Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ольга Рошкевич у житті і творчості І. Франка В 1898 році йшли дуж е ак тивнії приготування д о 25 літ нього ювілею творчости Івана Франка. А. Кримський мав на- п иіс ат и кр ит иічін о -б і отр аф і чну КНИЖКу про літературну твор чість поета. Д о праці ©ін уізявся дуж е уважливо і.солідно. З а к о роткий час він написав два роз- д м и до- року 1886, б о д о них мав дані, а дальш і р озділи , 3-ій і 4-тий написав тільки конспект, бо забракло й-оіму деяких б іо графічних та б іб л іографічних даних. Не було інш ої ради, яік звернутись д о самого Франка. Кримському це зробити було д уж е легко, бо віїн з Франком переписувався. У відповідь на свііїй лист Кримський одерж ав від Франка аж діва- листи. У од- ноіму Франко між іншим писав: „Дорогий Друже! У відповіді на Ваш лист з 17. VIII. — 98 мені, як ба чу, прийдеться таки писати Вам дещо ширше, ніж думав зразу, хоча й цим разом, боюся не буду міг у всім задо вольнити Вас. Я тепер на селі, до то го болить око і часу мало (мушу си діти одному маляреві до портрета). Ну та сяк чи так, а попробую поперед усього відповісти на Ваше питання, а там від себе додати, що буду міг". По таком у встуїпі' п о д а є Фран- ко в ідом ості про свої твори, про впливи Д раг оманова і Гру пі енського та інших письменни ків н.а- свою творчість і п р и хо дить д о опливу Ольгиі Р о Ш і КЄ- виїч. Д ослівно в ін про ц е пиш е: ,.А тепер подам Вам дещо такого, що може придасться до зрозуміння моїх творів і чого я не подав у авто біографічнім листі до Драгоманова. Значний вплив на моє життя, а зна чить на мою літературу, мали зносини з жіноцтвом. Ще в гімназії я влюбив ся був у дочку українського попа, Ольгу Рошкевич (вона перекладала дещо з Золя і Ґонкурів, зібрала ве сільні пісні з Лолина, переклала роман Ланської ,,Обрусителі“). Наша любов тяглася 10 літ, батьки з виду були прихильні мені, надіючися, що я зроб лю блискучу карієру, але по моїм процесі 1878—1879 р. заборонили мені бувати в своїм домі, а 1880 р. приси лували панну вийти за іншого, Озар- кевича (брата писательки Кобрин- ської, чоловіка зрештою дуже гарно го). Це був для мене важкий удар; сліди його знайдете в „На дні“ і в вір шах „Картка любови". Пізніше я по знайомився з двома українськими по етесами, Юлією Шнайдер і Климен- тією Попович, але жодна з них не мала на мене тривкого впливу*4. Стільки, як бачимо, «написав Франк о Кримському про- Ольгу Рош кевич, яка була перш ою жінкою, що запалила вогонь лю бови в душ і м ол о д о го хл оп ця. Почалося з того, що Фран ко, повертаю чи з прогульки, вступив д о села Лолин у долин- ському повіті, д о о-. Рошкевича. Й ого тут уже знали, бо він був інструктором сина о. Рош кеви ча Ярослава. Іван Франк о тоді був учнем VII. кляси і у своїй біограф ії про ці часи пиш е дослівно так: Скінчивши сьому клясу, я перший раз пустився під час вакацій в дальшу мандрівку, перший раз не поїхав до дому пасти худобу та помагати при збірці сіна і збіжжя. Я поїхаїв заліз ницею до Стрия, а звідси рушив скільським трактом до Синевідська, та на Побук, Бубничце, Тисів, Церков ну, Мізунь, Велдіж зайшов до Лолина. Село Лолин, як описав його тоді Франко у ївступі до> ш и ж к и ,,3бю р вядом осьці антропольо- гії крайовей О. Роїшкевіч*, бу ло НЄВЄЛИІЧКЄ гірське іСІЛЬїЦе, щ о мало 80 хат. Воно- лежить н еда леко ріки Свічі, сер ед лісів у дуж е біідній ОКОЛИЦІ. Головним дж ерелом зарібку- була худоба, щ о1 її випасали в горах. П ож и вою лю дей був вівсяний або зміішаний з ячмінним хіліб, б а раболя, а також вііївісяний чир, це є лемішка, розпущена- во дою . Нещ астям того сільця б у ло його полож ення у виж оло- бині і часті дощ і, щ о споліку- ють з похилих інив усякий на вів до- потоіка-. Місцева, п р и п о відка каїже: „Лолин — голий, довкола ліс, а в середині б іс “. Яке на Франка .робив вражен ня Лолин, то бачимо, як він й о го описав у вступі д о згаданої кінижки, а яке вражіння зробив Франко- на Рош кевичів, то про це пізініше сестра Ольги, Ми- хайлиіна Іванець, у своїх 'споми нах писала так: „Він вразив усіх своїм убранням; був у чорному, довгому сурдуті, в краплистих штанах, у чоботах з дов гими холяївами, а від такого вбрання відбивався чорний мякіш капелюх зі широкими крисами. На плечах ніс на патиці пакунок у краплистій хустині. Виглядав дуже бідно. При обіді роз мовляв сміливо з парохом і його дру жиною, але на товариських формах не розумівся; при другому даниі встав, ситий першим данням, несподі вано від столу й почав проходжува тися по кімнаті скорим ходом". Та не зважаючи, на ці перш і враження, Франко своїм глибо ким знанням про багато справ, з а ім іп онув ав о . Р ошкевич ев і, його друж ині і їх найстаршій донечці- Ользі. Ольга була гар на, чорноока. Франко— малий, рудий. Вона була поіпадянка, а він селянський сиін. Вісе таки між цим мужицьким СИІНОМ і нопаїдянкою загорілося кохан ня. Він, несміливий, неговіркий учеінь, заволодів її думками п о вністю. Вона мала, як на т о дішні* часи, досить д о б р у осві ту: знала кілька мов, а особл и во знала дуж е д о б р е м ову ні мецьку. Ц е знаніня мов Фіранко підсичував новими думками про красу і д о б р о . Він п озн ай о мив її з українськими письмен никами, як зі- Ш евченком, М ар ком Вовчком, Кулішем І ІН Ш И МИ'. У Лолиініі Франко перебув майже хмісяць. „Вернувши з Л о лина, — як він дальш е пише у своїй біограф ії, — д о Д р о г о бича, я пустився в противний бік у гори на Опаку, Смільну, Турє д о Волосянки". П ерш ого листа, розп оч атого 19. вересня, а закінченого 23. вересня 1874 р. Франко писав етим ологією . У ньом у про свої душ евні почування він наче со- ромитьсія ГО їЗО рИ їТИ :. Він їх о б ходить з далека тільки натяка ми, питаннями. Візяти б поча ток листа. Д ослівно він писав: „Сподіюся, що Пані на мене гніва ються, хочби і було защо; сподіюся, що Пані дарують моє нинішнє пнсь-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
