Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ще одна жіноча постать НОВІ ВИДАННЯ У літературі воєнного міждібя зустрічаємо' .сильні жіночі постаті, характеристичні навантаженістю воєнної доби з усіми її національ ними й соціяльними катаклізмами. Це Марія Уласа Самчука, Аґлая Миколи: Хвильового і Марина з ,,Патетичної сонати“ Куліша. Во ни заступають — кожна в окремий спосіб — певний, наскрізь націо нальний світогляд своєї доби. Побіч них недавно .виринула для нашого читача ще одна постать. Марта з повісти В. Підмогильного* — це неначе менша їх сестра, як діяпазоном мислення, так і шири ною тла. Але -глибиною почувань вона дорівнює їм, а й вносить щось окреме, що каже на неї звер нути. увагу. Це тип ідеалістки і мрійниці, що навіть дивує своєю послідовністю у тогочасний, реалі стичній, совєтській дійсності. Молода дівчина з Канева при буває до столиці заради своїх мрій. Бо ж цей ,,кусник хліба“, що їй дає сіра праця в Махортре- сті, вона напевне могла б здобути і в Каневі. Але вона тірагне чогось іншого, небуденного, чого не змо же дати їй провінційна дійсність. Як у кожної молодої дівчики — все це зосереджується на одно му — на сподіванні кохання. Ото го великого, пориваючого почу вання, що запалило б і пірвало б всю її істоту. І вона влаштовується в Києві й живе ,в дожиданні цього. Будні в Махортресті, скромну кімнатку у переулку, не-часті виходи в театр окрилюють ці мрії. Довкруги неї зявляються люди. Це пересічні су сіди, службовці з Махортресту і врешті поклонники, що їх жодній молодій дівчині не бракує. Але це не те, не те! Велике почування може викликати тільки людина ве ликих поривів, тільки хтось небу денний. Хтось такий, що перево дить у дійсність те, чого вона лиш мрією досягає. І він врешті надходить. У спа лаху їх вза'їмного почування, у зударі їх різних .вдач і лежить ота ■невеличка драма, що розгорнулась перед нами. Як влучно підібрана * В. Підмогильний: Невеличка дра ма. Повість. назва твору! Невеличка вона, бо життя переходить над нею одним махом. Але це все ж таки драма, що потрясає діючими людьми до глибини. Дехто заступає думку, що така ідеалістично-мрійлива постать мог ла жити у дійсності 20-тих років і що тепер вона вже не існує — і в майбутньому також важко бу ло б знайти її у твердій дійсності повоєнного часу. Логічно беру чи — великий голод на Україні переродив молоде покоління, су часне грозі його чи народжене лі. сля його жахливих жнив. Воно вже не могло мати мрійницької душі Марти, яка по мужньому перехо дить ,,невеличку драму“ своєї мо лоденької ще духовости, бореть ся з наклепами та інтригами най ближчого довкілля, а навіть бру тально використана у своїй пер шій любові — двигається до но вого життя. „З жалем думала, що була ста вила життю надмірні вимоги. Бо є ділянки в ньому, де нічого нового не створиш і не треба творити, де мусиш користуватись даним без .великих подій і великих по ривів. Є шляхи в житті обовяз- кові, позначені всі новими стовпа ми, шляхи вузькі й невибагливі, якими маєш іти покірно. 1 може тільки вкінці їх — неминучих, як смерть і народження — почина ються широкі, гіллясті роздоріж жя з тисячами стежок, з безко нечним, незайманим ланом, де можна вперше пройти.“ — Треба шукати великої доро ги — розраджує її такий же іде аліст Льова, якому Марта звірю- еться з усіми життєвими невда чами: втрати праці, наклепів сусі дів, втрати мешкання та зради в коханні.... „Я хочу нового, Мар- то“, каже він і закінчує: — її ви, Марто, цього захочете, у вас порив єсть, ви будете пада ти й підводитись, рухати свою маленьку вічність, як наша земля, наше сонце і місяць — свон> вели ку, незмірно велику. Так робить світ, так мусимо й ми робити, бо ми частина його,маленькі світи. І Марта заспокоїлась. Вона за снула. Усім тілом, усім серцем во на поринула .в цей могутній спо- Марія Ковальська: Ганна. Ро ман. В-во „Дніпрова Хвиля" Мюнхен, 1957. Обгортка кисти Мирона Левицького. Ст. 128. — Ціна 90 ц. Прізвище авторки до тепер у нашій літературі невідоме. Тому з зацікавленням перегортаємо сто рінки невеликої, чепурно виданої книжечки. Вже з перших сторінок пізнаємо середовище, що його ще дуже мало хто опрацював, а саме табори скитальців. В осередку роману стоїть по стать Ганни, молодої дівчини, що разом із батьками мандрує крізь австрійські Альпи та причалює до табору в Зальцбургу. Життя табо рового осередку з його клопотами й радощами розгортається перед читачем. Таборова гімназія, де вчиться Ганна, фарбарня, яку про вадить її батько, кімната, в якій міститься в кожному кутку одна родина. Але в цьому сірому сере довищі виростає все ж таки мила іділля. До скитальчої родини при стала голубка, що, придбавши го луба, розвела при них свою рідню. І в найтрудніших умовинах вияв ляються риси теплого співчуття тваринам. Книжка написана просто й лег ко і може послужити кожній із нас за приємну лектуру. Особли во цікава буде тим, що перейшли через табори скитальщини та зга дують їх часто, як невідємну ча стину своєї мандрівки. JI. Б. СПРАВЛЕННЯ ПОМИЛКИ У статті „Перший конкурс па- сок“ ч. 6. ,,Н. Ж .“ зайшла прикра помилка. При вичислюванні відзна чень пропущено паску п-ні Юлії Кульчицької з -с. Чайковичі, пов. Рудки (друга зліва «а світлині). За цей недогляд .перепрошуємо. У підписі під світлиною зі Свя та Жінки-Героїні в Балтиморі в ч. 7 ,,<Н. Ж .“ при фортеніяні є п-ні Оксана Мацюрак, а не як подано помилково п-ні О. Петришин. За цей недогляд рівнож перепрошу ємо. ЧИНОК, ЩО' з глибини б ол ю п ідн о сив ї ї н азустр іч н овом у сонцю , щ о зій де завтра над зем лею . К. Ґардецька
Page load link
Go to Top