Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Нічого — підожду до ра на. Заїхали на подівіря, де стояла шофероіва хапка. — Ну, злізай бабо! Ми вдо ма. Он таїм, бачиш це вікно, то спальня моїх дітей. Стань собі під вікном і зачекай поки ;*е поївістають. Взяїв би я тебе до гаражу, та це -не було б добре для тебе. — О, ні, іні! Ми, снігові баби, перебуваємо лиіше на дворі. І івоіна пошкандибала 'під вік но, де спали діти. Стоїть вона, стоїть, дивиться у іВ'імно, а місяць світить. Аж тут діівчинка С-жня /пробудилась. Думала, що то .вже деінь, так ясно б уїло. Глянула у вікно і аж затрусилася Ізі страху. А там щось таке стоїть, івісе їв білому, яікась постать і диівиться про сто на Сяідоо. — Боже, Боже! — шеіпнула Сяїня, — що іце та:ке? Мара я- кась, чиїприівид, -чи щ о? Злїзла потиосеїньку з -ліжечка та до Ми- рося: — Мир ос ю, братчику, про- будись! Он, <гля!нь, за вікном мара якась істоїть! О! Як я бою- сяі! Як бокхся! А братчик, Миросьо, стар шенький і відважний (звичай но, ХЛОІП'ЧИІК) миттю пробудив ся та хаіп за руїшниіцю, хап за револьвер (іна всякий /випадок) і шур до вікна. Та ледве набли зився і: —■ Ха, ха, ха! — засміявся. — Ото, Сяню маєш чого боятись! Та ж іце звичайна собі снігова баба. О, яка мила несподіванка! — А звідкіля ж вона тут взя лася? — Того я вже не знаю. Чи з неба впала, чи; зівідки. А тепер йдім ще спати, рано про все довідаємось. А ірано, що то було, радости! Діти плескали в долоні, ходили кругом баби, розпитували: що, де, звідкиї і яік? А снігова баба все їм роїзказувала. І як вона приїхала на татковій причепці і як погубила- ґудзики вад сво го -кшітар'я та капелюх з голо ви. Та-к трясло.. — О, іне журися дорога ба бо! Ми тебе 'приберемо. Та й зараз знайшли старень ку мамину шапочку, теплий ша- лик, декілька ґудзиків і при брали бабу тарно, не до (пізнан ня. А Мир ось о приніс свіжу мор- ковку і причепив їй новий но сик, бо старий від зимна попсу вався. Потім д'іти дали бабі мі тлу в руки і сказали. — Бабусю вдень ти будеш гратися з нами, а віночі заміта ти .подвіря, щоб тобі не було скучно. От 'і зажили вони вкупці ве село та щасливо. Буває діти поберуться за ручки, ходять кругом баби і приспівують їй: А снігова баба вилізла на граба. Впала баба з граба, поломила тичку, Розпалила вогник Та й спекла Діду-Морозу паляничку. А Ді'д-Мороз, як почує цю співанку та як набере повний мішоїк холодного «вітру, як вій- не ним на ціле товариство, то баїба зрадііє, бо справді стає кріїпша і здоровіла, а дітям то лиічка почервоніють і ручки за клякнуть. Ще довго трималася снігова баба зідорово. Ніччю замітала подвіря, а рано гралася з діть ми .і розповідала їм, що бачи ла вночі. Чи де іякий'сь пес пе ребігав', чи гавкав, а вона про ганяла його мітлою, чи жотик лазив по дахах, чи голуб з иро<- соїння заворкував, а сорока за скрекотала на іплоті: „Надо- брийдень". А яік настало тепло, то-баби одної ночіі не стало. Чи вернулася в гори, де вічіні сніги і леди? Чи тепленької ночі роз плилася чистеньки'м струмоч ком і з дощиком поплила до річіки.? Не знати де п о д іл а с ^ Олена Цегельська Ха-ха-ха! засміявся. Та ж це звичайна собі снігова баба! О, яка мила неспо діванка!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
