Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У хвилях Сяну гине застріле на большевищукою сторож ею „Женя". Щ об не попасти в ру ки ворога, розриває себе гра натою Зеня Л., мила привітна дівчина, така ж іноча в кожному русі. Гине сестра-жалібниця Марія П одриґуля, -провідниця Буковини „М отря", молоденька „Підгірянка" (О. Ф.), яка п оп а ла д о рук ворога і настромлена на паль! Д ещ о більш е відом о про Л ю бу Бахів, яка не ховалася за псевдо. Ц е була волинячка з села Ж идичин коло Луцька. Цю гарненьку дівчину не хотіли приймати до підпільної праці, бо вона не мала ще 17 років. Але вона так добивалась цього, що їй почали давати різні д о ручення, які вона блискуче ви конувала. Больш евицькі уряди довш ий час не звертали уваги на м олоде дівча, яке на ровері коутилось 'ПО цілій околиці. Якось їй доручили п ор озв ози ти летючки членам місцевих клітин організацій п о селах д о вкола станції Рафалівки. Та во на по дорозі вирішила нікого не втягати в небезп ек у і вночі порозкидала летючки сама. їй щ астило. Лиш в останньому се лі Храск на неї звернула увагу сільська совєтська міліція і пу стилася за нею в погоню . Л ю ба покинула ровер і кинулась т і кати через гор оди . її врятувало те, що вона знала цю околицю. Все ж її вже помітили і внедов- зі її заареш тувало НКВД. В тюрмі її часто допитували і м і няли м етоди. Спочатку п р об у вали діставати зізнання різни ми обіцянками, підсилали до неї гарних енкаведистів, які у- давали з себе закоханих. Потім почали її застраш увати, бо х о тіли зробити з неї сексота. М у сіла б слідкувати за підпільни ками і доносити на них НКВД. Л ю ба плакала... А вони, за страшивши її, випустили з-п ід арешту. Знала, шо як не вико нає їх волю і не буде доносити на своїх, то буде зліквідована. Але піти на таку ганебність не могла. Пішла у підпілля, де п ер ехо вувалася в землянках у лісі чи в клунях у тих селян, які стави лись прихильно д о партизанів. О дного разу Л ю бу Бахів з при ятелькою і двом а товариш ка- ми-партизанами оточили енка- ведисти. В ід обстрілу клуня за горілась. Л ю ба Бахів, коли вже загинули її товариш і, вискочи ла з палаючої клуні. Воліла, щ об її відразу забила куля, ніж горіти в полумї. Та больше'ви- ки, побачивш и дівчину, не стрі ляли в неї. Лиш е крикнули: — „Руки вверх!" Зрозум івш и, щ о її хотять взяти живою9 дівчина на мент завмерла. Потім своїм дзвінким голосом крикнула їм: — „Не діж дете, кати, мене ж и вою взяти!“ П обігла д о палаю чої клуні... І на очах у зди вова них больш евиків, кинулась у вогонь. „Ну і що ж, як умерти прнйдеться У похідній шинелі в житах, Ми у вічі сміємося смерти, А вмирати прийдеться лиш раз!..“ В рядах револю ційного п ід пілля було багато дівчат, які записали себе сотнями герой ських чинів... Вони були сані тарками, фармацевтками, звяз- ко>вими — перебігали із села д о села із ш тафетами — відваж но воювали на полі бою , чи р о ками не виходили з криївок, виконуючи там потрібну пра цю. Довкола ліс шумить І ватра догоряє, Морози потиснули Сніжок вже політає. Ми сидимо у лісі, Зима нам не страшна, Поборемо комуну, Проклятого врага.“ Цілими тижнями, місяцями вони сиділи в лісових криївках біля писальних машин. Ц е були вістова Тетяна, Марійка, яка працювала як референтка УЧХ в і ї районі, Марта, машиністка на Лемківщині. Дівчата — п ід пільниці* Марійка, Ганнуся і Д ум а. Вони постійно з вели чезним риском переходили в о рож і кордонні застави. „П риходилось нам п ер еходи ти дві ріки майже по пояс" (З листа Марійки 1947 p.). Восени 1946 року на Лемківщ ині ране на попала в руки ворога „Та мара". її дуж е мучили — не ви дала нікого. На Криниччині в 1947 році згинула в б о ю з поляками Д . Степова. Ця дівчина, що була родом із Полтавщини, викону вала функцію надрайонової ре- ферентки та займалася пропа гандою . Не зрадила таємниць партизанського центру „Л ісо ва". На засідці б е з зб р о ї п о пала д о рук ворога „Леся" і теж нікого не зрадила. Фарма- цевтка Богданна — Зена, дуж е терпелива, послідовна в праці дівчина, яка вміло керувала в терені трьома аптеками, п ід час наскоку поляків в квітні 1947 року в бункері біля П еремиш ля, розірвалася гранатою, але не далась ж ивою до рук. Хрін оповідає, як славно загинула „Зена", машиністка при коман ді відтинку (КВ) „Лемко". В травні 1947 року під час обл а ви її, виснажену голодом , п і ймали і тут ж е в лісі катували: ■кололи багнетами, били при кладами. Хоч вона знала всі ар хіви КВ, хоч знала, щ о на д е ревах сидять стрільці — не зр а дила нікого. Коли ворог наскочив на бун кер, Л ю ба, м олоде дівча з села Плоске, кулеметом відбило й о го. А як була ранена і вже зна ла, що не зм ож е довго бор он и тись, перерізала собі на руках жили і померла. У м-ашиністки поручника Кар- мелюка, Ксені, п ід час бою з больш евиками, граната віді рвала руку. Вона дострілялась другою рукою. Д руж ина сл. п. Г рубого, лем- киня Галя, 31. жовтня 1947 р о ку була заскочена больш евика ми. Вони її закатували, відру бали їй голову і забрали цю д і вочу голову з собою д о с. Ту- холька, де поставили на вікно за виставу. М ирослава, наречена Сайго- ра, вбила в бою 16 больш еви- ків. П отім загинула сама. Заги нув і Сайгор. В ідом і дівчата — повстанці: Наталка, Малуша, Зоя, Ярина, Сіра. Софія була зразковою о- пікункою хворих. Не слала н о чі, допом агаю чи раненим, за вжди лагідна і терпелива з ни ми. В се це були ймення і псев-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
