Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
каторгу, де загинула. На катор зі загинула Ольга Роїзумовська., що теж працювала в російських революційних гуртках. Членом „Народної Волі“ і учасницею підготовного аітентату на хар- к і в'С ьіког о гуіб е рін ато р а, кн я з я Крапоткіна, була Людмила Волькенштайн. її по'міст£іли на 15 .роїкіїв у Шліссельбурзьку крі- пость. В революційній партії працювали і селянські дівчата — А. Іщеніко і Варвара Ілляшен- ко. Обидві були служницями в місті, коли вступили .в партію. І обидві заслані у Сибір. А скільки було жертв безімен них?! Ті молоденькі дівчата і хлопці. з іпоївною самопожерт вою віддавали, своє життя за Росію, бо вірили, що все зло в монарху, що революція при несе волю всім. (Ми бачимо, яку волю (Принесла Україні івлада Сталіна й інших йото наступ ників?! І молоді сили їх, і від даність ідеї і героїзм — пропа ли марно. Росія однаково, чи вона під івладою комуністів, чи демократів', чи монарха, на Україні буде завжди душити національну ідею, щоб не втра тити найкращу свою колонію. Окремо треба згадати, тих молодих дівчат і хлопців, що в Украіїніі таїк само, 'як їв Росії, хо дили ,,В' народ". Вони клали до нііг любого народу своє молоде життя, відмовлялись від вигод, — бо часто 'це бували діти за можних батьків, — щоб іти вчителювати в- іглухі села, щоб нести в ці -села світло хюч би початкової науки, грамоту. Ста вали фельшерками і працюва ли в глухих кутках, відірвані від усіх близьких. Бо бувало, що батьки, обурені таким по- ступованням, 'відмовляли їм у- сяку поміч. Скільки їх там на живало -сухоти і марно> гинуло в молодім віці1! Про це згадує Б. Грінченко в- своїй повісті ,,/С оіняішН'иїй )Пр ом інь “, згадує про це в деяких оповіданнях Короленко, про це пише І. Тур- генев в романі „Новь“. Серед революціонерок і пе редових жінок того часу, «які цікавились іпоступюм і хотіли боро тиіс я з неспр а в едл ив істю, крім типу ре/БОЛЮЦІОІНерОК, які працювали в таємних росій- с ьких р ев о л юційн и;х орг ан із а - ціях -і серед яких були й україн ки, крім ідеалісток-народниць, які ,,ходили в народ", на Укра їні був ще третій тип жінок — поступовців. Ті, які хоч співчу вали російським революціоне рам і мали з ними зв'язки, все ж виразно вели тоді свою „укра їнську" лінію. Виявляли не ТІЛЬ КИ зацікавлення лол ітичними справами, але мали, як на той чаїс, о формлений український св'ітогляд. До них належить С. Ру-сова, яка, хоч і була з похо дження півчшведка пів'-’францу- женка, але народилась і виро сла, в1 Україні і почувала! себе українкою і Україні присвятила все своє життя. За підозріння в приналежності, до руху наро довольців1 .і за зв'язки 'з Драго- мановим в 80-ті і 90-ті роки XIX ст., вона кілька разів сиді ла місяцями в царській тюрмі. Разом 'з тим з молодих літ пра цювала над (вихованням україн- с ЬіК о г о м о ло д оіг о п око л інн я, в ч и т е л юва л а, відкр и л а дитячі садки і ін. Пізніше викладала в Українськім Університеті їв Кам'янці і продовжувала, свою діяльність на еміграції. До пе редових жінок того типу нале жить Олена Пчілка (Ольга Ко сач), яка в ті ча!си, жоли на; всю Наддніпрянську Україну може тільки кілька інтелігентських родин у хаті в себе говорили по-українськи, виховувала, сво їх дітей тільки по-українськи — не боялаїсь наражати себе і свою родину на підозріння ро сійського уряду. „її коллеги", пише д-р Донцов', „за найваж ливішу 'проблему українського життя, гідну літературного об роблення, уважали проблему соїціяільїну, еона — політичну. Для них нарід був одною з су спільних верств, клясою іпаріїв, для неії — нацією". І це вона .на відкритті памятнику І. Котля ревському 1903 р. виголосила сво ю п.р омову п о - укр аїнськи, хоч це було заборонено росій ським уірадом (за. виключенням делегатів із Галичини). В Галичині до середини XIX століття селянин стогнав у крі пацькому ярмі іпольських помі щиків. А внаслідок колоніяль- ної політики австрійського у- ряду і експлоатації народу по ляками, Галичина до середини XIX іст. стала одною з найвід сталіших кутків Европи. Львів ський університет перевели до Кракова а коли 1818 р. повер нули, його наізад, то виклади ,,руською" мовою не віднови лись, бо мова, ця була- визнана тоді польським діялектом. Та український нарід не забуваїв свого минулого і виапівував свої жалі їв шснях-коломийках: „А у мене топір, топір та кована бляшка, Не боюся я ні німця ані того ляшка“. Почались селянські іповстан- ня — 1819, 1824, 1832 років. Аж 1848 року в Галичиїні, як і в усій західній Європі, скасовано крі пацтво. А їв 1867 році австрій ська конституція надала Гали чині. вже вище згадану автоно мію, хоч факти,чіно (владу над Галичиною передали полякам. Тимчасом ще 1848 р. Яків Го- ловацький і Микола Устияно- вич висловились про єдність української мови в- Галичині і Наддніпрянщині і вже з того часу між обома Українами на- вязався «звя'зок. Діяльність од них доповняла других. Не зав жди легко йшла ця співпраця і то не лиш через труднощі, які створювали кордони і пиль ний догляд поліції з одного -і другого боку. Дві галузі того, самого народу, століття про житі під різними впливами, ще гірше, прожиті в політичному рабстві, яке деформує душу людини, в значній мірі були пе- ресякнуті психікою того чужо го оточення і часто, зустрінув- шись, віже не розуміли одні од них. Брати не пізнавали братів. Галичина, через більшу лібе ральність австрійських урядів, мала більше політичних прав. Але та їж Галичина мала в свому о рг ан ізм і невдор о-вий б о л як „москвофільство", таємно під тримуваний російським урядом. Та цей боляк проривав і іна мі сці йоіго пускали зелені паро стки нові та свіжі сили, які йшли з самих кореініе народ- нього життя. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
