Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
мо. Був би я вже давніше зачав напри крятися Пані, але щасливії для Пані, а нещасливії для мене обстоятельства вздержали мене не тільки від писання, але малощо і не від дихання. Не хочу я через тоє казати, щобим був слабий і щоби ми дух запирало, але — по просту сказавши, — час в осьмій кля~ сі дрогобицької гімназії днесь так до рогий, як Бедуїну вода серед широкої пустині Сагари. А хочби ся уже того часу дещо деколи і знайшло, то пре цінь думки о минувших хороших днях виганяють ми із голови всяку думку 0 деякій иншій роботі' Будучи* їв осьміій клясі гімна зійній, буїв Франко- в Рошкеви- чів на Великдень. Тим разом, як поїдає Мик. Іванеіць, Фіранко буїв порядно* одягнений: у новому П0іПЄЛ1ЯСТ0іМіу, ВіІДПОВ'ІДІНО* до- ви мог моди, окроєїноіміу, вбранні. Коли © часі Велиікодіня були гоїстіі в Рошкевнічів або- Рош ке- ви'чі їздили д о сусідів, Франко браїв жиївіу участь у забавах, а пер едовоім з а-хоплював стар - шиїх своїм и деклямаїціїяімиї зі Ш евченкового „Кобзаря" „Га- малієїю" й іншими віршами. Лю бив також декляїмувати і вірші німецьких поетів. Дальш е листування, як виццно з листіїв й ого д о Ольги, було пиісане і німецькою мовою . Лист і-з 2. травня 1875 p., у яко му івіїн інавязує д о свого п обуту в Лолині- в часі Велиікоднія, є пиісаіний німецькою м овою . У ньому він відкривав своє серце перед Ольгою повністю. Лист повний поетичних ф-раїз., зворо- тіїв і м ол одеч ого лю бовного па- тосу. У листі з 26. травня 1874 р. Франко ще з більшим патосом 1 з більш ою щ ирістю пише Ользі про» те, щ о він про неї дум ає день і' ніч. 'Коли вона не вірить, то 'може запитатися брата, 'Яік він деколи майж е дур- нОіватіє, -сам не знає, щ о з ним діється, а його товариш і р о б лять уваги усякого роду, щ о вііїн цілковитий дуїрень. Прохав м илосердя не забороею вати йоіму бодай час-до-часу напи сати д о неї, б о це його останнє лікарістгао-: він стане сіпокіійні- ШИМ, відкришили ЇЙ усе С В 0€ серце. У том у сам ом у листі він повідомляв Ольгу, що- вигото вив збірничок поезій до* друку і працював н ад другим тоїми- ком. Вона моїже догадатись, щ о воїна була його' М узою при пи- санін'і циїх п оезій . Д ослівно про це .вііін писав: „Тепер працюю над другим томи ком, — Ви можете, розуміється вга дати, що Ви е єдиною інспіруючою музою як першого, так і другого". На день 11. грудам 1878 ,р. ви слав Ф ранко Ользі бшлетик, д е по кількох німецьких реченнях, був написаний віршик: Хвилі щастя золотого, Всі надії, думи, сни, Пісні, втіхи серця мого, Дні свободи і весни. Все, ївсе, що лиш завдячаю Згадці про Твою любов, Я в день нинішний желаю ■— Сто раз більше — Тобі знов! Ох, чи Ти ще памятаєш Свого друга, світе мій? Чи отім коли згадаєш, Щось забрала мій спокій?.. Прости, що не можу дати, Жадного Ти дару днесь! Ох, в одно лиш я багатий, Но Ти того не приймеш!.. Днесь не можу й серця свого Дарувати вже Тобі, Бо Твоє вно з часу того, Як єм пер вий раз Тя вздрів. Ользі Рошкевич Іван Франко Після іспиту зрілости поїхав Франко д о Рош кевичів у Л оли ні і там прож ив цілі- вакації. Т о му, щ о Франко іш ов того року на університетські студії у Львові, то* О'. Рошкєівиіч перепи сав свого сина Ярослава д о львівської гімназії і просив Франка, щ об він на нього ува жав. П еребування Франка у Л ьво ві на сам оті — це час болю і ду- шсівниїх мук залюбленого-. У ли сті з ЗО. жовтня 1875 рок у він таїк оіпиісує свої гарячі почуван ня: „Чого я не перетерпів у часі цих фе- рій! Кожний вечір, кожний ранок при носив мені нову муку. Та це минуло! І Богові дякую за це... Ви зі своїм спокійним темпераментом, ледве мо жете уявити собі те, що в мені відбу вається, коли моя кров починає ки піти". Зволікання Ольги з визнан ням Франкові своієї лю бови д у же й ого турбувало і він вперто, майже в кож ном у листі писав д о неї, щ об вона сказала, чи його любить, чи ні. У листі з ЗО. жовтня 1875 роїку він про це щ е раз пиісав: „А тепер хочу поставити Вам ще кілька питань, у додатку до тих усіх, які я Вам ставив від початку нашої знайомости, а які всі залишилися без відповіді. Нехай і тепер не буде від повіді, якщо так мусить бути! Отже найперше мушу повторити питання: Що думаєте про мене, — які Ваші по чування для мене? Знаю — подоба тись я не міг Вам ніколи ані щодо мого зіверхнього вигляду, ані щодо мого поведення. Я й ніколи не раху вав на це... Одначе Ви колись сказали мені, щоб я надіявся, — Ви навіть дали мені пізнати, що я не був бай дужий для Вас, що Ви „спочуваєте мені", — а це, думаю, може давати мені підставу й тепер поставити Вам це питання: Чи почуваєте Ви що для мене або ні? Прошу Вас, — будьте цілком щирі, відповідаючи на моє пи тання ! З листа, написаного 29. лю того 1876 p., мож на д огадув а тися, щ о Ольга, на поставлені питання відповіла потакуюче. Франко у цьому листі писав: „Любимося! Прости, що пишу до Тебе попросту, відкидаючи всяку це ремонію. Серце моє так не навикло звати Тебе „Пані“, — що і руці годі не слухати серця". У «цьому листі лоїяю ю є Фран ко- також , чому він писав про любоївінііі справи українською мовою , а не німецькою. „Німецька бесіда, то для мене мод ний фрак, — но, українська бесіда — то для мене той любий домашний убір, в котрім всякий показується другому таким, яким є — в котрім і я Тебе най більше люблю! Українська бесіда, то бесіда мого серця!" Зі звичайного студентського знайомства, як бачимо, р о зго рілося відтак велике Франкове кохання. Ольга стала для нього м узою . З дум кою про неї він почав перекладати Ґетового „Ф авста“, писав фантастичну повість „П етрії і Д овбущ ук и “, писав драм у „Три князі на один престол", компонував вірш і на свято Тараса Ш евченка і молив ся за щастя Ольги. У листі з 29. лю того 1876 p., оповідаю чи про видавничі справи, пиш е: Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
