Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ЩЕ ПРО СТЕПАНКА Росте наш Степанко, І кожного ранку Все клопіт якийсь має мама: Штанята короткі, Деруться сорочки І місця на ліжечку мало. Що маєш робити? Все треба купити, Порадились мама і тато. І зладили ліжко, Поличку на книжку І навіть'окрему кімнату. Степанко щасливий. Хвалиться щосили, Що має обновок багато. І речі новенькі Складає гарненько, Цілує то маму, то тата. Ось восьма година. Вже в ліжку хлопчина І спить, мов косар по роботі. І в сні виринають, Його обгортають Нові неприємні турботи: Хтось скаржиться, плаче: „Поглянь, небораче, Які ми брудні та подерті! Нас дощ обливає, Нас вітер шмагає, На смітнику ждемо ми смерти. Колись давно жив один чоловік. Він дуже пильно працював і в його господарстві все йшло добре. Одного дня він орав на сво єму полі. Раптом бачить, якась дивна старенька жінка йде на проти, підходить і каже: — Чому так тяжко працює те, а великої користи з того не маєте? Я вам краще ось що по раджу: /Далеко в лісі є великий дуб — більший за всі інші де рева. Будете йти аж два дні до того дуба, зрубаєте його і тоді будете мати велике щастя. Селянин не чекав, щоб йому це повторювано. Взяв сокиру і пішов. І дійсно, два дні пройшов ті єю дорогою і побачив велико го дуба. Зараз же й почав його рубати. Коли дуб повалився, з Ми були книжками, Ти тішився нами. Тепер ми — пошарпані клапті. І в новій світлиці На гірній полиці Нас зовсім не можна покласти." И знялось шелестіння, Немає спасіння: Степана скубуть і тормосять. А тут напридачу До шелесту й плачу Буквар за вікном десь голосить. Стоїть поміж ними З очима сумними Степан наш і так промовляє: „Простіть мені, друзі! Це ж все по заслузі Мене так недоля карає. Тепер буду знати І вас шанувати, Від нині я тут обіцяю. А книжки новенькі Всі будуть чистенькі І всі у рядок поскладаю". Як тільки Степанко Скінчив обіцянку, І сон одлетів той далеко, І промені сонця Крізь чисте віконце По личку забігали легко. Марія Стратіієнко нього випало кубелечко і в ньому розбилося два яєчка. З одного випав на землю золо тий перстень, а з другого виле тіла маленька пташка. Вона по чала рости і збільшуватись, на решті сказала зляканому селя нинові: — Як випустиш мене на во лю, дам тобі в нагороду цей перстень. Він є чарівний: коли матимеш якесь бажання — ска жи йому і поверни перстень на пальці. Тоді зараз же все здій сниться. Але вважай — можеш зголосити лиш одне бажання, після того перстень вже стає звичайний. Отже уважно все продумай! І пташка відлетіла. Чоловік надів перстень на па лець і пішов до дому. Ввечорі він. був у місті, де жив його приятель-золотник, що мав ба гато дорогоцінних золотих рі чей у своїй крамниці. Селянин показав йому свій перстень і запитав, як він оцінює його. — Майже невартісний, відпо вів золотник. Тоді селянин о- повів, який то є чарівний пер стень і напевне дорощий за всі речі в його крамниці. Але золотник був недобра людина. Він запросив селянина до себе ночувати: — Як ви залишитесь, то й ме ні пощастить. Гостив селянина, приніс де кілька пляшок вина і частував його, наче найкращого свого приятеля. Та коли той заснув, золотник зняв тихенько з його пальця чарівний перстень, на дів йому другий, цілком по дібний, але вже звичайний. Ранком золотник не міг до чекатись, коли селянин піде до дому. Як тільки лишився са-м, позачиняв віконниці, замкнув двері і, повертаючи чарівний перстень на своєму пальці, ска зав: — Хочу мати сто тисяч фун тів золота. Лиш промовив це, як золото посипалось наче золотий дощ. Золоті монети падали йому на руки, на голову, на все тіло — скрізь. Коли золотник спробу вав дістатися до дверей, воно не пускало його рухатись. Ско ро всього його залило золотим дощем і весь час золото падало все далі й далі... Так багато було золота, що підлога тріснула і все золото і сам золотник провалились в пивницю. Великий лоскіт від Перстень Вже вийшла з друку: Срібна Зірка Збірник віршиків і оповідань Упорядкувала Марія Юркевич Відбитка з „Н. Ж.“ ЦІНА 50 Ц. Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
