Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
було під жалібною завісою. І молодь, яка завжди прагне жит тя повного, мусіла звернути свої очі саме на УПА. Бо серед руїни і смерти краще було зги нути зі -зброєю в руках у бо ротьбі за рідну землю, ніж дати се'бе жалюгідно знищити без ніякого спротиву. — Я єдина, що залишилась жива із моєї родини, — опові дала дівчина-партизан, Окса на. — Вони їх повбивали, по стріляли, повішали. Моїх бать ків, моїх сестер, усіх моїх роди- чів. — Що мусіла почувати та ка дівчина, сотні такої молоді? їй лишався єдиний шлях — іти в УПА, де сувора служба і стала небезпека більш відповідала Ji душевному наставленню до дій сносте. Тут в- атмосфері дисци пліни, товариської вірности, в щоденному напруженні, при ви конанні небезпечних завдань, вона не так відчувала своє си рітство. Тут молода Україна боролась за свою волю, жила р постійному героїчному напру женні, бо їй не давали дихати, бо хотіли повернути ЇЇ в бидло. —- Чи -ви не думаєте, що ваша велич созріє для вас, як груш ка? Це не дається задармо! Ці на буде велика. !Ви мусите заво ювати де впродовж цілих епох і віків, заплатити за це велику ціну. (УЮТ Уітмен). Бо деколи ідеї реалізуються з великим трудом, часом дуже довго, де коли століттями... За Україною століття боротьби, в яких вона стратила безмежно багато, за ці століття вона переживала є- похи великого упадку але, хоч „окрадена" все ж прокидала ся знов. І на короткий час геній нашого народу освітлював на шу історію блискучими сторін ками. За свою неволю, за при ниження, Україна платила ве лику ціну. І платитиме її таїк довго, по'ки не стане вільною. Партизанський рух показав, іцо й це покоління не стратило волі до боротьби у вірі в оста точну перемогу. Що в ньому кров його запорозьких предків і ідеали держави Володимира й Ярослава. Гей, шуміть, ліси і бори Веснами шуміть, Громовицею, вогнями Буряних століть! Хай в димах чорніє небо, Хай земля дрижить, Наша воля, наче ранок, Срібно задзвенить! УПА своїми діями, та ще в тилу передових ліній, сильно дошкуляла німцям, і безпереч но була одним із тих чинників, які сприяли тому, що та армія, ще недавно могутня й сильна, заломилась. Німецький фа шизм зломано. Але на Україну П рИ Й Ш Л И ІНШ І ,,0 'С В 0 б 0 Д ІТ Є Л І“ — большевики. Цілий світ радів, що війна скінчена. І ніхто не бачив, ані не хотів бачити, яка трагедія .відбувалася на сході Европи. Червона лявіна зали вала вільні до цього часу землі. Естонія, Латвія, Литва, Поль ща, Чехословаччина, Мадяр- щина, Румунія, Болгарія, Ю го славія... Деякі з цих держав усвідомлювали собі нещастя. Деякі наївно вірили, що черво на зірка несе звільнення і за хист. Та найтяжчого удару за знала Україна. Вона, що 21 рік була розпята між чотирма державами, вона, що зазнала на собі чверть сто ліття больїшевицького жаху, вона, що за німців стала не просто окупованою країною, а перенесла на собі весь тягар нацистської колоніяльної полі тики, на неї, поранену, в першу чергу насовувалась орда, що несла на своїх прапорах клич „освободітелей“. Та україн ський нарід знав, які це „осво- бодітелі" і не склав зброї. І як свого часу німці, так і тепер большевики відчули, що вла стиво невідомо, хто з населен ня є партизан, а хто ні? Бо на боці партизанів було співчуття всього народу, всіх верств йо го. „Селяни допомогали по встанцям: ділилися харчами, сільські дівчата й жінки піклу валися раненими і біля них по черзі вартували, латали й пра ли їм білизну, варили повстан цям їсти“. (Хрін). Хитрі; дівча та часом навмисне, щоб затри мати большевиків і дати змогу партизанам втекти з села, жар тували з совєтськими вояками й ігостили їх. Деколи на горищі тієї самої хати лежав у цей час ранений партизан, якого треба було рятувати. Майже 90% повстанців були селянські діти. Цей факт теж багато говорить. (Не дивлячись на величезну пропаганду боль- шевиків, українське село актив, но повстало проти них, не ві рило їм, відчуло ,в них „чужих" і ворогів. А селяни, як відомо, елемент консервативний. Вони оцінюють явища переважно не по їх ідеальній •цінності *на май бутнє, а по їх реальній негай ній -користі. Тому часто лиша ються байдужі до подій, аж по ки окупант не зачепить кон кретно їх інтересів. Та тут у- країнський нарід уже стояв на варті. Вже відразу усвідомлю вав собі свою відмінність від тих полчищ, що насовувались, хоч серед них були й мобілізо вані до червоної армії українці. Та не вони керували всім. Ке рувала Москва. І коли падали червоно-чорні прапори зі зло- віщою свастикою і розгортався кривавий прапор СССР, укра їнські партизани не поклали своєї зброї, іне повернулися до своїх домів. „Ми чуєм волі, волі зов, Народ свобідний буде знов, Ми йдемо в бій до перемог, Бо з нами правда, з нами Бог.“ Большевики роблять засідки або, перебрані по-щивільному, йдуть між населення. Церкви, в яких священики не підписали переходу на православя, — замкнені. Священиків цих виси лають на Сибір або тримають у тюрмах. Большевики, що по приїздили з Росії, для замилен- ня очей, поприбирали навмисне українські прізвища. Все ж ні хто їм не вірить. (Докінчення буде). Читайте книжку ІРИНИ КНИШ: Іван Франко й рівноправність ж інки Багато ілюстрована книжка ЦІНА 1.50 ДОЛ. Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
