Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Марія Остромира Іде, їде Зельман... Дзвонили Великодні дзвони — увесь день ДЗВОНИЛИ ІВОНИ, В найріямі' церкви гуртками егїі- шилй ідІІвчата, молодиці, хлоп ці, а То й Старі -бабуні. А за кожним гуртом діти підбігали. Тих було найбільше. Вони о б мінювались писанками і раділи Святами, як тільки діти вміють радіти. Боязко оглядались на чйрвон'оа'рм'і.'йіців, іцо снувались по селі — і ще -швидше бігай. А дзвони дзвонили — не вгава ли.: Хлопці одні одним прихо дили- иа зміну. Ощні сходили втомлені із високої дзвіниці, а на їхнє: місце приходили- другі1, а там треті, і — дзвонили, дзво нили... Як торік і! іпозарік і пе ред де'сяти роками... Проте гомін дзвоні® видався л-юдіям ие такий «радісний, як •минулими .роками — наче б сум якийсь (пробивався у тому го моні. Що не кажіть, але дзівін також має серце, і хай воно опіжеве, проте відчуває, що щось погане твориться «а світі. Оце ©перше прийшлося святку вати : Великдень під больше- вицЬкою владою. Хто знає, як воінд буде® наступному році — аиу ж цбрнви іпозамикають! А люди сходились під церкву, як щороку, «а ягідки подиви тись. Барвними' гуртами устав лялись довкола церкви, на тлі смерічок, .Щ'0 зеленим ІВІНКОМ 0- кружали її. Діти цокались пи санками. Із тих писанок, що не витримували зудару — сипа лись'зараз же колірові лушпай ки на молоду, яонозелену траву. Наіче б ураз ківптки зацвіли — ЧЄ|рВ0Н’І, жовті, сині. "тт- Га'нДІзю! Чому ж це дівча та ягідок не починають? — звернулась старенька бабуня до чорнявої вродливої ДІВЧИНИ. .... . ........ ....... ........ . .... .. йошану матері, згадаємо, що живе велика українська ма- fH. Здається, що ніхто не зро зуміє і відчує п долі так, як українські матері, розсіяні по цілому світі. J1. Бурачинська — Зараз же починатимемо, бабуню. Ось ще дівчата надхо дять. 1 Гандзя в ту ж мить почала збирати діївчат. Побрались за руки а ждали, поки чорноброва, струнка Гандзя у .проюоді не станула. І довгий, довжелезний, різнобарвний вуж іпочав звива тись довкола 'церкви. І поне слась перша ягілка, якою зви чайно починали дівчата свої ве ликодні гри. Там Марусенька сад підмітала — Вже Христос, вже воскрес, вже воістину, вже воскрес. ■Кілька десятків звучних діво чих голосів підхопили оцю ста ровинну іягі'лку, .яку на цьому ж мііоці апівали колись їхні мами, а ще перед ними — бабуні. Сад підмітала, вино садила — Вже Христос, вже воскрес... Неслась могутня піоня. Моло диці хитали головами до такту, старі бабуні сльози втирали, а діти юрбою бігали довкола цермви — куди дівчата, туди й вони. Ось два -червоноармійці зупи нились на дорозі. Під церкву не пішли, а здалека^ крізь огоро жу дивились. — Ну, (брат! Вот тобі і бур жуазні предраїзісудкі! — загово рив одан -ііз них, червоний на виду, білобровий, із маленьки ми, під лобом закованими, о- чима. — Ото вигадав! „Предразоуд- кі“! Це ж народне гуляння, — відповів другий, чорнявий. — Всьо раїино! Як звав, так звав! Та до другого года ледви, чи захочеться їх отого „.гулян ня". Приберуть їх наші, ех, при беруть! Не таких приборкали! Чорнявий насупився. Хотів щось відповісти цьому моска леві та силоміць здержався. За дивився на діївчат. — А тобі, бірат, оте „гулян ня" так понравилось, чи може Гандзія чорноброва? — Не знаю. — Та смак у тебе непоганий, бо вона, ніде іпраеди діти, дів чина хороша. Та й щастя маєш, товаришу, іщо до її батьків на кватиіру попа®. А дівчата співали: Продавали Ковалеві доньку свою, А вибігли Гладунові — купіть мою. Ми вашої не хочемо, бо не така — Штири ночі горшки мочить — пяту мила. Від гурта хлопців понісся ве селий ірегіт. Сміялись І' молоди ці. У дверах церкви (посміхався добротливо сідоглавйй пан отець, що також вийшов поди витись на ягілки. А різнобарвний вуїж обкру тився довкола церкви і набли зився до хлопців. У Гандзиних очах заблисли /враз пустотливі вогники. — А .гей-же, дівчата! Тепер хлопцям заспіваймо! Наші дівоньки красні — їли пиріжки масні, Масельцем примащені, перчиком приперчені. Парубки помарніли, бо саму ріпу їли — Без перцю, без олію — парубки помарніють. — Що не кажи, але дівчата тут хорошо одягаються. Та й .самі вони хороші. А найкраща між ними, то таки твоя Гандзя, — сказав москаль до полтавця. — Що найкраща, це так, та яка вона .моя? — зідхнув пол тавець. І івін .прилип очима до Ган- дзиної постаті, наче до чарівної картини. А відважйа яка, про ворна, розумна! Що ж — іродом кури чубаті! У батька свого вдалася. Кажуть, що 'КоСть най розумніший на есе село— це ж бо довголітній голова читальні. І Гандзя казала йому, що бать ко був головою, а вона бібліо текаркою у читальні. І пригада лись її слова: „Та це було тоді, яік читальня ще читальнею бу ла, бо як стала „будою", то ви брано інший виділ". Казала, що Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
