Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ша виховні теми У с п і в п р а ц і з б а т ь к а м и Серед дітвори у школах відчу вається атмосфера жнив вкінці шкільного року, а нервово-радісне напруження опановує й довкілля і вже й старші громадяни зосере джено слухають юнацького гомо ну, коли проходять мимо гурту школярів: Що їх турбує? До чого змагають? Що їх радує? Від одного гурту долітають сло ва білявого хлопчини, що очима, руками й чуприною доказує, що „тест" був дуже тяжкий, а все ж він його переміг, усе дописав; якесь русяве дівча у другому гур ті тішиться, що вчителька спитала з українського саме те, про що ще й дома з татом читала, та ще більше знала, ніж питали. Також її менший братчик намагається доказати те саме про себе. Та не всі діти веселі. Є між ни ми й похнюплені і жалісні облич чя —• тим щось не вдалося, з їх ньої вини чи з чиєїсь — невідомо. Та всіх перекрикують ті діти, яким начебто все одно, які виломлю ються з хвилюючої атмосфери шкільного гурту; їхні грубі вигу ки і дикий, крикливий сміх не від бивають тихої, проникливої ра- дости від успіху праці, радости довершених жнив. Це ті, в душі яких не знайшло відгуку слово вчителя, ті, що прогайнували рік. І сумно спостерігати їхню рознуз- дану невиправдану веселість. Коли вчитель сприймає цю мо заїку настроїв і виявлених емоцій, думає він ще й про ті всі причини, що довели до такого чи іншого прояву вкінці шкільного року. Дуже багато заважило тут, чи співпрацювали батьки дітей зі школою, з учителем, з його нама ганнями приблизити українознав чі предмети до духовости дитини. Деякі діти читали добре, плавно, виконували письмові завдання, приготовляли задане з читанки ■— були це майже завжди ті діти, які мали певну увагу й допомогу з боку батьків. — Мама каже мені завжди чи тати вголос завдане і то по два рази, тоді, як прийде з роботи і варить обід у кухні. А потім я ще мушу оповідати прочитане вголос, — оповідає малий Олег не без нарікання на строгість мами. — Зате ти гарно читаєш, краще від інших — хвалить учителька. — Мама мені також каже го лосно читати і переглядає напи сану вправу, і як зле, то каже ще раз писати, а інші діти за той час бавляться... — жаліється у своїй щирості маленька Таня, що читає байки Глібова й Руданського з та ким живим виразом, як мала ар тистка. Є деякі батьки, що не можуть з якихсь причин ближче проникнути е матеріял, що проходиться в кля- сі, зате пильнують, щоб дитина виконувала лекцію, як сама може найкраще, щоб відвідувала без пропусків школу, щоб не спізня лась та щоб добре поводилась у школі. Це видно вже з того, що звичайна згадка про те, що як то прикро буде говорити з мамою чи татом про його поведінку, викли кає відповідну реакцію і дитина починає краще .поводитись. На ін ших та згадка про батьків взагалі не впливає, так якби їх і не було. Та не тільки на шкільну пове дінку і на виконання домашніх завдань впливає заінтересування батьків дитиною і школою, але й що найважніше — на весь розви ток дитини, на її лексику, зокрема на її близькість чи віддаленість від поняття України. Коли батьки вдома після праці знаходять час, охоту й енергію на розмову з ди тиною, вона чує більшу кількість українських слів відповідно примі- нених, її лексика стає багатшою, вона і в школі може висловитись повніше, точніше і барвистіше. Цього не бачимо в дітей у цьому розумінні занедбаних вдома: їх тяжко схилити до того, щоб вони висловлювались цілими речення ми, щоб точно виразили свою дум ку. Якщо батьки у розмовах із дітьми заторкують різні ділянки української проблематики в до ступній дитині формі, Україна для дитини перестає бути якимсь не існуючим міражем із книжки, вона стає частиною життя дитини, її істоти, інтересів її батьків, її ду ховим підгрунтям. І радісно вчите леві, як дитина навіть на перерві починає зачіпати його питаннями про це чи про те на Україні. Учи тель радо відповідає, додає до уя ви дитини дрібку свого досвіду і образ в уяві дитини стає багат шим і повнішим. Час перебування дітей в укра їнознавчих школах порівняльно такий короткий, що без духової співучасте батьків ледве чи можна сподіватись якихсь тривких на слідків праці. Наталя Пазуняк НОВІ ВИДАННЯ Анна Франко - Ключко: ІВАН ФРАНКО І ЙОГО РОДИНА. Спо мини. Накладом Ліги Визволення України, Торонто, 1956. Ст. 132. Добре зробила дочка Івана Франка, що написала зовсім без- претенсійно свої спогади про не забутнього Батька і його родину. Вони дають дуже багато автентич ного, біографічного матеріялу, зя- совують побутові відносини і се редовище сімейного життя і праці великого Каменяра. Навіть дрібні, наскрізь інтимні епізоди накреслю ють життєвий шлях сімї, її радощі і смутки, дозвілля та важкі будні — працю для кусника хліба. Це так сказати б —■ вже далекий світ для молодого покоління, народже ного поза Україною, а навіть для молоді новоприбулих. Це дійсно розмотування життєвого клубка цілої сімї та осіб, найближче звя- заних із життєзим шляхом Івана Франка. Нашого великого поета бачимо там, як живу людину, чоловіка й батька. Також постать матері на- світлила авторка тепло і тільки з цих її споминів можна зясувати собі, що вона була дійсно вірною помішницею-дружиною, яка „жи ла його життям, була його інспі- раторкою-дорадницею" Вона, як пересаджена квітка у новий, не- пригожий грунт, поволі ниділа, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
