Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Дарія Ярославська її Нью Йорк 8 ) Ах, ти, скиталко! Як це легко кидати каменем у другого, коли самому все йде гладко! Не знати, що ще чекає твою Діну! Голос розсуДливости пробував гасити злість. Діна мила дівчина, чого стільки злости супроти леї? Вона у нічому не винна. Вона молоденька, не знає, Шо це турботи, що це труднощі життя. Для неї, Хри- сті, була ніби рідна сестра. Але це не була пора, в якій розсудливість мала б перевагу. Добре, добре, всі однакові! Це тільки вони викинені поза межі че сти і тільки по них можна усього сподіватися. Відітхнула, помітивши нарешті число. Була це найкраща1 пора, далі йти не мала вже сили. Чотиро- Іповерхова камениця з невиправленої цегли, з проти пожежними сходами на передній стіні. Широкі сходи з .мурованим поруччям провадили до дверей з поло вини хідника 'вулиці'. Такий же вхід був до інших домів. На них сиділи мешканці, відпочиваючи від духоти дня. На хіднику бавилися діти, у кляси, або кидали в себе всім, що тільки не піднесли з ‘засміче ної вулиці. Вхігдні двері були відчинені до маленького перед- сіння. Другі, до сходової клітки були зачинені. Збоку шість поштових скриньочок вмурованих у стіну, КОЖНЯ З ВІЗИТКОЮ І ДЗВОНИКОМ. ПриІблиїзила до них очі. У передсінні був сумерк. Забула, що Нінка змі нила пріізвище. Нагадавши те, напружувала зір, шу каючи іншого прізвища. Знов читала від початку. Кеймена не було. Вийшла і перевірила число на две рях. Було таке, яке поїдала іНінка. Рожевий відблиск заходячого сонця відбився на шибах протилежної камениці. День .входив у вечірні години. Втома, і спрага, затихли, був тільки жах, що ніби молот валив у мозок. Стояла у передсінні з валізкою в руці1 і не знала, що їй тепер робити. Якась рисміяна, щаслива пара, зійшла саме на низ. Зупинилася на її запит. І подумавши хвилину, йона відповіла: ,'Кеймен? Хвилиночку Це ті на долішньому поверсі. .. так! О, вони випровадилися ще вчора вранці!4 Батько догадливо дав їй на дорогу книжечку з адресами знайомих, редакцій, організацій. Пошу кала в азбучному порядку за першими знайомими і доїхала до них підземкою, як вже згущувалися сумерки. Подзвонила. Ніхто не відзивався. Вийшла 'з темних сіней будинку, де пахло чимсь тяжким і пі шла вздовж вулиці. І тут на. сходах сиділи люди. Звучала різна мова. Дрібно сікла порторіканська, за лишалася десь у горлі жидівська, затягувалась поль ська, співала, кудись поспішаючи, італійська. Відшукала нове число. На сходах було повно.. Духота помешкань виганяла всіх на двір. Уже осінь Простягалася над Гадсоном, але теплі літні дніі ще не тратили своєї сили. Виминаючи чужі коліна, ді сталася до передсіння. Зміряли очима її і валізку. Повели за нею зором. Шукала за знайомим .прізви щем на візитках у долині: поштових скриньок. По- ідзвонила й чекала. І тут ніхто не віддзвонив, не зі йшов на низ, не відчинились на горі ніякі двері. Ще трохи чекала. Це неділя, люди пішли кудись розва житись. Але тепер одна з жінок на сходах 'повернула до неї голову. ,Ви дзвоните на пятнадцятку? — спитала. — Даремне! Вона хвора в лікарні', а він працює на ве чірній шихті!‘ До серця закралася розпач. Але її не можна було вияівити людям на сходах. Так? Дякує. З ши ком, напружуючи силу, щоб не похилитися вниз за валізкою, зійшла на вулицю. Намагалася надати лег- кости своїм втомленим ногам, доки могли ще її ба чити. <На правому запятку пекло до сліз. Затискала Зуби, ставлячи кроки. В руці не ставало сили. Вона тремтіла, пальці розходилися. Поклала валізку на бе тоновому підмуруванні довкола входу до сутерин. Знову заглянула в книжечку. Ліхтар на вулиці до поміг зрозуміти дрібне, батькове письмо. Наступна адреса була на Бронксі, друга в Нюарку. Нюарк розпливався у незнаному просторі і про нього відразу забула. Числа телефону не було. По бачила в уяві людей, що мешкали на Бронксі. Добрі знайомі батьків, напевно не виженуть на ніч на ву лицю. Але не було певности, що будуть вдома, а віддаль забирала час. Де тут церква? — подумала Але ввечорі й вона була зачинена. Назустріч їй місто заясніло гарячежовтими і чер воними кольорами. Рух посилився. Недільна юрба заповнила вулиці. Кіна, іфабрики, крамниці, кричали про те, що мають на збут, вихвалювали, манили, на- кидувались. Звідусіль щось блимало, мерехтіло, одна назва гасла, друга засвічувалась, стало відразу видно, немов далі був ще день. Була тепер в осередку того блискучого світла реклям, що його ще недавно огля дала з пароплава. іЙшла й не знала куди. Вечір був уже тут, огорнув доми і вулиці. З кожного кутка виглядала таємнича засідка, страх. На кожному роз- дорііжіжі були таблички з назвами вулиць і евеню, але навіщо вони людині, що не знає куди саме пря мувати? — Пересиджу на стації — потішила себе. — Там є люди. Багато людей. Як туди зайти? Котра підземка завезе? Раптом бажала бути поруч тата і мами, де затишно і безпечно, де цілком не треба думати про себе. Минали її люди різних р(ас ЗО' смі хом, з голосною мовою, мовчки. Кольони авт, пере плітанії освітленими автоб'усами миналися на вулицях, перехрещувались на роздоріжжях. Червоні і зелені світла чергувалися з собою на сигнальних стовпах. Напів притомна з жури, спраги і втоми воліклася вулицею за чужими людьми. Бродвей — помітила на перехресті. Почала помічати вир нічного життя і блиск того великого міста. Загублена, мала була серед його розгону. Несподівано розпізнавала місця. Була там> і тут з Діною. Якже ці самі вулиці і крам- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
