Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З давно минулого (Спогад про Софію Русову) (Докінчєння) Софія Русова — за всіми своїми науковими й громадськими заін- тересуваннями і справами — ні коли не мала часу для себе, для вигод, для плекання своєї особи. Якщо залишалось колись зайвого часу чи засобів, присвячувала їх дітям чи внукам, хоч була вже тоді в віці, що треба було їй вже тоді більше дбати про себе чи дати другим подбати про .себе. Було не подивугідне, як у важких, емі грантських обставинах вона все старалась обмежити до мінімум свої вимоги до мешкання, одягу чи харчування і все таки дбати про можливість праці й заробітку та не тратити при тому рівноваги, а то й життєрадости й гумору. Коли Ольга Басараб полагоджу - вала для неї перед виїздом до Ри му на знаній вулиці Маріїягільф конечні в дорогу закупи з гарде роби, Софія Федорівна жартувала, що ми насилу хочемо зробити з неї „шикарну даму“ Стрічалась з Софією Русовою і тоді, коли вона їдучи «а конфе ренцію Міжнародньої Жіночої Ра ди до іКопенгаґи також зупинилась у Відні. На тій конференції (це були наради управи МЖРади і всіх її комісій), на якій була ще одна українська делегатка Ганна Чикаленко-Келлер, Софія Русова попаїла в конфлікт із польською делегаткою Шебеко, членкою польського сенату. Сенаторка Ше беко все старалась пошкодити у- країнкам на різних міжнародній жіночих зїздах, тому можна зро зуміти Софію Русову, що вона при своїй Імпульсивній вдачі не хотіла подати руки п-ні Шебеко, коли предстаівниці англосаксонського світу хотіли довести до їх згоди (але не до конкретного розгляду й полагодження українських до магань). Деякі з делегаток брали це Софії Русовій за зле, інші спів чутливо ґратулювали їй та вислов лювали свої симпатії — розказу вала мені Софія Федорівна по по вороті з Копен'гаґи. Також двічі бачилась я з Со фією Русовою в Праві, у звязку зі зїздами, які влаштовувала там Міжнародна Ліга Мира і Свободи. Ще на конгресі цієї нової міжна- родньої організації у Відні в 1921 p., іколи то прийнято там Україн ську Секцію, .порішено влаштува ти в Чехії двотижневу літню „школу миру“ ;з пацифі'сти'чними викладами різних видатних осо бистостей. Це переведено в жит тя вже в слідуючому році. Рівно часно відбувались наради різно- національних діячок Міжнар. Лі ґи Мира і Свободи, в яких багато уваги присвячено наладнанню співпраці чеських жінок із німець кими громадянками ЧехоСловач чини, які з недавньої панівної «на ції стали нац. меншиною і важ ко було їм із тим зжитися. В ролі господині виступала сенаторка Франтішка Пламенкова, до війни близька співробітниця Масарика і Бенеша. Пламенкова, що мала пов ну підтримку уряду, дуже добре підготувала для чужинних деле гаток прийняття у посадника Пра ги, міністра внутрішніх справ Гір- си, оглядини Градчан, універси тету та інших, гідних уваги місць „золотої Праги“ ; відобрала добрі приміщення і викладові залі в ку- пелевій місцевості Подебрадах (які стали пізніші науковим цен тром1 української еміграції). Пламенкова добре ставилась до українок і з пошаною відносилась до Софії Русової. Запросила її тоді виступити з промовою на пу- бличнім вічу, яку Софія Федорів на виголосила по-французьки для делегаток із різних країн Евро- пи й Америки, а по-уікраїнськи для нашої публики. Виклади та імпре зи літньої школи Ліґи Мира і Сво боди відвідувало багато українок, що жили тоді там. Із заграниці прибула тоді лиш сенаторка Оле на Лев'чанівська з Волині та я, то ді з Відня. Софія Русова дуже добре зясу- вала тоді- кличі міжнародньої жі ночої організації Ліґи Миру і Сво боди, кладучи натиск на другу ча стину її програми й ілюструючи фактами з тодішньої дійсності на українських землях, доказувала, що без можливосте свобідного розвитку нації не може бути мови про тривкий мир. Ще раз бачила я Софію Федо рівну у Празі з нагоди конгресу Ліги Миру і Свободи в 1929 р. У склад делегації Укр. Секції Ліґи входили Бляика Баран, як голова, я, як містоголова, обі зі Львова, та празькі членки Ліґи ■— Ольга Га лаган, ївга Лоська і Харитя Коно- ненко. Софія Русова не погоди лась тоді увійти у склад делегати з особистих причин, а на промов ця запросила була Централя Ліґи Мілену Рудницьку, як парлямен- таристку. Та я зустрічалась тоді із Софією Федорівною, 'навіть жила в неї у її скромному помешканні у старій хатині посеред городу; мабуть було це на Сміхові. Місця було доволі, бо дочка влітку працюва ла поза Прагою і внуки теж були на селіі. В часі вакацій не мала вона лекцій у Педагогічному Ін ституті та все була зайнята ви кінчуванням рукописів і коректою, все рухлива і в поспіху але вигля дала трохи втомлено. Хоч літня вже і. в скрутних ма- теріяльних обставинах, як уся то дішня українська еміграція у Пра зі, Софія Русова дальше живо ці кавилась громадським життям, дальше очолювала Жіночу Націо нальну Раду і пізніш знов виїзди ла на міжнародні жіночіі конгреси, раз до Франції з Харитею Коно- ненко, а удруге з Ольгою Гала ган мабуть на Словаччину. Востаннє бачила я Софію Русо ву у Львові у 1937 р. Зустрічала її на двірці, як 15 літ тому у Відні, лиш що цим разом вона приїхала з Праги сама та що їй минула ві- сіімдесятка. Така 'сама* струнка і рухлива, так само незаінтересова- на своєю вигодою, приїхала зви чайним, пасажирським поїздом, навіть у тому легкому жакетику, що 'колись із України і з малень кою валізочкою в руках. Заїхала зразу до мене, що жила тоді, як колись вона, у 'старій хатині і на окраїнах міста. Але її запросив Союз Українок, то ж для вигоди Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top