Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
На Каспійському Морі У 1903 р. я був учнем першої кляси реальної гімназії в Баку, де тоді жила наша родина. Одного осіннього дня батько сказав мені, що сьогодні увечорі забере мене в подорож. Його приятель, бага тий купець — перс, що жив у пер ській пристані Ензелі на. Каспій ському морі, запросив його на я- кесь родинне свято. Син купця був моїм колегою їв гімназії і я страшенне зрадів з тієї нагоди. З раннього дитинства я все мріяв про службу у фльоті, а тут ця по дорож мала відбутись пароплавом та ще й у чужу країну. Морська подорож не була для мене новиною. Щороку на літні вакації ми їздили до нашого ро динного маєтку на Глухівщині, а що будова залізниці Баку — Ро стов ще не була тоді закінчена, то ми користувались пароплавом, щоб доїхати до залізничої стадії. Отже Каспійське море я вже знав. Через те, що воно з берегів, особ ливо на півночі відкрите, бурі і шторми на ньому бувають дуже сильні: Воно колише кораблі не так, як по інших 'морях, де вітер дме звичайно в одному напрямку і кладе корабель або- на борт, або колише його „кілем” себто лиш носом і кормою. На Каспійському мо,рі відразу € бортове і кілеве ко лисання корабля, а це викликає морську хворобу. Тому звичайно під час подорожі через Каспійське море пасажири корабля лежали покотом. На мене й батька воно не діяло і тому подорож морем бу ла для мене великою радістю. Отже коли батько зайняв каюту І. кляси на цьому пароплаві, то я відпросився у батька піти на верх- нто палубу, щоб побачити, як бу демо відчалювати. Це було ввечо- рі і пристань була так само гарно освітлена, як і 'пароплав. І я про був на верхній палубі аж до того Моменту, коли пароплав вийшов із пристані, обійшов острів Нарген і вийшов у відкрите море. Погода стояла дуже гарна, майже повний Штиль і я пішов спати. Вночі ми ґгройшли ломимо Сальян, головно го джерела відомої на весь світ чорної ікри. На другий день рано батько збудив мене, сказавши, що треба одягатись, бо вже наближаємось до Ензелі. І дійсно, коли я вийшов на верх, то побачив, що ми вже входили до Ензелійського порту. Справа від нас стояв канонірський човен Касп. Воєнної Фльотилі „іКрасноводськ”, гармати якого бу ли наведені на місто. Річ у тому, що як у ті часи, так і пізніш — у звязку з постійними заворушення ми в Персії — в Ензелі був завжди воєнний стаціонер Касп. Воєнної Фльотилі для захисту російських громадян і їх ‘майна. Своїм боєвим виглядом він на мене, хлопця, зро бив відповідне враження. Такі ста ціонери були й по інших портах Персії, особливо під Астрабадом, де тоді водились туркменські мор ські пірати. На пристані в Ензелі нас уже чекав приятель батька. Він проро бив перед нами цілу церемонію східнього вітання з низькими по клонами і прикладанням правої руки до чола і до серця. Батько відповів йому теж так само, але Пізніш привітався з ним по нашо му, стиснувши йому руку. Батько трохи говорив по-татарськи і міг із ним порозумітись. Посадивши нас до свого „фае тону” з парою добрих коней, перс ще пішов по капітана нашого па роплаву, якого, як він казав, та кож запросив. Коли він повернув ся разом із капітаном, ми рушили. Поза портом Ензелі мало чим відрізнялось від невеличких азій ських міст, що їх пізніш довелось мені бачити під час морської служ би. Ті ж вузькі вулиці, невеликі домики з плоскими дахами і стра шенна пилюка. Садиба нашого перса була гарно положена на го ристому передмісті Ензелі. Це був великий будинок, оточений садом. Ми увійшли до великої кімнати, через яку протягнено довгий, низький стіл, заставлений різними стравами й іНапитками. Кругом стола на подушках по східньому сиділо багато чоловіків у східньо му вбранні, які повставали, віта ючи нас по своєму. Господар про вів нас із капітаном в кінець стола, де було його місце і запросив сі дати коло нього. Там уже сиділи старшини з канонерського човна „'Красноводськ”, що їх мій батько ^нав, а один із них був членом У- країнської Громади в Баку, якої мій батько був головою. Приві тавшись і'з ними, ми сіли. До мене ззаду пі'дсів мій колега з гімназії, один із синів нашого господаря. Як завжди, головною потравою сьогоднішнього дня був перський „піла.в“ — баранина :з рижом, ду же товста. Вона була розставлена на полумисках по цілому столі. Присутні їли все руками. Правда, перед нами лежали ножі, вилки й ложки, але батько, капітан і1 стар шини їли теж руками, щоб не по рушувати східніх звич'аїв. Розмо ви провадились по-татарськи і на віть були промови, бо виявилось, що ми святкували у родини нашо го господаря. іМені перекладав усе мій колега, хоч я вже трохи знав по-татарськи. Ми з ним порозумі лись, що коли скінчиться ця цере монія, він мене витягне з цієї кім нати, але певний час треба було відсидіти. Сиділи ми вже яких дві годині. Я вже так наївся, що й дивитись не міг на „пілав”. Гостина набли жувалась до кінця. І тут почалось на моє велике здивування щось, що ніяк не вміщувалось у моє по няття доброї поведінки. Гості по чали голосно „ригати”. На моє здивування батько сказав мені, що я мушу теж „ригнути”. Вияви лось, що це був східній звичай, яким гості показували своє задо волення з доброго обіду й тим ви- сказували свою подяку. Якось я видушив із себе .подібне до „ри гання”, з дозволу батька встав і пішов разом із колегою там, де він 'МЄНЄ повів. Пішли ми разом із ним на жі ночу половину будинку, себто в гарем перса, де жила мати мого колеги. Там теж було окреме свя то. За столом сиділо багато жінок. Обличчя їх були відкриті, бо ж ніхто, крім господаря, не мав всту пу сюди. Колега підвів мене до своєї мами, гарної, чорноокої жін ки. Вона погладила мене по голові і почастувала „чучхелами” і „шер бетом” — східніми солодощами, які я так любив.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
