Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Різьблене слово Багато з нас, що чули „різьбле не слово" Клявдії Кемпе-Гош на наших мистецьких вечорах чи ака деміях, призадумувалось над її сценічною працею. Її імя широко відоме в Галичині, де пройшов її сценічний'розквіт. Тому варто при гадати етапи її мистецького шля ху, що звязаний тісно з україн ським театром. Розмова з артист кою дає нам багато даних. — Походжу з музикальної ро дини, розказує пані Клявдія. Бать ко й мати любили спів і тому охо че дивились на мою участь у шкільних хорах. Часто припадали ■мені й моєму братові Анатолеві сольові партії в різних хорових виступах нашого містечка. І коли театр Міткевичевої завітав до Бродів, тоді зрозуміла я, куди сте литься мій шлях. Шіснадцятьліт- ньою вступила до театрального хору. — На .мене скоро звернули ува гу. Я діставала малі ролі, граючи підлітків чи випадкових осіб. Тоді вирізнив мене Стадник, запросив ши до оперети. Для мене відкри лось нове поле, для якого я чула велику охоту. — Але по справжньому я стала працювати щойно, коли перейшла у 1926 р. до театру ім. Тобілевича. Режисером його був тоді Давидо- вич, талановитий актор, що при йшов до нас із польської сцени. Він поставив оперету на високо му рівні і там я могла випробува ти свої сили. Найбільше любила я „Жайворонка" Легара і „Циган ську любов" Казали, що я дала незрівняну їло ну й коли судити по рецензіях, то треба вірити цьому. З вдячністю згадую те, чого на вчилась я в цьому театрі та його рад і с н о - т в ор ч у а тм ос ф е р у. Питаю про дальший мистецький шлях. Чи пані Клявдія виступала тільки в опереті? — О ні, мої зацікавлення сяга ли дальше. Коли Давидович поки нув театр ім. Тобілевича, тоді нас кілька артистів перейшло до „За грави". Режисером його був тоді Олесь Степовий. Вже давніш мені прийшлося грати в побутових пє- сах. А тут, у малому театрі можли вості для мене поширились і я ра до скористала з того. Засвоїла со бі весь побутовий репертуар і ста ла пробувати сил у комедіях, які ставив Степовий. Це були „Легко душна сестра", „Танок Венери" й багато інших. Вказівки Степового відкрили мені знов нові обрії. — А коли в 1938 р. оба україн ські театри обєднались в один те атр їм. Котляревського, тоді я Клявдія Кемпе-Гош спробувала своїх сил у драмі. Це була давня моя мрія, яку завер шила я тепер, граючи Рукаю у „Цариці Грузії41 Здається мені, що з успіхом. Бо в скорому май бутньому я мала нагоду про те переконатись. — Вибух війни стягнув усі те атри під одну управу. Мене при значено до Станиславова, де ре жисером став Юхименко. Прибуло декілька артистів із центральних земель і з биттям серця очікувала я початку нашої співпраці. Чи бу дуть рівні наші сили? Вислідом цього „іспиту" припала мені роля Ганни в „Украденому щасті", а згодом Люїзи в „Інтризі й кохан ні" Шіллера. Я вже не покидала драми, не згадуючи про побуто вий репертуар, де в „Ой, не ходи Грицю" довелось мені виступати 50 разів. — Коли по приході німців театр переорганізувався, я вже не поки нула Станиславова. Полюбила я цей наш центр, так як і здобула собі театральну публику. За режи сера Гарника почалась для мене ■інтензивна праця. Оперета за опе ретою, побутові ролі, а час-від-ча- су виступ у драмі. —- А потім почалась для нас ве лика мандрівка. Першим етапом був Відень, де ми ставили „Натал ку Полтавку". А потім обїздка по таборах праці для наших виселе них робітників. О, не забуду цьо го враження ніколи! Як при пісні Андрія й Оксани („Запорожець за Дунаєм") почалось хлипання на залі і врешті одне велике ридан ня... А потім, коли нас гостили в себе дівчата-остки... в убогих кім натках. де було бездоганно чисто, сяяли щирим світлом їх молоді очі і розказували про тугу за рідним краєм... — А потім, по війні, кілька ви купів у Бреґенці під режисурою Блавацького, короткий побут у Ляндеку, де тоді перебувала Сту дія О. Гіоняка і О. Добровольської і врешті праця у Зальцбургу, де діяли Г. Совачева і В. Маруненко. Скільки пєс ішло тоді! „Чорномор ці", „Ясні зорі“ і безсмертний „Гриць", що завжди мав публику. Нелегко було в таборових умови нах за декорації й костюми. Але чого не зробить актор із любови до театру... Коли саме почала пані Клявдія працю над „різьбленим словом4*, питаюсь. Бо для актора, як відо мо —■ деклямація хоч споріднена — проте нова галузь. —■ 'Саме в тому Зальцбургу бу ла для цього нагода. Мене стали запрошувати з нагоди академій і свят. Я зрозуміла це, як нове по кликання, що його доля вимагає від нашого актора. Стала шукати шляху і врешті справилась із тим завданням, коли судити по числен них виступах моїх. При виїзді Та борова Рада висловила мені пись менну подяку, бажаючи й надалі нести культуру українського ми стецького слова поміж українську громаду. — Це побажання дивно сповни лось. Приїхавши до Америки, я вже не мала змоги виступати на
Page load link
Go to Top