Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Шовкова хустина ХОТІЛА Б БУТИ . . . (До свята Матері) Раз із школи поверталися Першоклясниці, й по щирості Розмовлялн-похвалялися: Хто ким хоче буть, як виросте... Та, що в неї очі — зіроньки, З неба вкрадені криницею, Каже: „Я б хотіла, дівоньки, Буть сестрою-жалібницею. Я з недужими, як з рідними, Як з маленькими б, гляділася, Сокотала б я над бідними, Щоб найменше їм болілося; Щоб і в снах їм увижалося, Що хтось їм помага...44 І з гурту обізвалися: „Ага, ага, ага!44 Друга — личко в ластовиннячку, Носик — від горобиняточка, Вся худіша за билиночку, — Каже: „Буду я, дівчаточка, В світі перша між великими, Щоб знання того набратися, Як робить мости над ріками, І шляхами обшивати світ, — Так, щоб скрізь усі втішалися З уміннячка мого...44 1 з гурту обізвалися: „Ого, ого, ого!‘4 Третя — з кіскою шовковою, Що до пояса спадала їй, Каже мовою медовою: „Я б хотіла бути швалею: Я б до вечора від раннячка, І ночей не досипаючи, Тільки й шила б нові вбраннячка, То вдягаючи, то скидаючи, І тим дуже б я пишалася, На заздрих не лиха...44 То з гурту засміялися: „Ха-ха, ха-ха, ха-ха!44 А четверта — чорнобривенька, Ні повільна, ні хапливенька, Досі йшла, немов нахмурена, В світ широкий задивляючись, Наче в море дум занурена, — Ця сказала, не вагаючись: „Я б хотіла бути Мамою, Ну, такісінькою самою, Як Матінка моя...44 І всі гуртом озвалися: „І я! І я! І я!“ У крамниці, у дяді Олекси ле жали на полиці шовкові хустинки. Всі вони 'були гарні та чекали по купця. А покупців було багато, бо наближалася весна й кожний скидай вовняну хустину або теплу шапочку та заміняв її на легеньку шовкову хустинку. Потихеньки шелестіли-розмовляли між собою хустинки. Нудно їм було лежати на полиці та чекати своєї долі. Одна 'була найгарніша серед них: вся блакитна, а «а кінчиках були намальовані гарні китиці квітів. Ці квіти так і манили до себе, вигля дали, як живі. Коли її товаришки шептались між собою, ,вона тільки легенько зітхала та думала, хто її купить, яка буде її доля. Одного дня до крамниці при йшла бабуня з ясноволосою, ку ЛІЧИЛКИ Дітям потрібні лічилки, щоб ви рахувати, хто з них має почати гру. Подаємо легкі, для цього при значені, віршики: 1. Стоїть верба над потоком, Похилилась трохи боком, Похилилась до води, Ти1 лови! 2. Над цвіточком бринить бджілка Сидить в збіжжі перепілка, На черешні горобець, А хто зловить молодець! ЩЕБЕТАЛИ ПТАШЕЧКИ Щебетали пташечки За вікном: ці-цір! Викликали Ясочку: — Виглянь но надвір! Ти вгощала хлібцем нас Лютої зими, Тож тобі ці-цір — ураз Дякуємо ми. Р. Завадович черявою внучкою. Вони купували заполоч. Дівчина готувала своїй мамі подарунок, вишивала рушни чок для неї на День Матері. По бачила дівчинка гарні хустинки та й стала просити в бабуні купити їй сдну. Бабуня попрохала продавця показати їм хустинки ближче. Дядько Олекса, лагідно всміхаю чись, став розгортати хустинки перед дівчинкою. — Яку ти хочеш мати, Ната лочко? —- запитала бабуня. — Цю, з квітками, блакитну, — показала Наталочка і найкраща хустинка вже мала нову господи ню. Через хвилинку вже вона була на. головці в Наталочки. Бабуня заплатила гроші й Наталочка з нею пішла до дому в «овій ху стинці. Почалося нове життя для ху стинки. Куди б не йшла Наталоч ка, -—- чи до школи, чи в поле, чи в садок —- все завязувалась тією хустинкою. Хоч як не берегла її Наталя, але одного разу таки за губила її, коли бігала в садочку. Сумно лежала хустинка на тра вичці. Навколо всі — травичка, дерева, квітки, тваринки були за йняті своїм життям, а на хустин ку не звертали уваги'. Ви<е було тепло. Була справжня весна. Цвіли дерева, зеленіла тра ва, на грядках розпускалися квіти. Хустина побачила на кущику ма леньку пташечку та запитала її, де живе її господиня — Наталоч ка, просила допомогти їй добра тися додому, але пташечка була зайнята. Вона сказала, що шукає гарних зерняток для своєї мами, бо й вони теж святкують так, як і люди День Матері. Хустинка ле жала та думала: — І Наталочка має маму, і ця пташечка має маму теж, а я на віть не знаю, чи- 'була в мене ко лись мама. Була дівчинка, що ме не любила, а тепер і її немає. Та ось зашелестіла травичка, це стри бав просто до хустинки зайчик. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top