Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XIII. ___________________________________ СІЧЕНЬ, 1956 ______________ _________________________ЧЛ Пятсот розтоптаних Сибірські скали-мінерали і зо- лотодайні жили-коіпальні про існували іціілг віки, незаторкнені рукою людини. Тайґа і праліси Сибіру росли, падали і знов ви ростали. Інстинкт 'сибірського жиггтя «не знав іншого порядку. Холод НЄПрИСТуПНОЇ ПІВНОЧІ був за суворий для людини, що шу кала теплішого, приватного мі сця. То ж Сибір не обнятий, р ід ко заселений ісвоїми .племенами, ЖИ;В СВОЄрІДНИМ ЖИТТЯМ. Аж завився людський хижак- примітив. Без «минулого, жор стокий іі мстивий, з почуттям людської .м ееш евартости. Не - здібний створити щоісь у суво рих умовинах своєї країни, по чав інаїпадати і грабити. його грабіжницьку руку скоро відчу ли сусіди. Та його ‘некультурної маси зразу інедоїцінюв'а-ли. А він дальше граби® і нападав. Своє му народові не дав просвітку, держав1 у темноті. І його жер твою Іпадали численіні народи. Малі, кочовничі племена сибір ські1, ігорді 'завойовники Кавка- зу, міцні мореплавці Прибал тики і співучі мешканці степо вої Уікраїіни. А тут розбагатів найбільше. Присвоїв собі назву й історію, перейняв віру Хри стову, загарбав- культурні цін- нощі. Підбиті народи ставили спро тив, став-лять його й сьогодні. А ВІН у минулому, 'ЯІК і теїпер по- слугується жорстоким, але на ОКО' УСПІШНИМ СПОСОбОМ с п л ю - гавити ідею „бунтівників". Не безпечних винищує, а решту заставляє до праці- на свою ко ристь. Тією самою дорогою діє біла й червона Москва. На ко зацьких кістках виріс Петер бург, потом і кровно їхніх на щадків скроплені усі споруди Сибіру. Не завагався вжити го лоду для зломання опору се лянських мас України. І хоча розбагатів! у просторах, проте весь його нарід голодний і бо сий, а найв'ажініше — непевний ні дня, ні години. Бо до життя і щастя (Потрібно не лиш про сторів і багатства, але й благо словення Божого-. А того віін мати не може, бо- скарги заму чених міліонів заступлять йому шлях до Всевишнього. Преса вільного світу прине сла вістку, що у концтаборах Сибіру загинуло 500 україн ських жінок, розторощених ко лесами еінікаведівських танків. Ця невеличка нотатка, страшна своїм змістом, стрясає кожного до глибини. Очима душі бачи мо 'цю картину. По одній сто роні гурт дівчат, знужденнілих, знесилених, що зчепившись ру ками, йдуть свідомо на певну смерть, щоб захистити других. По другому боці озброєні по зуби еінкаведисти, зіі звиродні- л ими ін-с тинкт а ми, п о з б ав л єн і В1СЯІКОЇ Л Ю Д Я іН О С Т И . Ці дві нерів ні сили міряють себе. Одна мить — і в людську гущу в'їж джають танки, що розчавлю ють колесами знесилені тіла, думаючи — що можна тими ж колесами зламати й їхні- душі. Нема умовин, щоб молода людина легко зрікалась життя, чи можлив’ости його- рятунку. Останній віддих часто є нічим .іншим, а тільки надією на жит тя. І тому свідомість кінця ні коли не ‘зродить геройства. Во но виїплиіне тільки з почуття опр ав едл иво с ти і с л уш н ости своєї с/прави. Як сильно воно палало за колючиїми дротами сиб-ірського ко-ніцтабору! Дій сність перейшла всі* сподівання. Тим жінкам смерть не страшна, бо гинуть за слушну справу. Ги нуть свідомо1 в обороні своїх друз ів - одн о думіців, в об ор О ні свободи і правди. Чи думаєте, що можна зни щити нарід, що має таких жі нок? Ніколи! Коротка нотатка в пресі багато не говорить. Але за нею криється страдальний шлях нації, із неї промінює готовість і сила. Треба, щоб вільний світ зрозумів- ц£и гарт духа, щоб зумів оцінити цю велику жертіву. Нашим завдан ням'саме є — насвітлити цю по дію. Зясувати її тло, змалюва ти її перебіг. Щоб вона станула перед людьми в усій своїй ве личі! Предалекий Сибір! Ця холод, на, необнята країна ще невід- ікритих можливостей у добрих руках могла б бути корисною для людини. У хижацьких ру ках стала місцем трагедій, си- нсінімом жаху й розпуки. Ця [країна встелена кістками синів і дочок не лиш України, але вісііх народів, що їх хижак під бивав і винищував лиш за те, що вони кращі за нього, що вони любліять свободу, що люблять свою країну і народо ві своєму добра бажають. Линемо думками в холодну тайґу, за колючі дроти конц таборів:. Там, де любов до по неволеної Батьківщини палає найсильніше, там щодня .і- щ о години приносять у жертву для неї молодість, здоров я, а то й життя. Ми горді тут на наших посестер! і В они стоять у передо вій лаві борців за волю Украї ни. Йдучи слідами великих жі нок нашого минулого*, вони яр ким сіпалахом волі позначують шлях її до свободи. Марія Біляк
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
