Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Останні уродини У родини Олени Кисілевської при падали на перші дні весни. Цього року зустріла вона їх на шпитальному ло жі. Зі зворушенням приступили до неї її рідні. Щоб не перетомлювати юві- лятки, розложено святкування на кіль ка днів. Це значить — відвідини рідні і відчитання привітів, що наспіли. Із Торонта прибула дочка, з міста наві дувались син, невістка і д-р Марта То- машівська, що була їй невідступною товаришкою в останньому часі. Першого дня піднесено їй уродин ний торт від внучки Оленки та квіти від Укр. Зол. Хреста з Шикшґо, п. Сте- фанії Бубнюк із Вінніпегу, Ліґи Укра їнських Католицьких Жінок з Монтре- алу. Привіти видимо зворушили її, але відповідати на те не було в неї сил. Другого дня відчитано їй дальші привіти. Побажання прислали — УВАЛ за підписом проф. Я. Рудницького, 22 Відділ СУА за підписом п. Р. Сидорик, Союз Українок Канади за підписом п. К. Міськів, Організація Українок Ка нади за підписом п. С. Савчук, Союз Українок Австралії, Укр. Нац. Музей в Онтеріо, Кал за підписом п. К. Ли- сюка, п. Ірина Павликовська з Форт Саскачеван, п. К. Качмар із Ст. Пол, Мінн., п-во Чорній із Балтимор, п-во Мельник із Сан Франціско, п. д-р ЛІнд- форс і п. Мнхалевич із Ст. Пол, п. І. Домбчевська з Квінс Вілледж, Н. И., п. А. Бичинська з Єн Арбор, Мили. Рівночасно зло ж ил и дари на шпи тальну оплату: Організація Українок Канади 50 дол., Союз Українок Кана ди 50 дол., Відділ ЛУКЖ-у у Монтре- алі 15 дол„ І. ПавликЬвська 5 дол., О. Залізняк 5 дол. ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ ПОБАЖАННЯ З АВСТРАЛІЇ Три роки віддавала я багато свого часу Союзові Українок Австралії. Те пер переключилась на іншу ділянку, але стою близько й цікавлюсь робо-- тою СУА. Тому думаю, що було б ко рисно вміщувати обмін досвідом з праці Союзянок. Наприклад таке пи тання, що всюди однаково хвилює й мучить організаторок: як заінтересу вати і притягти до праці більше укра їнських жінок? Кожна з нас має на певне свій досвід у тому. Можу й зо свого досвіду розказати, що в нас за чотири роки відчитано ряд рефератів та ніодин із них не мав такого успіху, як „Правильне харчування і вплив йо го на естетичний вигляд жінки44. Він був дуже добре опрацьований і викли кав живу дискусію. Та якось не вміли ми скористати з цього досвіду чи по дати його іншим до відома. А в жур налі можна вміщувати такі думки. О. Чорнобицька Ваша думка дуже влучна. У нас уже були спроби започаткувати виміну ду мок, але не було відгуку «а те. Проте треба все наново пробувати й заохо чувати до того, бо насвітлення цієї справи у пресі та вияв різних думок дуже допомагають рушити її з місця. Тому прохаємо українок різних посе лень висказатись до досвіду ловшцого листа або й розказати дещо зі свого. Ред. НОВІ ВИДАННЯ Докія Гуменна: ХРЕЩАТИЙ ЯР. (Київ 1941-43). Роман хроніка. Обєд- нання Українських Письменників „Сло во44, Ню йорк 1956. Обкладинка Любо- мира Р. Кузьми. Ціна 4.50 дол. Перед читачем розкривається широ ка картина і переплітаються різні по* статі й середовища. А в середині цьо го стоїть Маряна, що широко відкри тими очима й душею сприймає київ ську дійсність. Дія починається на переломі. Вибух- да німецько-совєтська війна І потрясла совєтською владою. Маряна прохо дить крізь митарства втечі й повороту до Києва, зустрічає німецьку окупацію і переживає наступні два роки великих потрясеш» і подій. На цьоміу тлі наро стає в неї і розвязується сумнів: якою бути українській людині? Але не в цьому тільки суть книжки. А в тих широких картинах київської дійсности, що занотовують кожну рису тодішнього побуту. Книжка має вар тість своєрідного документу, що може послужити сучасному й майбутньому дослідникові нашого життя. „Хреща тий Яра можна назвати найбільш доку ментальною книжкою нашої сучасної літератури. л. Б. Замість вінка на могилу У ч. 11 „Нашого Життя4* прочитав я несподівану вістку, що в далекій Ав стралії перестало битися серце нашої великої лікарки і громадянки д-р Єли- савети Василівни Гімельрайх. Як її ко лега я хотів би докинути до її характе ристики кілька рис, що їх може автор ка допису не знала або не могла за вважити. Як багатьох наших скитальців кі нець війни застав Єлисавету Василів ну в Мюнхені. Оселившись із своєю родиною в невеличкій кімнатці табору при Гіпершперґерштр., вона одноча сно в сусідній кімнаті того табору від крила амбуляторію. А праці тоді було дуже багато. Місто було переповнене ненависними для німців „авслендера- ми“, зокрема „остами" — оцими ще тільки вчора важко визискуваними ра бами, а сьогодні вже вільними людь ми. Багато їх носили на собі ще сліди гітлерівських катувань (кацетники), багато мало дуже підірване здоровя Й шукало допомоги. Звісно, не шукали вони її в німецьких лікарів, до яких вони не могли мати довіря, а шукали її в своїх лікарів, що як і вони страж дали під тим самим ненависним режи мом. Доктор Гімельрайх і була тим лікарем, що користувалась великим довірям, не тільки українських ски тальців, але й пацієнтів інших націо нальностей. Нікому вона не відмовля ла в допомозі. Чи в день, чи вночі, чи в робітні дні, чи в свята — вона зав жди була до послуг потребуючим, за вжди подавала лікарську опіку хво рим. Але нехай хтось не подумає, що вона — маючи багато пацієнтів — на тому „добре заробляла**... Нічого по дібного! Доктор Гімельрайх, як усі лі карі в тому часі, працювала без будь- якої матеріяльної винагороди, за ви- йнятком хіба того унрівського „пай ка**, що його ми, як І всі, що перебу вали тоді в таборах, одержували від „тітки УНРИ**. Маючи дуже обмежений асортимент ліків, Єлизавета Василівна все ж ро била все можливе, щоб у тих умови- нах хоч частково задоволити скарги пацієнта. Пізніше вона працювала в таборі Ґренадіркасерне, про що свід чить її фотокартка з ч. 11 з печаткою табору. Але найбільш характерною рисою д-р Єлисавети Гімельрайх — це її над звичайна скромність. Будучи вже „з природи** тихої і спокійної вдачі, вона ніколи й нікому не скаржилась, як та кож і нічого ні від кого не вимагала, а лиш віддавала свої сили і знання на те, щоб полегшити страдання інших. За те всі ті, що її знали, збережуть навіки у своїх серцях память про цю видатну українську жінку. Д-р Юліян Мовчан Оквуд, Огайо Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
