Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Паняті дослідниці (У першу річницю смерти Лідії Ненадкевич) Небагата в нас було знавців і дослідників української народньої вишивки. Чомусь так зложилося, що при досліді народнього ми стецтва більше цікавились кили мами, ганчарством чи хоч би пи санками й у тих дііляикаїх маємо багато оглядів і праць. А вишив ка із 'Своєю складною, прадавньою технікою чекала дослідниці-жінки. Щойно вона звернула увагу наїцю галузь домашнього ‘промислу й відкрила нам її закони. Однією з них була Лідія Ненад кевич. Рік тому покинула вола нас тихо й без розголосу. В нечислен них посмертних згадках ледве чи була відмінена оця її виїмкова роля. Хоч її любов до народньої вишивки та її широке знання цієї галузі були загально відомі. Л. Ненадкевич походила із мі шаної родини. її батько швайца- рець, а мати фінляндка. Вироста ючи в Україні, Лідія Вікторівна перейнялась відблиском україн ської культури, що проникав спершу підсвідомо, а потім всією силою в її чутливу душу. По дружжя з українцем Ненадкеви- чем ще більше привязало її до народу, що став їй рідним. Передумову ролю у цьому про цесі відограла Студія Прикладно го Мистецтва в Києві, яку почала відвідувати молода жінка. Тут зу стрілась вона віч-на-віч із багатим українським' орнаментом, що його вживала майстерня Студії для ви конання ужиткових речей для мі ського вжитку. Під проводом ми стецької інструкторки Студія про ектувала приміщення взорів. Ін структорка знала й цінила україн ський орнамент і вміла збудити цей запал і зрозуміння у своєї студентки. Іскра глибоко запала в її душу. Дальший шлях Лідії Вікторівни вже пройшов самостійно. Вона включилась у продукцію виши вок, що її переводили вишивальні артілі України. Її запросили про вести тримісячний курс україн ського орнаменту вишивальницям у Трипіллі. Тут вона вперше зу стрілась із селянкою-вишивальни- цею і від тієї хвилини вже не по кидала її. Разом із іншими ми стецькими інструкторками вона працювала над тим, щоб україн ська вишивка мала належний рі вень. Недоїдаючи й недосипляю чи вона переїджала з одного кур су на другий, впоювала любов і зрозуміння до нашої вишивки і боролась за її чистоту. Враз із тим почались і її дослі ди. Під час своїх поїздок вона пі знавала вісе нові мистецькі скарби. Стала шукати й розпитувати. По чала збирати старі вишивки- й плахти, копіювати взори. Розшу кала всю літературу, що появила ся. І пізнала, зглибила цю ділянку народньої творчости, як мало хто. В її руках постала велика Збірка, що могла сама за'познити відділ музею. У цій праці пробігли довгі роки. Лідія Ненадкевич стала знавцем української вишивки. І коли про йшлось їй іти у велику мандрівку, то вона взяла з со'бою те найдо рожче — свого збірку і своіє знан ня. Збірка протала у бурхливих переходах подорожі. Але знання української вишивки вона повезла у вільний світ і поставила на слу жбу українській справі. Ви слід цього її змагання може мо підчислити. Енциклопедія У- країнознавства завдячує їй най більш обширний огляд україн ської вишивки, ІЦО ДО’СІ появився. У книжці “Ukrainian Arts” вона познайомліоє англомовного чита- з цим мистецтвом. У „Нашому Житті“ й „Жіночому Світі“ обго ворює подинокі ділянки цієї га лузі. Багато, багато задумів ще клубилось в її голові. їх припини ла невблаганна смерть дня 25. червня 1956 року. Великої втрати зазнала з цього приводу українська дослідна на ука. І в малій частині не встигла Лідія Ненадкевич використати свого знання української вишив ки. Правда, 'воно живе ще в сер цях тих вишиївальниць, що їх во- Лідія Ненадкевич Lydia Nenadkevich, the well-known student of Ukrainian embroidery, who died in 1956. туванням квартету? Чи справді загрожує це кризою? Оленка Глібович накреслює сильветки співачок. У квартеті справжня соборність — три укра їнки, народжені в Канаді (Лиса- нкж, Підручна та піяністка Клос), одна галичанка (Мирослава Брез- день), одна волинянка (Тамара Косач) і диригентка з Карпатської України. Українська пісня сполу чила їх в одне ціле. Охотою і за лізною витривалістю вони створи ли цю мистецьку одиницю, що зветься „Верховиною". —• Це треба зрозуміти й підкре слити. Бо ж кожна з нас працює, а деякі в важкій фізичній праці. Як важко нераз вирвати вільну хви лину на пробу! А помимо того всі старались, бо любили українську пісню і хотіли їй служити. — Цим бажанням живуть і да лі. На короткий час перебило нам роботу те, що ми втратили деякі голоси. Мирослава Брездень ви їхала до Дітройту і я заступала її на кількох виступах. А потім по кинула нас Надія Лисанюк, що пе реїхала до Монтреалу. Отже при- йшлось оглянутись за поповнен ням квартету. Але в пошукуванні за новими голосами я натрапила на Марту Думу. Зміна у складі тепер нас не лякає, бо й так треба готу вати зовсім новий репертуар і ши ти нові строї. Готуємось тепер відзначити 5-ліття нашого Існу вання новим турне. І так незабаром читачки „Нашо го Життя" в різних наших осеред ках привітають завзятий квартет у новому складі та з оновленим репертуаром. JI. Бура Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
