Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У хвилях Сяну гине застріле на большевищукою сторож ею „Женя". Щ об не попасти в ру ки ворога, розриває себе гра натою Зеня Л., мила привітна дівчина, така ж іноча в кожному русі. Гине сестра-жалібниця Марія П одриґуля, -провідниця Буковини „М отря", молоденька „Підгірянка" (О. Ф.), яка п оп а ла д о рук ворога і настромлена на паль! Д ещ о більш е відом о про Л ю бу Бахів, яка не ховалася за псевдо. Ц е була волинячка з села Ж идичин коло Луцька. Цю гарненьку дівчину не хотіли приймати до підпільної праці, бо вона не мала ще 17 років. Але вона так добивалась цього, що їй почали давати різні д о ручення, які вона блискуче ви конувала. Больш евицькі уряди довш ий час не звертали уваги на м олоде дівча, яке на ровері коутилось 'ПО цілій околиці. Якось їй доручили п ор озв ози ти летючки членам місцевих клітин організацій п о селах д о вкола станції Рафалівки. Та во на по дорозі вирішила нікого не втягати в небезп ек у і вночі порозкидала летючки сама. їй щ астило. Лиш в останньому се лі Храск на неї звернула увагу сільська совєтська міліція і пу стилася за нею в погоню . Л ю ба покинула ровер і кинулась т і кати через гор оди . її врятувало те, що вона знала цю околицю. Все ж її вже помітили і внедов- зі її заареш тувало НКВД. В тюрмі її часто допитували і м і няли м етоди. Спочатку п р об у вали діставати зізнання різни ми обіцянками, підсилали до неї гарних енкаведистів, які у- давали з себе закоханих. Потім почали її застраш увати, бо х о тіли зробити з неї сексота. М у сіла б слідкувати за підпільни ками і доносити на них НКВД. Л ю ба плакала... А вони, за страшивши її, випустили з-п ід арешту. Знала, шо як не вико нає їх волю і не буде доносити на своїх, то буде зліквідована. Але піти на таку ганебність не могла. Пішла у підпілля, де п ер ехо вувалася в землянках у лісі чи в клунях у тих селян, які стави лись прихильно д о партизанів. О дного разу Л ю бу Бахів з при ятелькою і двом а товариш ка- ми-партизанами оточили енка- ведисти. В ід обстрілу клуня за горілась. Л ю ба Бахів, коли вже загинули її товариш і, вискочи ла з палаючої клуні. Воліла, щ об її відразу забила куля, ніж горіти в полумї. Та больше'ви- ки, побачивш и дівчину, не стрі ляли в неї. Лиш е крикнули: — „Руки вверх!" Зрозум івш и, щ о її хотять взяти живою9 дівчина на мент завмерла. Потім своїм дзвінким голосом крикнула їм: — „Не діж дете, кати, мене ж и вою взяти!“ П обігла д о палаю чої клуні... І на очах у зди вова них больш евиків, кинулась у вогонь. „Ну і що ж, як умерти прнйдеться У похідній шинелі в житах, Ми у вічі сміємося смерти, А вмирати прийдеться лиш раз!..“ В рядах револю ційного п ід пілля було багато дівчат, які записали себе сотнями герой ських чинів... Вони були сані тарками, фармацевтками, звяз- ко>вими — перебігали із села д о села із ш тафетами — відваж но воювали на полі бою , чи р о ками не виходили з криївок, виконуючи там потрібну пра цю. Довкола ліс шумить І ватра догоряє, Морози потиснули Сніжок вже політає. Ми сидимо у лісі, Зима нам не страшна, Поборемо комуну, Проклятого врага.“ Цілими тижнями, місяцями вони сиділи в лісових криївках біля писальних машин. Ц е були вістова Тетяна, Марійка, яка працювала як референтка УЧХ в і ї районі, Марта, машиністка на Лемківщині. Дівчата — п ід пільниці* Марійка, Ганнуся і Д ум а. Вони постійно з вели чезним риском переходили в о рож і кордонні застави. „П риходилось нам п ер еходи ти дві ріки майже по пояс" (З листа Марійки 1947 p.). Восени 1946 року на Лемківщ ині ране на попала в руки ворога „Та мара". її дуж е мучили — не ви дала нікого. На Криниччині в 1947 році згинула в б о ю з поляками Д . Степова. Ця дівчина, що була родом із Полтавщини, викону вала функцію надрайонової ре- ферентки та займалася пропа гандою . Не зрадила таємниць партизанського центру „Л ісо ва". На засідці б е з зб р о ї п о пала д о рук ворога „Леся" і теж нікого не зрадила. Фарма- цевтка Богданна — Зена, дуж е терпелива, послідовна в праці дівчина, яка вміло керувала в терені трьома аптеками, п ід час наскоку поляків в квітні 1947 року в бункері біля П еремиш ля, розірвалася гранатою, але не далась ж ивою до рук. Хрін оповідає, як славно загинула „Зена", машиністка при коман ді відтинку (КВ) „Лемко". В травні 1947 року під час обл а ви її, виснажену голодом , п і ймали і тут ж е в лісі катували: ■кололи багнетами, били при кладами. Хоч вона знала всі ар хіви КВ, хоч знала, щ о на д е ревах сидять стрільці — не зр а дила нікого. Коли ворог наскочив на бун кер, Л ю ба, м олоде дівча з села Плоске, кулеметом відбило й о го. А як була ранена і вже зна ла, що не зм ож е довго бор он и тись, перерізала собі на руках жили і померла. У м-ашиністки поручника Кар- мелюка, Ксені, п ід час бою з больш евиками, граната віді рвала руку. Вона дострілялась другою рукою. Д руж ина сл. п. Г рубого, лем- киня Галя, 31. жовтня 1947 р о ку була заскочена больш евика ми. Вони її закатували, відру бали їй голову і забрали цю д і вочу голову з собою д о с. Ту- холька, де поставили на вікно за виставу. М ирослава, наречена Сайго- ра, вбила в бою 16 больш еви- ків. П отім загинула сама. Заги нув і Сайгор. В ідом і дівчата — повстанці: Наталка, Малуша, Зоя, Ярина, Сіра. Софія була зразковою о- пікункою хворих. Не слала н о чі, допом агаю чи раненим, за вжди лагідна і терпелива з ни ми. В се це були ймення і псев-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
