Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
да українських жінок, які п і шли на тяжку служ бу за волю і честь своєї батьківщини. На служеннія, д е смерть є м уче ницька і д е більш е гинуть ніж вертаються живими. їх героїзм був тим більш ий, що для себе особи сто за свою велику п о святу вони не чекали ніякої на городи. Взірцево трималась віст. Т е тяна, розвідчиця УПА і- райо- нова референтка Українського Ч ервоного Хреста, а потім ма- шиністка команди відтинку на тереновій р оботі на Лемківщи- ні. Вона походила з у б о го ї лем ківської родини і 4-ох літ втра тила маму. Вчилась в учитель ській семинарії, щ об стати .вчи телькою , та п одії потягли її до бурхливої діяльности. Д р узі д уж е її шанували і називали „Чіча-ною", бо була гарна. При том у була стійка, витривала і д обр а. І її присутність в бунке рі облагородж ую че впливала на партизанів, переваж но се лянських хлопців. Взагалі при сутність ж інок надавала суво рому партизанському життю щ е 'більше лицарських рис: там і так була вірність і свій кодекс чести. К оли життя висить на волос ку, часто починається р озп у ста — піяцтво, легкі віднош ен ня з жінками. Так було в Р осії п ід час громадянської війни. Частина старшин російської армії пішли д о новоутворених армій генералів Колчака, Ю де- нича, Денікіна і ін. і гинули у боях. А друга частина того ж російського старшинства пія- чила і гуляла в тилу. Зовсім і- накші умовини панували в на шій УПА. Ті. що йшли д о пар тизанки, були охоплені вогнем „святого гн ів ук на ворога-за- гарбника. Тих гульня і піяцтво не цікавили. З цього боку се р ед партизанів була висока м о раль і дійсно лицарське став лення до жінки, до тих відваж них дівчат, які разом із ними ділили долю й недолю . Д уж е обовязк ові і разом із тим друж ні були там взаємини між рядовиками і їх начальниками. Це видко з партизанської пісні: „Командир наш найлюбіший В сотні побратим, Хоч у пекло на гуляння Підемо всі з ним! В бою — перший, а в поході Знає сто доріг, Він життя готов віддати За бійців своїх!“ Враж ає в партизанських піснях і щ е одна риса — їх бадьорість і оптимізм. „Наша сотня — це найкраща Сотня бойова, Як іде, то ліс аж стогне, Гнуться дерева! А як вдарить наша сотня В наступ у пролом, Наче буря, що мете все Вогневим крилом!“ Нема в цих піснях давньої туги. І хоч не всі з них мають однаково високий мистецький рівень, бо щ е не пройшли- п ро бу часу, який відбирає і зали ш ає в памяті поколінь все най краще, але в них чується якась нова нота. В них немає скарг. Н емає нарікань на долю . В них відчувається велика свідомість того, чому ця доля така тяжка. ,Л дівчину заплакану Кинув він молоду, І сказав їй: „Зі славою Я до тебе прийду!“ У другій пісні дівчина, хоч дуж е страж дає, щ о відходить її милий і хто зна, чи повер неться з УПА, та назовні п ово дить себе стримано, бо свідома того, що так мусить бути. В о на знає, що мусить мужньо це винести: „А дівчинонька соколу Червону квітку подала, Слава героям Вкраїни! Вслід партизанам сказала." Чи це не те саме, що каже Оле на Теліга в поезії: „Не візьмеш плачу з собою — Я плакати буду пізніш — Тобі ж подарую зброю: Цілунок гострий, як ніж,44 Але тут це говорить поетка. А там відчуває так кожна селян ська дівчина. Присутність ж інок в УПА не роз'мягчувала б оєв ого настрою партизанів. Ті дівчата, щ о там були, тільки ще більш п ідтри мували мужність і відвагу у своїх товариш ів. Коли вони са мі не боялись чи при всіх о б ставинах вміли б панувати над своїм страхом, ганьба була б для мужчин-партизанів вияви ти малодуш ність. О тж е жінки, відважні і тверді при всіх о б ставинах мінливого партизан ського життя, тільки підносили боевий д у х своїх товариш ів. І разом із тим вносили бл аго- родж ую чий первень у товари ське життя. В лісових хащ ах у вільний час — найчастіш е це бувало в зим ових бункрах, к о ли небезпечно було виходити в села, щ об не лишати слідів по свіж ому снігу — м олоді партизани старалися, як м ог ли, доповнити свою освіту. В о ни читали, оповідали один о д ному про прочитане, вели д о в гі гутірки... А ліс ніби заснув, увесь засипаний снігом. З аси пало снігом і лісовий бункер, ці українські катакомби, де пульсувало таке гаряче, повне надій і прагнень життя. Сидячи в своїх бункрах, вони думали часом про те, чи чують їх д а лекі брати на чужині? Чи знає про їх жертви, про їх бор отьбу світ? Але рейди їх відділів зна йшли відгомін у світовій пре сі... Відгомін т ієї боротьби д о летів через океани. І в далеких країнах для всіх українців це був дороги й голос рідної зем лі. „Д ух ц ієї боротьби овіває націю і нас, частину її, щ о п е ребуває на чужині." (С. Петлю- ра). У 1000-ЛІТТЯ ХРИЩЕННЯ КНЯГИНІ ОЛЬГИ придбайте книжку о. д-ра І. Нагаєвського Рівноапостольна Свята Ольга Історичний нарис Вийшов накладом Союзу Українок Америки Ціна $1 разом з пересилкою. Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
