Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
того почули сусіди, позбіга лись, мусіли виломити двері і побачили, що сталося. Але вже було за пізно. Золотник був мертвий — золото його заду шило. Тим часом селянин із легким серцем наближався до дому. Він зовсім не знав, що має вже лише звичайний перстень на пальці. Показав його жінці і каже: — От тепер, жінко, ми з то бою щасливі люди. Наша доля вже певна. Лише мусимо бути дуже обережні, вибираючи щось найліпше, коли будемо просити чогось у персня. Жінка зараз запропонувала купити поле, що було я-краз між двома смугами їхнього. — То гарний шматок! Що ти скажеш, щоб ми забажали са ме це? Але хазяїн відповів: — Я певен, що можемо ба жати чогось кращого, ніж це поле. Тим більше, що попра цюємо з тобою і зможемо й так його купити. І дійсно, вони взялися за ро боту і тому, що врожай був до брий, змогли купити бажане поле. — От бачиш, всміхаючись сказав хазяїн жінці, те поле вже наше і бажання лишається надалі. А жінка почала знову мріяти купити коня й корову. Та чоловік знов їй на це: — Дорога дружино, навіщо використовувати перстень на таку звичайну річ? Гадаю ді стати коня й корову без перс ня. Так воно й сталося. В кінці другого року заробили гроші і купили коня й корову. І ще більше був задоволений селя нин: — Бачиш, придбали, що хо тіли, а дороге бажання ще ці ле. Які ми щасливі! — Ні, жінка роздратовано на це відповіла, не можу зрозумі ти тебе. Завжди ти мав звичку скаржитись, що не маєш різних речей, а ось зараз, коли маєш можливість дістати, що лиш схотів би, ти тяжко працюєш від ранку до ночі і марнуєш найкращі роки свого життя. Ти міг би бути багатим хазяїном, королем, мати багато грошей, а ти нічого того не маєш. І то лиш тому, що не хочеш вико ристати персня. Селянин відповів: — Дивись, ми обоє молоді, а життя довге. Памятай, що перстень сповнить лиш одне бажання. Можливо пізніше ста не зле. От коли ми його буде мо потребувати! Хіба ми не є щасливі з того часу, як його маємо? Будьмо вдячні і не на кликаймо біду. Що казав селянин, була то свята правда. Здавалось, що сам перстень приносить те ща стя, хоч вони обоє працювали цілий день. А ввечорі велянин любив сісти перед хатою і по балакати з сусідами. Роки йшли, а бажання ще не було висказане. Іноді жінка та ки хотіла мати щонебудь, але селянин завжди радив ще по чекати. Зрештою і сама жінка не дорікала більш чоловікові. А селянин лиш частенько по глядав на свій любий перстень, а не бажав нічого. Тридцять-сорок років мину ло. І селянин і його жінка зо всім постарілись. Бог був до них добрий. Однієї ночі ста ренькі разом померли. Діти й унуки стояли навколо, проща лись зі своїми любими батька ми. Одне з дітей хотіло зняти з пальця мертвого батька пер стень, але найстарший сказав: — То ні! Залиши рідному та тові його перстень у могилу. Він все любив його і- мати до рожила ним. Певно, цей пер стень мама подарувала батько ві, коли вони були ще молоді. Так старого селянина похо вали разом із жінкою. На його пальці був перстень — звичай ний, а ціле життя він був певен, що має чарівний. Та все він приніс їм щастя — скільки чо ловік може бажати. Отже бачите — маленька річ у добрих руках є краща, ніж велика у недобрих. Переклала з англійського Л. Русова-Ліндфорс — Як випустиш мене на волю, дам тобі в нагороду цей перстень.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
