Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК ХНІ. _________________________________ ЛИСТОПАД, 1956 ____________________________________ ЧЛО За світло у темряві (Злободневний роздум) ...Я шукатиму зірку провідну — Ясну владарку темних ночей! Леся Українка Чому на серці сумерк? Чому кругом сумерк і мла? І чому на віть радість потопає у тьмі? Під млосні звуки танґа ви хилялися в незугарні пози тан цюючі пари. Завиваючі тони джазової музики переривають ся ярим торохкотінням бубна, то знов завмирають у ледве чутнім стогоні, — а світло мер кне, його майже нема. Притем нені кольорові лямпи просочу ють брудно фосфоричне світ ло й перетворюють людські ли ця у сіро-зеленаві примари. Моторошно, страшно... Хочеть ся роздерти котари і зірвати мутно-імлисту маску радости. Вона має ясніти. Тоді танок — ця Грація і ритм життя звива тиметься під мелодійну музику оркестри. Притемнені переулки нашого єства — це наші- смертельні во роги; вони точать немов чер- вяк наше серце, вони ведуть нас підсвідомо у піддоння жит тя, вишукуючи в ньому темні плями, звироднілі риси, нена висть, зависть, облуду. Ми не в силі глянути вгору, неспромож ні зустріти сонце, воно сліпить. Життя вже стало накопиченням задушливих лябіринтів, — ми починаємо шукати світлого пункту, виходу та дарма... Тоді обвинувачуємо життя за те, що воно чорне, світ за те, що він злобний. Ми забуваємо ту істи ну, що життя повне світла і ті ней, що ми самі носії його, що перед нами поставлено вибір і саме наша свобідна воля ви брала зло особисте у собі і тим накинула тьмяний серпа нок на усі явища світу. Хо четься кликнути: шукаймо сві тла у своїй душі, — і ясність о- сінить наше довкілля, ми до глянемо тоді незаперечні вар тості наших друзів, їхні добрі почини і тоді нам непереможно захочеться співдіяти і співтво- рити щось досконале і велике. Як тяжкий сон зникнуть задуш ливі лябіринти, бо ми переста ли бути співтворцями їх. 'Візьмім дзеркало і поглянь мо у наші очі. І пригадаймо безсмертні Христові слова: „Світло тілу око; тим, коли о- ко в тебе ясне, то й все тіло твоє буде світле. Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє бу де темне. Тим, коли світло, що в тобі, буде темрява, то яка ве лика це темрява“. Ворогом нашим, що тягне нас на дно, не тільки елемент зла, захований у нас самих, во рогом є приземність наших життєвих інтересів, де ми самі розмінюємо нашу дійсну вар тість на дрібну монету. Ось торговий центр великого міста. Муравлиною масою сунуть по купці, метушаться, шумлять і копошуться над яскравими прилавками крамниць. Вони спішаться, жадно перегорта ють тисячі дрібних предметів і турбуються, бо нараз центр світа перенісся на лискучі ковт ки, кольористі шалі, на торбин ки і суконки. Далеко непотріб ною і недійсною являється тоді думка і її духовий світ, — пер- воіпричина і зміст усіх много- колірних благ і надбань мурав- линої громади. І хочеться ска зати: не знецінюймо дійсних і невмірущих вартостей, не пе рецінюймо малих і незначних, не розгублюймось в оцінці вар тостей життя! У певні періоди життя і ці лих народів меркне світ і ца рює тьма. Тоді властиво люди ні шукати проблиску в ній. Ось гляньмо на картину не давнього минулого і сучасно го: Сибір. Сніги. Морозний ві тер забиває віддих громаді жі нок, що у сірих, тюремних ва тянках посувається вперед. Спотикаючись, тулячись одна до одної мимохіть, прямують на свій пункт праці — званта жувати сотнарі тягарів із обві яних снігом вагонів. Чорно, хо лодно. Чи безнадійно?.. Та ось вони працюють, друж ньо, зорганізовано; нелюд ською силою вони двигають тя- железні скрині, довершують не людських норм, бо хочуть пе- ретривати, — вони прагнуть життя, а не загибелі в снігах. Це українські жінки на каторзі. У тьмі вони шукають ясности. І ось царююча темінь меркне, бо нездоланно блискавицею пробив'аевься ясність їхніх душ, їхніх переболілих сердець. Во ни відганяють зперед очей при мари дійсности і пишуть листа у вільний світ, до сестер, до нас — духово зубожілих, роз дрібнених, перебуваючих у су тінках життя. Вони супроти нас великани, вони перемогли тьму дійсности і віднайшли ясність у душах і серцях своїх, і стала вона зіркою провідною їхньо го каторжного життя. Наталя Пазуняк
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
