Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дарія Ярославська її Нью Йорк 5 ) Читала це три рази, щоби впевнитися, що це мова справді іпро неї. Побігла із тим до Еви, Чекала також ісаімо.го здивування, але знайшла тільки по смішку. Звичайна хроніка товариського життя, нічого особливого — сказала їй — шроте це гарно, правда? Але Христя не могла заспокоїтись. Бо' 'врешті, що це кого' може обходити, що якась молода дівчина приїхала до їх краю? Дівчина, в якої гарний голос... їй ■бажають щ астя. .. Це забрало їй кілька ночей сну, заки нарешті освоїлаїся з тим. Це (було -вирізано і наліплено в родинному аль бомі, що був повен газетних витинкіїв і світлин. По чиналося від (проголошення 1 заручин Еви, про наро дження Діли, іпро підвищення становища інженера, про купівлю їх дому. Була 'це література досі Христі невідома. Якби були тоді не пішли купувати для ХристІ ;укню за перші зароблені нею гроші, було б може не дійшло до цілої .цеї історії. Але пішли. Поїхали до Нью Йорку до великих товарових магазинів. Десятки жінок вештались поміж завішаною на вішаках оде жею, що заповнювали цілі середини великих заль, набирали по кілька з них до примірки, стояли в чер гах до кас. Вибирали самі, що бажали, без допомоги продавниць, витягали з вішаків, що хотіли і, пригля нувшись, брали з собою, або залишали на вішаках. Христя була захоплена кожною сукнею, але обе режно перевіряла ціну перед тим, заки зняла її з ві шака. Ева всміхалась. „■■Вчися ощадносте, — казала. — Це не хиба! Бачиш, що це значить мати свої зароблені гроші? Тричі перекрутиш їх у руках, заки видаш!“ Христя вибрала кілька і пішла приміряти, зали шивши Еву на 'м’якому кріслі поруч входу до одя- гальні. У приміщенні з дзеркалами виблискували нагі рамена і різного кольору шкіра від наймолодшого до найстаршого віку жінок. Кожна з них крутилася перед дзеркалом, приглядаючись новій сукні на своїй постаті і не .присвячувала сусідці ніякої уваги. Хри стя всунулася в нову сукню, не могла відірвати від себе очей. До того часу вона навіть не догадувалась, що може так виглядати. У непринадних кольорах і формах воєнних часів, губилась ї'ї краса. Ніщо не підкреслювало її стрункої постаті, кольору очей, ясного волосся. Дивилась не на сукню, а на своє обличчя, на очі і губи, на цілу свою постать, що була їй самій нова. Побігла до Еви, перекрутилася перед нею сміючись і договорюючи якісь без значення слова. „Незле,— сказала Ева — але вдягни ще інші" Вдягнула їх також, вдивлялася в себе, забувши про все. Погладила рукою матерію. Не знала котру саме взяти. Може б так дві — думала. — їй треба більше... „Ні! —• опритомніла «арешті. — На другий раз. Як зароблю більше грошей" Тепер нарешті помітила жінок, що були в одя- гальні. 'Кожна мала маленьку перегороду перед дзер калом, але виходила на середину і приглядалась собі і другим. І тоді Христя помітила Нінку. Власне Христя не була навіть певна, чи це справді вона. Нінка ібула елегантно вдягнена і мала нове обличчя. Христя знала завжди затурбовану Нінку з виразом напруги на лиці, що кудись поспі шала, чогось не мала. Але Нінка, що зупинилась пе ред сусіднім дзеркалом приміряти сукню, мала спо кійне обличчя, всміхнені очі, але й якусь замкнутість, що не дозволяє другій людині наблизитися до неї. Виглядає, як інше видання Нінки — подумала Хри стя. Не заговорювала до неї. Давній жаль відізвався у серці. Але несподівано Нінка повернула голову і їх погляди зустрілись. Мали на собі сукні, з яких звисали ярлики з ці ною і величиною і намагалися радіти собою. Так, тільки (намагались. їх дружба немов залишилася в Европі, немов померла тоді в ньюйоркській при стані. Не вибухнула тепер ніяким почуттям, ні кри хіткою радости. Щось всунулося поміж них і не до зволяло щиро розвинути мови. Як добре, що тебе бачу! Як добре, дійсно! Ти прекрасно виглядаєш! А ти?! Дама! Дякую! Як тобі поводиться? Добре, а тобі? Я не ду.мала, що ти в Нью Йорку. І таке інше без щирої втіхи і зацікавлення. Здавалося, ніби одна чекає на оправдання, а друга відчуває трудність у зробленні цього. Нарешті Нінка розсміялася ніби хотіла проло мити тим лід першої зустрічі. І якось обидві нараз заговорили, що пора їм іти, бо там на них чека ють, 'бо . .. Вийшли рівночасно з одягальні. „Дуже мило 'було тебе бачити, Христю. Зна чить, ти таки в Нью Йорку. Бачиш, твоя мрія здій снилась. Може тобі щось треба . . . — вона помітила Еву, що втомившись чеканням, ішла їм 'назустріч і змінила мову. — Колись стрінемось, то довше і про все поговоримо. Страшно тепер спішуся. Мій чоловік чекає на мене. А о третій годині він іде до праці" Христя заговорила. „Пані Ево, це Нінка, про яку я вам розпові дала . . .“ „Дуже приємно" „Напевно нічого доброго:" — відважно заявила Нінка і на мить знову була давньою Нінкою. З тіні вішаків висунувся середній на зріст чоло вік. Існують люди, які своїми рисами обличчя, чи кольором шкіри від першого погляду виявляють дру гим свою приналежність до якоїсь раси, чи народу. З ним так не було. Його чоло видовжилося взад го лови. Очі були подовгасті, темні, ніс трохи пошире ний на кінці, губи великі, але вузькі, руки й обличчя смагле. Одягнений був бездоганно. Його предки могли прийти в цей край із Західніх Індій, може з Порто Ріка, а може десь від нагрітих сонцем земель Африки. Вже раніш Христя помітила, що він всміха ється до них. Хотіла сказати: Смішний якийсь! Всмі хається, як до старих знайомих! Але до цього не дійшло.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
