Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ло шити у пітьмі” — і він пев но і задоволено сміється. Прощаючись, Іван тепло тис не Наталчину руку і вперше — за ціле їх знайомство! — каже: „Прийдіть знову, як зможете. А печива не приносіть, я знаю, ідо вам нізвідки. А я ось дістав пакет від односельчан з Аме рики.” IV. На лавці біля хвіртки сидить літня жінка. Вона похилена над великою грубою книжкою і безшумно водить своїми скори ми тонкими пальцями по ряд ках великих і дивних значків- літер. „Добривечір, Ґертрудо.” На талка вітається і, не чекаючи на запрошення присідає на лав ці біля жінки. „Я чула сьогодні ваше ,Аве Марія’. У вас прегар ний голос, Ґертрудо!” Ґертру- да з вдячністю потискає Натал ці руку, але від компліменту відказується. „Я люблю співати. Це прино сить мені невимовну радість, коли я можу співати часом у нашій капличці”. Ґертруда багато читає, а по- надвсе любить музику і театр. Це завдяки її старанням дирек тор міського театру відступив даром спеціяльну льожу для мешканців „Блінденгайму” і во ни туди ходять щоразу на опе ри й оперетки. Наталка знахо дить з Ґертрудою багато спіль них тем: вони часто обговорю ють нові вистави і Наталка му сить давати їй звідомлення про критичні відгуки в пресі. „Ви були в Івана, Наталко?” „Так. Я саме хочу вас запита ти, які поступи робить він у на уці? До речі, що це ви цікаво го сьогодні читаєте?” Ґертруда виминаюче усміха ється і починає багато говори ти про Івана. І Наталка довіду ється, що Іванові трудно буде, а навряд чи взагалі можливо, навчитись письма для сліпих. В нього від праці в кошикарні по- грубла шкіра на пучках пальців Читайте збірку віршів “Ой, ХТО ТАМ?” Коштує 80 ц. і через це його дотик не має потрібної чутливости. „Але по-німецьки говорить він уже непогано і ми з ним зо всім добре можемо порозумі тись” — Ґертруда несподівано червоніється і Наталка бачить, що в цієї немолодої вже жінки жевріє глибока симпатія до за- блу-каного українського хлоп ця. „Як добре” — каже Наталка, „що хоч ви його розумієте. Він же тут самотній, один між чу жими”. „Так, він дуже тужить до сво їх. Він багато говорив мені про своїх рідних, про село, в якому родився. Я так мало знаю про вашу батьківщину, а так хо четься говорити з ним про те, що йому любе і близьке.” Ґертруда знову ніби соро миться, а її руки чомусь не зграбно обнімають велику книжку. Наталка хоче щось ка зати, але нагло її зір паде на невеличкий напис на обкладин ці. Вона здивовано глядить на Ґертруду, але Ґертруда дивить ся своїми ясними, безвиразни ми очима в якийсь інший світ, відомий тільки їй. І Наталка усвідомляє, що Ґертруда зов сім не знає про те, що вона від крила їй свою тайну. Ґертруда не знає, що крім „блінденшріф- ту” на обкладинці книжки сто їть німецький напис латинкою: Микола Гоголь: „Вечорі на ху торі...” Наталка, оця сентиментальна дівчина, глибоко зворушується. „Моя добра Ґертрудо!” — каже вона і бере в обі свої долоні довгу, тонку руку жінки. Коли Наталка ще цього вечо ра проходить знову ПО'ВЗ вели кий город будинку для сліпців, вона бачить як стежиною про ходжуються двоє. „Вони жи вуть у вічній темряві, а через те сонця шукають не на небі, але у серці” — думає Наталка. Іван з Ґертрудою гуторять тихо, зовсім байдужі для чужо го невидного довкілля. І хоч усе вже потонуло в густих сутінках пізнього вечора, вони бачать, як сходить велике прекрасне сонце. ІЗ ПОКАЗУ НАРОДНЬОЇ НОШІ В ЕДМОНТОНІ: П. Софія Палій у народньому вбранні з Борщівщини. Голова обведена тем ним ґерданом із звисаючими намисти нами. Поверх того вінок із позолочу ваного барвінку. (Гл. допис на ст. 14) The League of Ukrainian Catholic Women at Edmonton, Alberta, Can ada. presented a showing of folk- dress which had been brought to Canada 60 years ago by the first Ukrainian pioneers. Above a girl’s dress from the district of Borsh- chiv, West Ukraine. НОВИЙ ТАЛАНТ Ольга Монастирська, дружина вете ринарного лікаря в Внлпнґтоні, Албер- та, вчить у місцевій мистецькій школі керамічного виробництва. Тут примі- нює з успіхом українські, керамічні мо тиви.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
