Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ЩЕ ПРО СТЕПАНКА Росте наш Степанко, І кожного ранку Все клопіт якийсь має мама: Штанята короткі, Деруться сорочки І місця на ліжечку мало. Що маєш робити? Все треба купити, Порадились мама і тато. І зладили ліжко, Поличку на книжку І навіть'окрему кімнату. Степанко щасливий. Хвалиться щосили, Що має обновок багато. І речі новенькі Складає гарненько, Цілує то маму, то тата. Ось восьма година. Вже в ліжку хлопчина І спить, мов косар по роботі. І в сні виринають, Його обгортають Нові неприємні турботи: Хтось скаржиться, плаче: „Поглянь, небораче, Які ми брудні та подерті! Нас дощ обливає, Нас вітер шмагає, На смітнику ждемо ми смерти. Колись давно жив один чоловік. Він дуже пильно працював і в його господарстві все йшло добре. Одного дня він орав на сво єму полі. Раптом бачить, якась дивна старенька жінка йде на проти, підходить і каже: — Чому так тяжко працює те, а великої користи з того не маєте? Я вам краще ось що по раджу: /Далеко в лісі є великий дуб — більший за всі інші де рева. Будете йти аж два дні до того дуба, зрубаєте його і тоді будете мати велике щастя. Селянин не чекав, щоб йому це повторювано. Взяв сокиру і пішов. І дійсно, два дні пройшов ті єю дорогою і побачив велико го дуба. Зараз же й почав його рубати. Коли дуб повалився, з Ми були книжками, Ти тішився нами. Тепер ми — пошарпані клапті. І в новій світлиці На гірній полиці Нас зовсім не можна покласти." И знялось шелестіння, Немає спасіння: Степана скубуть і тормосять. А тут напридачу До шелесту й плачу Буквар за вікном десь голосить. Стоїть поміж ними З очима сумними Степан наш і так промовляє: „Простіть мені, друзі! Це ж все по заслузі Мене так недоля карає. Тепер буду знати І вас шанувати, Від нині я тут обіцяю. А книжки новенькі Всі будуть чистенькі І всі у рядок поскладаю". Як тільки Степанко Скінчив обіцянку, І сон одлетів той далеко, І промені сонця Крізь чисте віконце По личку забігали легко. Марія Стратіієнко нього випало кубелечко і в ньому розбилося два яєчка. З одного випав на землю золо тий перстень, а з другого виле тіла маленька пташка. Вона по чала рости і збільшуватись, на решті сказала зляканому селя нинові: — Як випустиш мене на во лю, дам тобі в нагороду цей перстень. Він є чарівний: коли матимеш якесь бажання — ска жи йому і поверни перстень на пальці. Тоді зараз же все здій сниться. Але вважай — можеш зголосити лиш одне бажання, після того перстень вже стає звичайний. Отже уважно все продумай! І пташка відлетіла. Чоловік надів перстень на па лець і пішов до дому. Ввечорі він. був у місті, де жив його приятель-золотник, що мав ба гато дорогоцінних золотих рі чей у своїй крамниці. Селянин показав йому свій перстень і запитав, як він оцінює його. — Майже невартісний, відпо вів золотник. Тоді селянин о- повів, який то є чарівний пер стень і напевне дорощий за всі речі в його крамниці. Але золотник був недобра людина. Він запросив селянина до себе ночувати: — Як ви залишитесь, то й ме ні пощастить. Гостив селянина, приніс де кілька пляшок вина і частував його, наче найкращого свого приятеля. Та коли той заснув, золотник зняв тихенько з його пальця чарівний перстень, на дів йому другий, цілком по дібний, але вже звичайний. Ранком золотник не міг до чекатись, коли селянин піде до дому. Як тільки лишився са-м, позачиняв віконниці, замкнув двері і, повертаючи чарівний перстень на своєму пальці, ска зав: — Хочу мати сто тисяч фун тів золота. Лиш промовив це, як золото посипалось наче золотий дощ. Золоті монети падали йому на руки, на голову, на все тіло — скрізь. Коли золотник спробу вав дістатися до дверей, воно не пускало його рухатись. Ско ро всього його залило золотим дощем і весь час золото падало все далі й далі... Так багато було золота, що підлога тріснула і все золото і сам золотник провалились в пивницю. Великий лоскіт від Перстень Вже вийшла з друку: Срібна Зірка Збірник віршиків і оповідань Упорядкувала Марія Юркевич Відбитка з „Н. Ж.“ ЦІНА 50 Ц. Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
