Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ся у царя Павла. І повернення Україні деяких прав. Генерал- губернатор Миікола Рєпнін, батько -приятельки Тараса Шев ченка, княжни Варв-ари, дору чив Дм. Бантиіш -каменському написати історію України. Сам Рєпнін, що був колись віце-ко ролем Саксонії, жив потім, як опальний вельможа, в своєму ?лаєтку в Яготині (Полтавської губернії). Родина була вільно думна., ліберальна. Наївколо жи ли дідичі: Селеіцькі, Завадов- с ьк і, Л'укаш евичі, 3 акр еівські, де-Балмени, Волховські, і ін... Мати 'княжни Варвари була внучкою гетьмана Кирила Ро- зумоївського і небогою княжни Марії Волконської, жіїнки дека бриста. іВ цій родині ласкаво був прийнятий Тарас Шевчен ко, а з княжною Варвіарою йо го зв'язала, велика приязнь. З вис от свого іпатр іці анського становища, вона, що в дитин стві, гралась із дітьми королів, побачила © цьому „плебею", ще недавно .'кріпакові, людину вищу від окруження — генія. Наражаючи себе на неприєм ності з царським урядом (тим більше, що батько її й так був „в опалі"), вона довго підтри мувала звязок із Шевченком — листуванням і .посилками, — як він був на засланні, коли багато приятелів .про нього забуло, чи не ХОТІЛО череіз 8 ВЯІ 3 0 К З „ПОЛІ ТИЧНИМ злочиецем“ ризикувати своїм становищем. Княжна Вар вара клопоталась ;про його звільнення, вверталась до своїх знайомих у столиці, до ген.- лейтенанта Дубельта, до: на чальника жандармського- кор пусу Орлова, нарешті до само го царя Миколи І. Варвара Рєп ніна належить до тих -постатей, якії і з віддалі сяють нам ясним не гаснучим світлом. Після повстаїння декабристів в Україні утворились незалежні товариства, як Товариство Зєд- нних Слов'ян, 'Кирило-Методіїв- ське Братство. Дружина ви значного українського' діяча, Віктора Лободи, Стефанія, уро джена Паїшків'ська, була* засла на з чоловіком у Перм. Лиши ла спогади про Шевченка. її псевдо Кропиша. На весіллі .письменниці Ганни Барвінок (Олександри Куліше- вої) боярином був Тарас Ш ев ченко. В той вечір усіх весіль них .гостей зачаїрував він своїм співом українських народніх пі сень. Серед .гостей були розмо ви -про те що добре було б Та расу Григоровичу поїхати до Італії, для доповнення своїх малярських студій. І тоді „мо лода “ обіцяє продати всі 'свої дорогоцінності, щоб за ці гро ші Тарас Шевченко міг викона ти цю подорож. Та в 'поворот ній дорозі до Києва Шевченка і брата Ганни Барвінок, В. Біло- зерського, арештують і висила ють на заслання. Тоді ж ареш товують і багато братчиків Ки- р и л о -Me т о-Д іїв сь к ог о Б р атств а, а серед них і П. Куліша, її чоло віка. Тихо- і бе'з галасу їде за чоловіком на заслання і моло денька його дружина — та, еро яку він пізніше пише: „Бе'з неї книжка моя не була б написана. Увесь життьовий клопіт взяла вона на 'себе, бережучи мій спо кій, мій час, моє здороівля“. Ганна Барвінок це світлий жі ночий тип тихих героїнь життя. З гідністю- і маєстатом про ходить перед нашими очима постать графині Елизавети Ми. лорадович (1832— 1890). Вона підтримувала підпільні україн ські видавництва, Просвіти, за сновувала школи, п омагал а культурній праці в Галичині, дала 9000 гульденів на засну- в анін я Літер ату рн о -іН аіу к овог о Товариства ім. Шевченка у Львові. В Галичині було те саме, що й на. Наддніпрянщині. Тільки селяни там були багато бідніші. Лишається жменька інтеліген ції, переважно 'священиків, як казали поляки — „хлоп ;і поп“. Міста польсько-'жидівські, з а мість малоіросів — русини. Та зявились нові талановиті люди, що використавши в- 1848 р. ре волюцію в Австрії, домагались у австрійської влади волі, полі тичної і національної легаль ним шляхом. „Найясніший ці сар* не заборонив, писати й друкувати українською мовою, не заборонив, української ш ко ли, і товаристві. Дав навіть ав тономію з галицьким соймом і з участю в віденськім пар'ля- менті. В російській Імперії всі спроби домагатись хоч деяких прав закінчились Валуєв'ським указо?/і заборони друку в укра їнській мові. Там все глибше йде русифікація, але коли зда ється, що Україна вже розпли веться в- російській стихії, зяв- ляється, як пророк, Тарас Ш ев ченко, а за ним ряд будителів, як -П. Куліш, іКвітка-Основяне'Н1- ко, Стороженко, пізніше Б. Грінченко й ін... За ними при ходять суспільно-громадські д і ячі, організуються „Просвіти", а далі приходять діячі полі тичні. Серед більшости українських патріотів того- часу було пере конання, що ©се зло- від само державної монархії. -І що .коли р оісійський нар ід в ві^іьни'ться від самодержав-я, -то не ставити ме братньому українському наб родові перешкод до волі. На цю ідею визволення трудового народу в Росіії, в тім і україн ського, спільним зусиллям всіх поступових елементів в одній централізованій партії, і лови лись українці. Панував погляд, що необхідно знищити насам перед самодержавний режим і на цьому треба зосередити всі революційні сили. Тоді настане справедливе -взаем овідношення між народами, що входять у склад Росії. Спільна, боєва орга- н ізаіція російських терористів ма'є -свої відділи в Парижі, Карль'сруе і ін. містах. А серед їх членства зявляється ціла -пле яда жінок-героїнь (друга поло вина XIX ст. і початок XX. ст.) Сере'д них є дочки1 дідичів, ге нералів1, інтелігентки, селянки... Тітка Лесі Українки, Олена Ко сач, за учаїсть у революційнім русі проти -царату, заслана у Сибір. Вона писала під псевдом „Ластівка". Марія Ковалевська, чоловік якої був членом Укра їнської Громади і однодумцем Михайла Драгоманова, працю вала © „Народній Волі“ разом із відомими іреїволюціоне-рами: Же л ябов ом, Соф ією Пер ом ською, М. Кибальчичем і ін. Во на теж була заслана у Сибір на
Page load link
Go to Top