Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
сяцгв і аагинув вже від больш е виків і меценат „Вістника" Са- мійло Підгірський. Д ві дівчинки, Ніна і Ольга Куцевич, сидять у вязниці за ґратами, а п ід тюрмою їх мати. Ц ілі дні сидить вона там, чи х о дить і просить нЧмців... Чи п р о хає знайомих звернутися до німіців, сказати їм, що це вона винна (а в чім винна і не знає сам а). Але готова на себе при йняти яку завгодно вину, аби врятувати доч ок своїх. Хай візьмуть її, вона піде, зараз п і д е замість них. Але рятунку не ма. І вона сидить під тюрмою, з кошиком передачі. Кілька м і сяців тому'німці забили її ч ол о віка, а ось тепер 'беруть і дітей. П ростоволоса, висохла сидить, як примара. Ц е вже не людина, а її тінь. А там за ґратами вони, молоденькі, ні в чім неповинні. 1 дні їх на землі вже пораховані. Гине О. О рищ енко в Ж и то мирі, Світлична й Н едуж а в Харкові, Чорні в Кременчузі — всі частини України дали свої жертви — найкращих дітей своїх. Гине студентка Талька В., робітниця Ганна М арганець, в тюрмі у Львові закатована Калина І., яка перед ареш том була вірним другом всіх увяз- нених. Про кількох останніх наш обовя зок щ е збирати д о кладні відом ості, хоч це не лег ко через наш у відірваність від краю, де 'напевно у сучасників в тих околицях лиш илось про них багато споминів і легенд. Але зараз саме це неможливо зібрати, якщо в еміграції не знайдуться лю ди, які знали їх і поділилися б з нами своїми ві дом остям и про їх життя і о б ставини смерти. Трудно це й т о му, щ о деякі з них ховалися за псевдами, не баж аю чи нараж а ти на небезп ек у родину. їх ни щили, забивали, та вони все та ки йш ли#— «ці кращ і з україн ських жінок. Н а місце одних ставали другі. Бо їх звало п о чуття обовязку, б о в них гов о рив голос національної чести. Бо їх кликали д о чину славні предки їх і величні сторінки і- сторії рідної землі. В грудні 1942 р. гине Галина Столяр, донька-одиначка свя щеника з Тернополя. Ц е була серіозна дівчина, яка, закінчив ши гімназію, захотіла дістати вищу освіту і стала студенткою одн ого з закордонних універ ситетів. іРазом із тим з юних літ вона працювала в Пласті і д і стала відзначення за перемогу в бігу — срібну чашу. Весь час була активним членом ОУ.Н і користувалась довірям і пош а ною товаришів. Саме за прина лежність д о ОУН в 1940 р. її з а арештували больш евики, які засудили ЇЇ на кару смерти. Але її, як і багатьох, врятував вибух нш ецько-совєтської війни. Н е втомна дівчина і після больш е- вицького ареш ту не кидає своєї н ебезпечної праці. Аж поки її заареш тували на цей раз німці. Була в той час звязковою між західньо-українськими землями і Німеччиною. Д опити робив відом ий кат — лотичи В ірзінґ, той, щ о пізніш е „допитував" О. Ольжича! Загинула від побоїв, але нікого не видала в органі зації. Сталося це 27-го грудня 1942 р. в тюрхмі у Берліні. Мала тоді 25 років. Н арід не стерпів далі знущ ан ня. На переломі 1942-43 р. р. спалахнув повстанський рух, у- творилась Українська П арти занська Армія — УПА. І вістка про її боротьбу легендою р о зійш лась на цілий світ. II „Кожна ідея, щоб утриматись, мусить принести жертви44. (Ернест Ренан) Українська Партизанська А р мія (УПА) виникла стихійно, як протест -проти німецької гітл е рівської політики, яка з наказу ППО, хотіла знищити віками витворену національну україн ську культуру, а нарід обернути в васалів Третього Райху. В цьом у народньому протесті ви лилось незадоволення існую чим станом, та велика вітальна сила народу, що продовж ував свою бор отьбу в тих формах, які були для нього тоді м ож ливі. В Українській Партизанській Армії працювало багато україн ських жінок. П ереваж но це б у ли жінки і дівчата в віці від 18 д о ЗО років і з різних верстов українського населення. Вони зорганізували Червоний Хрест, (на чолі якого стояла „В ерба“ і пані М .), опікувались ш пита лями в підземних бункрах, м о білізували лікарські сили, о р ганізували санітарний персонал, здобували ліки. Працювали та кож як радистки, телефоністки, куховарки і курєрки. В зимі по засніжених дорогах вони п ере ступали небезпечні кордони, переходили вбрід та вплав рі ки, де їх ловили, ареш товува ли... Імення багатьох із них на віть не будуть відомі світові. Вони перевозили в збіж ж і на бої, зброю , ліки, літературу, хворих упівців. В селах і містах, з ризиком для себе, збирали гроші, одяг, обуву і харчі для партизанів. „Не нам неволя й панщина І не не для нас тюрма, Не хочемо Московщини, й німецького ярма!“ (Пісня партизан) Вони, як виникала потреба, брали участь у боях зі зб р о єю в руках!.. Бути партизаном тяжче і не безпечніш е, як бути вояком ре гулярної армії. Бо останній, як попаде д о ворож ого полону, мож е щ е сподіватись, щ о ли шиться живий. Але партизана розстріляю ть негайно — без су ду. І добр е, як ростріляють в ід разу. А то перед тим мучити муть, щ об дістати зізнання. Все ж молодь українська йшла у партизанку масово, стихійно. Бачила в* ньому свою владу, своїх начальників. Д еякі вважа ють, що партизанський рух у тих умовинах, які тоді утвори лись, був наперед засудж ений на загибіль. І щ о даремне він наразив на смерть і мучеництво стільки наш ої м олоді. Проти цього є поважні заперечення. По перше частина ц ієї м олоді примушена була йти до лісу, б о їй нічого інш ого не лиш илось. Ц е ж були часи апокаліптично- го жаху, коли невинних лю дей розстрілювали сотнями тільки тому, щ о десь у тій околиці н е відом о хто — м ож е й який п р о вокатор — забив німецького вояка. А в зеленій глибині лісу кипіло життя, м ож е тільки там в цей страшний час і кипіло повне життя. Бо в містах, м і стечках і селах України все тоді
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
