриш, а колись ти був таким, як я. А тебе, хустинко, зробили з шовкових ниток, що напряла така ж гусінь-шовкопряд, як і я. Бачиш, як я роблю ниточ ки? Я багато, багато їм листячка шовковичного дерева, а тоді по чинаю прясти нитки. З них зроблю собі ліжечко. Коли воно готове, тоді ляжу собі в ньому спати. Зроблюсь тоді худа-худа, а під час сну в мене виростуть ніжки, вусики та крильця, зовсім такі, як у тебе, метелику. Тоді покину своє ліжечко та почну скрізь літати. Нас багато метеликів-шовкопря- дів, а ліжечка наші — коконами їх звуть люди, —■ збирають, миють, чешуть і з цих ниточок роблять шовкову тканину. З шовкової тка нини виробляють хустинки. — То ти... моя мама, моя мама! — підстрибнув метелик. —■ Я по лечу, розкажу другим метеликам про це, — і метелик звився швид ко вгору і полетів собі геть. А ху стинка прошелестіла: —-То це ти мене зробила, ма ленька гусінько! Дякую тобі, що ти мені розповіла про це. Тепер я знаю, звідки я взялася. Але де ж моя Наталочка? І в цей мент пролунав десь не далеко голос Наталочки: —■ Десь отут, бабуню! Я вчора тут бігала. Мабуть, згубил«а її в траві. A-а, ось вона! — і дівчинка підняла з трави хусточку. — Ди вись, бабуню, хустинка моя ціла, навіть не заплямлена... — радісно гукнула Наталочка. Вона знов завязала хустинку на головці. І побігла додому. Хустинка раділа, що знову по вернулася до дівчинки, хотіла їй розповісти про те, що почула від гусені, але сьогодні не було часу. Разом з Наталочкою вона була на Святі Матері. Там було багато ді ток. Всі співали, говорили вірші, давали своїм мамам дарунки. На талочка подарувала своїй мамі рушничок, а на рушнику .вишила метелика зовсім такого, як був той, що був на хустинці, коли вона лежала в садку. І хустинці було весело й любо, хоч своєї мами вона так і не зна йшла. Н. Наркевич Наталочка подарувала своїй мамі рушничок, а на рушничку вишила метелика...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
