Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
д о Ольги, щ о обставини поста вили його в фальшиве і непри ємне полож ення супроти неї і її батьків. Приїхати д о Лолина, писав він, не може. „Ваш отець, казав він, заховався так зглядом мене їв процесі, що треба б не мати і іскорки людської чести, аби явитися в його дім; не згадаю о тім, що коли я просив о Вашу руку, прирік мені помагати в кожнім разі, не гріш ми, а добрим словом і протекцією." Відносно сам ої Ольги і його віднош ення д о неї, то він у т о му самому листі писав: „..нашу іприіяізнь уважаю зовсім та кою, як була перед розстанням на шим: Якщо з Вашої сторони дещо змі нилося, то напишіть щиро й отверто для того, що наш роман мусить іти не тою, що досі, дорогою і не може надалі ограничитися письмами і зі тханнями, — пора подумати і о жит тю. Думайте і пишіть!“ Три роки тягнулася корес понденція різними способам и, три роки тягнулося життя Оль ги, .повне упокорень неправди, хитрощ ів і зл оби проти своїх рідних. В неї бунтувало ся все, щ о було людське, щ о було свя те. Бунтувалась людина, п р о бу дж ена коханням і лю бовю до вільного життя, але розірвати пута, щ о її вязали — не було в неї сил. Не мала сил піти ш ука ти власного, сам остійного ж ит тя, заробляю чи собі своєю працею на життя. Не мала сил кохати вільно того, кого к оха ло серце. Та й Франко у сітях палко го кохання бився з думками, наче риба об сак. Він писав ли ста до о. Рош кевича і ставив йом у зовсім отверто питання: „Чи Ви хочете, щ об я удер ж у вав дальш е звязь з Ваш ою донькою , чи ні? Коли ні, то т о д і 'принаймні я буду знати, щ о не я ламаю дане слово". 'Писав до Ольгиного брата Ярослава, щ о б розтолкував Олі про всі справи, писав і д о сам ої Ольги д ов гі патетичні листи, повні всяких порівнянь, висловів чут тя, переміш аних з холодними маркуваннями. О собливо ціка вий його лист з 20. вересня 1878 р. У том у листі Фіранко ставить п еред очі Ольги одну із дуж е важних проблем у ж ит ті людини „кохання і світо гляд". Д ослівно він про це пи- „Вже звиж півтора року минуло, як ми були дсмвший час разом і мгли спо- сібність ділитися своїми думками і пе реконаннями. Від того часу багато де чого змінилося у нас обоїх, тож час тепер нано<во розібрати все докладно, розглянути совісно, наскілько годять ся наші переконанню, щоб на будуче уникнути заводів і неприємностей. Правду сказавши, і давніше, будучи ще разом ми дуже мало говорили о тих предметах і багато всяких питань закривала нам зіперед очей особиста симпатія: ми любили, а не філософу вали, були щасливі самі собою і за бували о внішнім світі і важкій бо ротьбі, котра нас єднала. Чи добре, чи зле було, що так швидко збуджено нас із щасливого сну, — цего не буду розбирати. Факт остався і факт, ду маю, не пройшов дармо, а в Твоїм і моїм умі полишив глибокі сліди. Ми дозріли серед тяжких проб і можемо тепер далеко сміліше й певніше ана лізувати свої переконання, абстрагу ючи від них личну любов і симпатію". Щ е виразніш е про це Фран ко пиш е в другій половині сво го листа. „Кілька разів, каже він, чув я від Тебе слова: Покинь тоту роботу, від дайся мені, старайся наперед заручи тися зо мною, тоді вже побачимо, що далі робити. Ти не знаєш, кілько важ кої боротьби причинили мені ці слова, і безперечно були вони причиною не одного разячого дисонансу в моїх ли стах до Тебе писаних. Думка, що я для Тебе мав би покинути своє пере конання, — видавалася мені такою дикою, негідною Тебе і мене, що раз бували хвилі (в тюрмі), коли я на си лу відганяв від себе Твій образ. Даруй мені моє серденько, що це так було — але Ти видиш, я хочу Тобі сказати вісю правду, будь вона хоч і яка важ ка". Наступні листи Ольги до Франка і Франка д о Ольги, це дальш а виміна дум ок на акту альні проблем и. Часте за о х о чування Франка, щ об Ольга взялася д о літературної твор чости, викликало у неї п о б о ю вання, щ о й ого ідеалом жінки є жінка-письменни'ця. Вона про це й написала Франкові. Фран ко у листі з 26. грудня 1878 р. до Ольги писав: „Ти боїшся, чи мій ідеал женщини не є женщина-писателька, — а Ти, значить, не знаєш, чи зможеш стати таким ідеалом. Любцю моя, — тим не журися ані калинки. Ідеал мій є жен щина в повнім значінню слова, жен щина — чоловік, женщина ■— мисляча, розумна, чесна і переконана, а таким ідеалом Ти можеш бути, — влрочім до того ідеалу загального додати ще лише жезіщину любячу, горячу, сер дечну, — і це весь мій ідеал, — а та ким ідеалом Ти, конечно, будеш. Коли я налягаю на то, щоб Ти пробувала своїх сил в літературній роботі, — та це не для того, щоби женщина — лі- тератка була моїм ідеалом, а скорше для того, що дуїмаю (так, як і Паїв- лик), що на тім полі найшвидше бу деш могла з часом дещо заробити і що на всякий спосіб робота подібна до моєї зближує Тебе зо мною, може вказати на більше спільних інтересів ніж усяка друга і тим самим скріпити нашу любов і збільшити наші сили. А коли по пробах покажеться, що Твоя сила за мала до подібної роботи, то вір мені серденько, — що занимаючи- ся всякою другою працею, будеш мені так само дорога, як і тепер. Ось так щ иро й отверто ви- сказував Франко свій погляд на свій ідеал жінки і реальними красками малював О льзі ж ит тя, коли вона за нього вийде заміж. У листі з 26. січня 1879 р. Франко д о Ольги писав про свій погляд на кохання освіче них лю дей і тим сп особом щ е ясніше представляв їй, як він собі уявляє супруже життя. Ц ей лист, як і всі листи п о п е редні, від Ф ранкового процесу, багато причиняються д о вияс нення його поетичної творчо сти, в якій повно м олодечої за- диркуватости і бойовизм у. Су спільний бойкот, палке кохан ня і тяжкі переживання з п ри воду забор он и лю битися з Ольгою, в хвилинах розлуки породили вірш „Обриваються звільна всі пута“, в якому Франко, великий св ободол ю бець, про лю бов написав: щ о він є за вільною лю бовю . Ц ей вірш Франка дуж е часто його поборники використовують, як док аз ширення аморальної лю- бови. А тимчасом, словом віль на лю бов, хотів Франко сказа ти, щ о кож ном у вільно кохати кого він хоче, а не по наказу і
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
