Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
того почули сусіди, позбіга лись, мусіли виломити двері і побачили, що сталося. Але вже було за пізно. Золотник був мертвий — золото його заду шило. Тим часом селянин із легким серцем наближався до дому. Він зовсім не знав, що має вже лише звичайний перстень на пальці. Показав його жінці і каже: — От тепер, жінко, ми з то бою щасливі люди. Наша доля вже певна. Лише мусимо бути дуже обережні, вибираючи щось найліпше, коли будемо просити чогось у персня. Жінка зараз запропонувала купити поле, що було я-краз між двома смугами їхнього. — То гарний шматок! Що ти скажеш, щоб ми забажали са ме це? Але хазяїн відповів: — Я певен, що можемо ба жати чогось кращого, ніж це поле. Тим більше, що попра цюємо з тобою і зможемо й так його купити. І дійсно, вони взялися за ро боту і тому, що врожай був до брий, змогли купити бажане поле. — От бачиш, всміхаючись сказав хазяїн жінці, те поле вже наше і бажання лишається надалі. А жінка почала знову мріяти купити коня й корову. Та чоловік знов їй на це: — Дорога дружино, навіщо використовувати перстень на таку звичайну річ? Гадаю ді стати коня й корову без перс ня. Так воно й сталося. В кінці другого року заробили гроші і купили коня й корову. І ще більше був задоволений селя нин: — Бачиш, придбали, що хо тіли, а дороге бажання ще ці ле. Які ми щасливі! — Ні, жінка роздратовано на це відповіла, не можу зрозумі ти тебе. Завжди ти мав звичку скаржитись, що не маєш різних речей, а ось зараз, коли маєш можливість дістати, що лиш схотів би, ти тяжко працюєш від ранку до ночі і марнуєш найкращі роки свого життя. Ти міг би бути багатим хазяїном, королем, мати багато грошей, а ти нічого того не маєш. І то лиш тому, що не хочеш вико ристати персня. Селянин відповів: — Дивись, ми обоє молоді, а життя довге. Памятай, що перстень сповнить лиш одне бажання. Можливо пізніше ста не зле. От коли ми його буде мо потребувати! Хіба ми не є щасливі з того часу, як його маємо? Будьмо вдячні і не на кликаймо біду. Що казав селянин, була то свята правда. Здавалось, що сам перстень приносить те ща стя, хоч вони обоє працювали цілий день. А ввечорі велянин любив сісти перед хатою і по балакати з сусідами. Роки йшли, а бажання ще не було висказане. Іноді жінка та ки хотіла мати щонебудь, але селянин завжди радив ще по чекати. Зрештою і сама жінка не дорікала більш чоловікові. А селянин лиш частенько по глядав на свій любий перстень, а не бажав нічого. Тридцять-сорок років мину ло. І селянин і його жінка зо всім постарілись. Бог був до них добрий. Однієї ночі ста ренькі разом померли. Діти й унуки стояли навколо, проща лись зі своїми любими батька ми. Одне з дітей хотіло зняти з пальця мертвого батька пер стень, але найстарший сказав: — То ні! Залиши рідному та тові його перстень у могилу. Він все любив його і- мати до рожила ним. Певно, цей пер стень мама подарувала батько ві, коли вони були ще молоді. Так старого селянина похо вали разом із жінкою. На його пальці був перстень — звичай ний, а ціле життя він був певен, що має чарівний. Та все він приніс їм щастя — скільки чо ловік може бажати. Отже бачите — маленька річ у добрих руках є краща, ніж велика у недобрих. Переклала з англійського Л. Русова-Ліндфорс — Як випустиш мене на волю, дам тобі в нагороду цей перстень.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
