Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Відійшла громадська діячка Зовсім непомітно пройшла крізь ча сописи вістка, що дня 22. квітня по мерла у домі своєї дочки у Филадел- фії Антонія Конрадова. Для широких кругів нашого суспільства вона вже була; мало відома. Але її постать має своє місце у жіночому рухові Гали чини і її громадське значення добре оцінило громадянство Тернополя і Львова. Антонія Конрадова народилась у 1$8Q р, у Тернополі в родині Бліхарів. Молода дівчина дістала звичну на ті часи освіту — виділову школу і два роки семинара. Девятнадцятьлітньою вона вийшла заміж за о. Миколу Кон- рада, що повернувся саме з Риму, здо бувши там широку теологічну і спе- ціяльну освіту, завершену двома док- торатами. Ново-одружені поселились на ;рік в Олієві, де о. Конрад був со- трудником. Та вже в слідуючому році став катехитом середніх шкіл у Тер нополі. Життя молодої жінки спершу було всецідо віддане родині. Тут народи лась четверо її дітей, що їх стала па тріотично виховувати. Але скоро про будились у неї громадські інтереси. Належала до співосновниць Жіночої Громади в Тернополі, а внедовзі стала її головою. В спокійному середовищі малого га лицького міста її запал був незвичний. Айтонія Конрадова проводила ідеї жі ночої організації всіми своїми силами. Вона невпинно працювала над собою і в піддержці свого чоловіка мала ве лику підпору. Коли в 1914 р. у 100-тІ роковини народин Т. Шевченка від бувся в Тернополі великий здвиг, у- країнська громада запросила Антонію Конрадову з доповіддю. Оця доповідь, старанно приготована й опрацьована, була немов пробним каменем її спро мог. З усім запалом своєї вдачі вона вказала на відвічного гнобителя Укра їни Москву, що вже готувала удар на українське життя у Галичині. З вибухом війни сімя Конрадів їде на еміграцію. Мандрівка з дітьми в той бурхливий час вимагала у батьків на пруження всіх душевних і фізичних сил. Відступ австрійського війська, об винувачення священиків-українців у державній раді, холод і голод ман дрівки — це були лиш початкові етапи. При цьому нужда наших евакуованих селян, що їх стрічалося по дорозі. У- сюди, де тільки міг о. Конрад уділити духової розради, там і його дружина ласкавим словом і потіхою піддержу вала нещасних. Аж вкінці знайшлися в осередку їх, у таборі Ґмінді. Тут придалось Антонії Конрадовій її знан ня жіночої душі. Внедовзі вона зібрала довкруги себе жіночий гурток, що під держував виселенок морально і видо бував для них різні полегші. Коли тільки російські війська звіль нили Тернопіль, вертається туди роди на Конрадів. Воєнні умовини та своє рідне положення міста викликали знов потребу допомоги. Через Тернопіль пе реїжджали сотні й тисячі полонених у- сраїнців. Хворих і немічних залишали в лісті, де розкладали їх в школах. Отут Антонія Конрадова з гуртом жінок до казували чуда. Невтомно на ногах в отих імпровізованих „лазаретах" не сли поміч, аж доки А. Конрадова не заразилась і не захворіла тифом. Від лежавши його вона знов станула до праці. Час української влади Антонія Кон радова провела в невтомному руху. ЇЇ дім був центром, в якому йшли нара ди* відбувались зустрічі. На межі Га личини і Придніпрянщини перехрещу вались події і люди. Важким ударом лягла польська оку пація на Галичину. Але Антонія Конра дова не зневірювалась, бо вже кли кали її пекучі завдання. У тюрмах Тернополя знайшлось тоді багато у- країнців, що потребували опіки. Ще заки міг діяти Союз Українок, уже працював Горожанський Комітет, що ніс поміч і розраду. Коли у 1920 р. прорвались больше вики до Галичини, з сиротинця, що його провадили українські сестри-мо- нахині, прогнали сестер. Щоб ряту вати дітей Антонія Конрадова обняла його заряд. Це відривало її на цілий день від власної родини, але вона бо ліла долею дітей, залишених напризво ляще, і була рада, коли могла їх від дати знов під опіку сестер у доброму стані. Коли відновлено Філію Союзу Укра їнок у Тернополі, Антонія Конрадова стала знов її головою. Розгорнулась під її проводом широко праця в місті й повіті. Це були — допомога вязням, шкільній молоді, хворим у місті, а ди тячі садки, куховарські курси і освітня праця по селах. Окрім того подбано про заснування економічних станиць. У Тернополі постала кооп. „Труд“, швальня і кооперативна крамниця. Всюди Антонія Конрадова займала від повідальне місце і несла на собі леви ну частину праці. Які це мало наслідки в умовинах польської окупації, можна собі уявити. Ще й коли підросли діти в родині Конрадів, поліційні ревізії в їх домі стали частим явищем, а під час маніфестації в 1928 р. заарешто вано всіх четверо. Тоді то Антонія Конрадова, що довгі роки дбала про українських політвязнів, уперше ста нула під тюрмою як мати. Але це тіль ки скріпило її завзяття. У 1930 р. сімя Конрадів перенеслася до Львова, де о. Конрада покликано на професора при Богословській Ака демії. Антонія Конрадова могла вклю читись тепер у працю львівського жі ноцтва. По довшій надумі вона ви брала собі певні ділянки праці, де тяг нуло її серце і придався її довголітній досвід. Вона стала членом управи Т-ва „Будучність44 і увійшла в членки Ма рійської Дружини. Опіка над львівськими служниця ми — це широке поле праці, що кош тувало великих зусиль членок-основ- ниць. Разом із рядом жінок, що при святились цьому, вона допомогла дів чатам громадськи виробитись і знайти своє місце у Львові. Завдяки її не втомним заходам „Будучність" заку пила захист, де дівчата-помішниці знайшли пристановище. Марійська Дружина зоргайізувала відвідування шпиталів, де лежало ба гато хворих українців. Тут Антонія Конрадова також виявила свою енер гію в відвідуванні й допомозі тим не щасним, що не мали рідні у Львові. Притягала до того молодих студенток і привчала до терпеливости своїм при кладом і посвятою. Вибух II світової війни перервав цю роботу. Большевицька окупація роз віяла родину в різні кінці й Антонії Конрадовій прийшлось тремтіти за долю своїх дітей. Та найбільший удар довелось їй пережити при відході большевиків. Тоді то згинув із рук військової банди о. Микола Конрад, поспішаючи з дарами до вмираючого. Останнє десятиліття прожила Анто нія Конрадова тихо у крузі найближ чої родини. Доля не щадила їй проб і ударів під час мандрівки. Останні роки займалась опікою над внуками й оточена їх любовю тихо згасла од ного весняного дня. Вмирала свідомо, ступаючи побожно на свій останній шлях. Л. Б. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
