Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Пригода в лісі Раз пішов я у ліс по квіти. День був гарний, соняшний, теплий. Який то ліс чудовий улітку! Зеле ні, крислаті клени згинаються над тобою широкими, ЛИСТЯСТИіМИ гіл ками. А побіч них високі, дужі ду би випростались, немов козаки за порозькі, що стережуть лісову красу... Внизу трави, квіти, море зелені. Вгорі співають пташки, ку ють зозулі, майстерно вистукують дятлі... Став я посеред лісу, мов зача рований. Аж згадав :про квіти, що їх мав нарвати своїй меншій се стричці на уродини. Нахиляюсь, а вони пахнуть так, немов міедом хтось їх полляв. Зірвав я одну квітку, другу, третю. Рву і скла даю в китицю. Уже чималенька вона, а ще хочеться більше. Коли я до однієї квітки, а з-поза неї лі зе до мене величезна з дві мої руки завбільшки, жовто-срібна гадюка. Під моїми ногами неначе земля похитнулась — так страш но мені стало. Руки тремтять, сер. це калатає. Не знаю, як воно ста лося, а тільки з того страху я зі рвався з місця, мов опечений і — навтьоки! Але квітів із рук не ви пустив. Притис їх до грудей і мчу- ся, аж дух мені заперло. Озирну тись боюся, а хочеться. Чи не же неться за мною гадюка? Озирнувся і яка дивовижа! З ляку, виходить, я далеко не забіг від тих квітів, де рвав (а здава лось мені — що я так швидко біг!), бо недалеко позад мене я побачив гадюку і сірого їжака. Між ними точилась страшна, бо ротьба. їжак, видно, схопив гадю ку за хвіст і заховав свою голо ву в середину, скрутившись у клу бок. Ні голови його, ні очей, ні ніжок не було видно а. тільки на- стобурчелі, гострі, як голки --- колючки. Гадюка, бажаючи вирва тись із того затиску, щосили зви валась над їжачим клубком, била, ся головою і всім своїм тулубом об голки, розбиваючись об них. Боротьба між гадюкою й їжа ком була, жорстока й завзята. Та кого я ще ніколи не бачив! Я сто яв, як укопаний, чекаючи на ви слід цієї боротьби. Радів із кож ного сміливого поруху їжака і безсилого борсання гадюки. На решті гадюка зробила останній, кволий порух і —- завмерла.. Вона була нежива. Тоді їжачок-сірячок випростав ся, висунув із свого клубочка .пи- сочок, подібний до чорного пя- тачка, .подивився на мене добри ми, маленькими, як у рибки очи ма і немов хотів сказати до мене: — Тепер можеш спокійно рвати квітки, небезпека минула... Радості моїй не було кінця. Я Сірий слон був кремезний і ду же добрий — завжди радо допома гав товаришам. У гущавині ліса цротопту'вав' стежку до води, щоб меншим твариінам легше було йти на водопій, а найменших брав на свою широку спину і доносив до води. Одного разу маленька малпа ви лізла високо на дерево, а злізти не вміла. Мама її була хвора й не могла їй допомогти. Довго стара лася — ані скочити, ані сповзти — занадто високо! На ірадість поба чила слона й почала його прохати, щоб прийшов їй із допомогою. Тоді ще у слона ніс був звичай ний, як у всіх других звірят. Він хотів підійти до їжачка й погла дити його руками по сіренькій о- дежині, але він уже поліз у кущі, до свого кубельця. Я ще нарвав квітів, зладив вели ку, гарну китицю та й повернув ся додому. А в хаті розповів про Цю пригоду з їжачком-сірячком та гадюкою. Я щоб знали, що ї- жак не боїться гадюк і вбиває їх, як описано вище, то я розказав •це й вам, дорогі малі читачі дитя чої сторінки. Матиму нагоду — іншим разом розкажу ще про щось. Петрусь підійшов до дерева, на якому пла кала маленька маллочка і хотів ї ї зняти. Довго намагався, але не міг досягнути. Ніяк! Тоді Господь Бог побачив, як слон хоче допомогти й кіаже: — Треба збільшити йому ніс, щоб він міг врятувати дитятко- малпу. І ніс слона почав рости й рости, поки став довгим хоботом. Аж тоді зміг зня'ти з дерева мал- почку. Хобот залишився слонові наза вжди і доб.рий слон може тепер своїм довжелезним носом дістати, де лиш захоче. З англійського JI. JI. Р. І ніс слона почав рости й рости, поки став довгим х о б о т о м . . . Рисунок Олі МкхалевИ'Ч Чому у слона такий довгий ніс?
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
