Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
На американські теми Країна поспіху Поспіх — це мабуть найяскра віша 'прикмета американського життя. Поспішно товпляться люди в підземках і трамваях, нервово розглядаються у крамницях, лед ве перевіївши віддих сіїдають у кі- нах чи. ресторанах. Бо' десь чекає праця, умовлена зустріч чи розва га. А потім далі й далі... Зітхаємо. За давнім, унормова ним бігом життя. Коли іне було по спіху, свіяткувалось три дні свят і можна було мріяти досхочу. Це була життя! Повне своєрідного ча- ру, що живе ще й сьогодні у на ших апотадак... Американці теж так кажуть. По говоріть із літньою дамою, що продає театральні квитки, at6o зі старим краімарем у вашому сусід стві. В оіниі розкажуть вам, як спо кійно плий'ло життя у цьому місті ще за часів їх молодостиі. Коли ще -не було багато. авт, а гріш здобу валось, ой як важко... І вже є зачіпний пункт. Чи хо тіли б вони повернути ті часи? Завагаються. Звісно, молодо сти жаль іі тужлива усмішка заграє в кожного на лиці Але тогої спо кою? Ой ні, теїпер таки краще. — Бачите, скажуть, країна розбуду валась. Є розмах, ширина, великі можливості. Для кожного місця досить. І кожен може собі вибра ти, що захоче. Ось що цінить американець у ■своєму життєвому пляні. Свободу. Власний вибір. Леткість переста нови. Ба й чи не так? Поспіх під риває упорядковані засади, не тер- карства. Та де, де! Воно ніколи цицьки не виділ о та й не ввидит! То певно, що му треба доктора! Не помагає переконання, що ди тина добре відживлена й виглядає здорово. Марія кривиться на всі мої запевнення і що це такий тут звичай і що так добре. Приймає тільки до відома, що такий тут край І такі звичаї. Приймає це з готовістю, бо й сама знає, що ін ший тут край і що її внук не Ми хайло буде, а Майк і вихований буде .на пляшці і що багато дечого тут е й буде інакше як в дома. Софія Парфанович пить устійнених норм, нищить ба рикади пересудів. Життєвий поря док, людські взаємини, мусять на брати іншого покрою. Це 'й бачимо на кожноіму кроці. Багато звичаїв американського життя, що нам видаються дивними й незрозумілими, коріняться саме в тій переміні. Саме життя витво рило їх. Повалило старе, щоб до- стосувати їх до свого темна. Наприклад гостини. Люди хо чуть зійтися й познайомитись з якимсь визначним гостем або про сто побалакати. Чи потрібно для цього великої, шумної гостини? її іне витримали б кишені і шлун ки, а головне — воїни забрали б бага-тО' часу. Для цього влаштову ється ,,парі“ з легкою лрекус- кою, яку кожен споживає навсто ячки. За той час побачить усіх, ко го потрібно, обговорить усе, що має на приіміті і витратить на це годину, півтори часу. Або' другий приклад. Славнозвісна фільгармонійна ор- кестра у Филаделфії влаштовувала ювілей своїх довголітніх і заслу жених членів-музик. Відбулось це на концерті у присутності всієї пу- блики. Помііж однією і другою точкою вийшла на сцену голова Т-ва Прихильників Оркестри, по яснила кількома словами причину свята, відчитала прізвища ювіля- тів і івручила їм подарунки. Заслу жені музики встали, а публика зробила їм оваїцію. Перейшло ско ро, гідно й сердечно. Концерт не спізнився через те иі на хвилину, публика привітала своїх улюблен- ців-музик, а вони відчули тепло цієї важливої хвилини. Уявляєте собі, скільки часу і промов це ви магало б у нас? Таких прикладів зустрінете без ліч. Поспіх повалює пересуди, до зволяє на переміни, усуває старе й віджиле. Він формує американ ське життя. Правда, є в ньому відємні риси. Хто не пригадує собі цього темпа, що лякає всіх на початку? Світла реклями, рух авт, річка людей. А потім виснажлива праця при кон веєрі, що пливе без застанови. Треба все поспішати, треба рва тись наперед. Чи буде тут хвилина застанови? Хіба тільки на те, щоб обмірку вати добрі його прикмети. Оцю легкість перемін, що дозволяє нам 'ВКЛЮЧИТИСЬ в те життя. І нові об рії, що воно відкриває. Зірка Із листів до Редакції ЧИ МОЖНА ВЖИВАТИ РУМУНСЬКІ БЛЮЗКИ? Ніде не пригадую собі, щоб я стрінула пояснення в „Н. Ж.“ від носно румунських блюзок, що їх продають у наших крамницях. У- країнки купують їх зовсім без- критично і вживають на наших ви ступах. Я чула, що на ярмарку в Ню Йорку навіть стрінулись із закидом з боку чужих виставців, що це не українські вишивки і що ми не повинні їх уживати. Яке становище редакції у цій справі? Пріся Витвицька референтна нар. мистецтва 66 Відділу СУА Ваш запит цілком оправданий в виду того, що румунські блюзки дуже поширені серед наших жі нок. їх вигляд приманчивий і ціна .недорога, отже не диво, що зна ходять покупця. Власниці руково- дяться тим, що ті блюзки трохи ,,нагадують" наші. Не можна за боронити носити їх приватно, хоч треба сказати .собі, що користаємо з чужого домашнього промислу і стилю. Одначе в ніякому разі не сміємо вживати їх тоді, коли ре презентуємо українську групу, чи то при хорових виступах чи в де легаціях. Крій румунської сорочки — а його наслідує румунська блюзка — і приміщення прикрас є відмін ні від нашого. Також вишивки, хоч у дечому нагадують наші, мають інакшу побудову й кольорит. От же не можемо покладатись на по- верховну подібність до нашого, бо це є злуда і око знавця зараз від криє фальш. Та й навіщо присвою вати собі чуже добро, коли ми й так багаті у власні скарби? Треба тільки напружитись трохи і неве ликим зусиллям зладити собі ви шивану блюзку, яку кожна укра їнка повинна мати. Тоді не нара- зимось на закид присвоєння чу жих надбань, як це сталось на згаданому ярмарку в Ню Йорку. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top