Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК ХНІ. _________________________________ ЛИСТОПАД, 1956 ____________________________________ ЧЛО За світло у темряві (Злободневний роздум) ...Я шукатиму зірку провідну — Ясну владарку темних ночей! Леся Українка Чому на серці сумерк? Чому кругом сумерк і мла? І чому на віть радість потопає у тьмі? Під млосні звуки танґа ви хилялися в незугарні пози тан цюючі пари. Завиваючі тони джазової музики переривають ся ярим торохкотінням бубна, то знов завмирають у ледве чутнім стогоні, — а світло мер кне, його майже нема. Притем нені кольорові лямпи просочу ють брудно фосфоричне світ ло й перетворюють людські ли ця у сіро-зеленаві примари. Моторошно, страшно... Хочеть ся роздерти котари і зірвати мутно-імлисту маску радости. Вона має ясніти. Тоді танок — ця Грація і ритм життя звива тиметься під мелодійну музику оркестри. Притемнені переулки нашого єства — це наші- смертельні во роги; вони точать немов чер- вяк наше серце, вони ведуть нас підсвідомо у піддоння жит тя, вишукуючи в ньому темні плями, звироднілі риси, нена висть, зависть, облуду. Ми не в силі глянути вгору, неспромож ні зустріти сонце, воно сліпить. Життя вже стало накопиченням задушливих лябіринтів, — ми починаємо шукати світлого пункту, виходу та дарма... Тоді обвинувачуємо життя за те, що воно чорне, світ за те, що він злобний. Ми забуваємо ту істи ну, що життя повне світла і ті ней, що ми самі носії його, що перед нами поставлено вибір і саме наша свобідна воля ви брала зло особисте у собі і тим накинула тьмяний серпа нок на усі явища світу. Хо четься кликнути: шукаймо сві тла у своїй душі, — і ясність о- сінить наше довкілля, ми до глянемо тоді незаперечні вар тості наших друзів, їхні добрі почини і тоді нам непереможно захочеться співдіяти і співтво- рити щось досконале і велике. Як тяжкий сон зникнуть задуш ливі лябіринти, бо ми переста ли бути співтворцями їх. 'Візьмім дзеркало і поглянь мо у наші очі. І пригадаймо безсмертні Христові слова: „Світло тілу око; тим, коли о- ко в тебе ясне, то й все тіло твоє буде світле. Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє бу де темне. Тим, коли світло, що в тобі, буде темрява, то яка ве лика це темрява“. Ворогом нашим, що тягне нас на дно, не тільки елемент зла, захований у нас самих, во рогом є приземність наших життєвих інтересів, де ми самі розмінюємо нашу дійсну вар тість на дрібну монету. Ось торговий центр великого міста. Муравлиною масою сунуть по купці, метушаться, шумлять і копошуться над яскравими прилавками крамниць. Вони спішаться, жадно перегорта ють тисячі дрібних предметів і турбуються, бо нараз центр світа перенісся на лискучі ковт ки, кольористі шалі, на торбин ки і суконки. Далеко непотріб ною і недійсною являється тоді думка і її духовий світ, — пер- воіпричина і зміст усіх много- колірних благ і надбань мурав- линої громади. І хочеться ска зати: не знецінюймо дійсних і невмірущих вартостей, не пе рецінюймо малих і незначних, не розгублюймось в оцінці вар тостей життя! У певні періоди життя і ці лих народів меркне світ і ца рює тьма. Тоді властиво люди ні шукати проблиску в ній. Ось гляньмо на картину не давнього минулого і сучасно го: Сибір. Сніги. Морозний ві тер забиває віддих громаді жі нок, що у сірих, тюремних ва тянках посувається вперед. Спотикаючись, тулячись одна до одної мимохіть, прямують на свій пункт праці — званта жувати сотнарі тягарів із обві яних снігом вагонів. Чорно, хо лодно. Чи безнадійно?.. Та ось вони працюють, друж ньо, зорганізовано; нелюд ською силою вони двигають тя- железні скрині, довершують не людських норм, бо хочуть пе- ретривати, — вони прагнуть життя, а не загибелі в снігах. Це українські жінки на каторзі. У тьмі вони шукають ясности. І ось царююча темінь меркне, бо нездоланно блискавицею пробив'аевься ясність їхніх душ, їхніх переболілих сердець. Во ни відганяють зперед очей при мари дійсности і пишуть листа у вільний світ, до сестер, до нас — духово зубожілих, роз дрібнених, перебуваючих у су тінках життя. Вони супроти нас великани, вони перемогли тьму дійсности і віднайшли ясність у душах і серцях своїх, і стала вона зіркою провідною їхньо го каторжного життя. Наталя Пазуняк
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
