Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
давш и їм змоги навіть п оп р о щатись із батьками. В д о р о зі їсти давали раз у день і то го- рохойу юшку і рідко кусник хліба. „Не питай моя рідненька, Бодай би й ке знати, Будуть мене, молодую, В Германію брати. Повезуть мене, матусю, До заходу сонця. Тяжко-важко буде мені Жить в чужій сторонці/4 (Пісня дівчини — Осткіг) Коли в XVI стол. до турків д і ставалися у полон українські дівчата-бранки, то деякі з них досягали високого становища, ставали навіть дружинами сул танів. Настя Лісовська, т. зв. Роксоляна, по смерти чолові ка свого султана Сулеймана II, керувала турецькою держ авою за малолітнього- сина. Це був XVI вік і турки хапали своїх „•бранок", як полонених. А т е пер був XX вік і німці йшли Україну з гаслом „визволителів із больш евицького ярма! У Рівному перебувала небога письменниці О’Коннюір-Вілін- ської — Харитя Кононенко, т. зв. „Пані Д октор". її діяльність була д уж е різноманітна. С по ріднена з відомими українськи ми -родинами, вона в м олоді р о ки дістала дуж е д о б р у освіту. Та бурхливі п одії вирвали її з рідного грунту і вона опини лась на еміграції, де найдовш е перебувала в Чехословаччині, в Празі. Пізніш і етапи ЇЇ ж ит тя — це Закарпаття, Канада, Галичина і Волинь. На цьому останньому етапі в Рівному во на стоїть на чолі українського доп ом огов ого Комітету. Раніш він називався Український Ч ер воний Хрест, але німці цю на зву заборонили. Р азом з інш и ми жінками вона організує гр о мадську їдальню, дістає харчі і ліки для полонених, становище яких страшне. В ідвідує табори полонених з небезпекою для себе, бо в таборах тоді панував плямистий тиф . А коли р о зп о чався партизанський рух, вона помагає їм ліками з величезним риском для себе. Навмисне на око підтрим ує д о б р і взаємини з німцями. Все ж вони почали дещ о підозрівати і, врешті, п е рехопили приватного листа до неї, де їх підозріння підтверди лись. її негайно заареш тували. Вона дуж е довго сиділа у вяз- ниці і не мала надій на звіль- неня. Вязниці в Рівном у весь час наповнювали людьми. Ц е було божевілля. В місті вже знали: коли вязниця наповнена людьми, значить д о їх м асово го розстрілу можна жити більш менш спокійно. Але як масові розстріли відбулися і вязниця знов порожня, інтелігенція ті кала з міста хто куди, щ об не бути жертвами нового коллек- тивного арешту. Але Харитя ті кати не могла, "бо несла обовяз- ки і виконувала певну службу, яку прийняла на себе д о б р о вільно. В ж е за поміч україн ським партизанам знала, щ о б у де позбавлена життя. Сиділа тижнями і... чекала. „Понура, вузька щілина під самою сте лею", описує рівенську вязни- цю у статті „'Великодній гість" У. Самчук. „У рівень із землею квадратове віконечко, товсті грати і подвійна густа сітка за тягають його простір". В ж овт ні 1943 р. з групою , д е було 16 ж інок і 17 чоловіків розстріля но її. І так як свого часу 22 ж и рондисти у Ф ранції умирали зі співом М арсельєзи на устах, так і наші, мученики умирали зі співом гимну: „Щ е не вмерла Україна!" .,Коли я крицею зроблюсь на цім вогні, Скажіть тоді — нова людина нарадилась! Коли ж зломлюсь — не плачте по мені: Пожалуйте, чому раніше не зломилась/4 (Леся Українка) В Рівном у в той ж е час пра цю є на дуж е небезпечній р о боті звязкової і при Червоному Хресті молоденька, скромна, 1'8-літня дівчинка Тамара Мар- тинюк. Завданням її бул о орга нізувати дівчат в організаційні ланки ОУН. Рівне було в той час дуж е важливим пунктом, через який проходили звязки до Києва і від проводу органі зац ії д о повстанських військ ЕУіПА отамана Бульби на П оліс сі. В червні 1943 р. були нові, а- решти у Києві. В Рівном у з н е терплячкою чекали відом остей з Києва. 14. липня Тамара Мартишок прийшла в призначене місце і сказала, що по кличці зг о л о сився звязковий з Києва, що він привіз пакунок і хоче бачи тись з кимось із місцевих керів ників. Того ж самого-дня д о ха ти Мартинюків налетіло ГПО і забрало Тамару з її матірю, Га линою Мартинюк. ГПО намага лося довідатись від Тамари про організаційну сітку О'УН в Р ів ному. Але дівчина показала с е бе вірним товариш ем. Трима лася твердо, нікого не видала і воліла загинути сама. Слабень ка, тендітна дівчина мала вели ку душ у. її мати сказала геста півцям: — Що- буде дочці, хай те са ме буде й мені!" Ранком 15-го жовтня їх р о з стріляно. Зворуш лива, повна лю бови до батьківщини, повна лю бови материнської ця історія М атері і Д очки. Одна гідна другої і обидві є клясичним прикладом взірцевих гром адя нок. Д іялось щ ось несамовите... Йшло масове винищування лю дей... (Кривавий кошмар! Щ о гірше йшли справи німців на фронті, то більш е лютували ге стапівці в тилу! Кожний день приносив нові списки жертв! Гинуть у (Кремянці д-р Ганна Рощ инська з чоловіком, д-ром Петром Рощ инським. Гинуть тільки за те, щ о перевязали ра ну українському повстанцеві і хтось дон'іс про д е. У 'Ковлі на цвинтарі гестапівець застрілив українську громадську діячку Олександру іГолубцеву-П ідгір- ську, ніби теж за підтримку п о встанців. Часом звязки з п о встанцями існували справді, але часто -ця „поміч" повстанцяхМ виявлялась у тому, щ о хтось дасть такому хлопцеві випити чвертку молока чи пару цига рок. І за це чекала смерть! Ч е рез кілька місяців гестапівці з а били дочку П ідгірських, 2 1-літ ню Нану з чоловіком. Хто знав цю милу, ж иттєрадісну істоту, просто не міг поварити, щ о так безгл уздо, дико обірвалося це м олоде, таке багате завдатками життя. іБула щ ойно недавно о- друж ена. М инуло щ е кілька мі- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top