Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Нічого — підожду до ра на. Заїхали на подівіря, де стояла шофероіва хапка. — Ну, злізай бабо! Ми вдо ма. Он таїм, бачиш це вікно, то спальня моїх дітей. Стань собі під вікном і зачекай поки ;*е поївістають. Взяїв би я тебе до гаражу, та це -не було б добре для тебе. — О, ні, іні! Ми, снігові баби, перебуваємо лиіше на дворі. І івоіна пошкандибала 'під вік но, де спали діти. Стоїть вона, стоїть, дивиться у іВ'імно, а місяць світить. Аж тут діівчинка С-жня /пробудилась. Думала, що то .вже деінь, так ясно б уїло. Глянула у вікно і аж затрусилася Ізі страху. А там щось таке стоїть, івісе їв білому, яікась постать і диівиться про сто на Сяідоо. — Боже, Боже! — шеіпнула Сяїня, — що іце та:ке? Мара я- кась, чиїприівид, -чи щ о? Злїзла потиосеїньку з -ліжечка та до Ми- рося: — Мир ос ю, братчику, про- будись! Он, <гля!нь, за вікном мара якась істоїть! О! Як я бою- сяі! Як бокхся! А братчик, Миросьо, стар шенький і відважний (звичай но, ХЛОІП'ЧИІК) миттю пробудив ся та хаіп за руїшниіцю, хап за револьвер (іна всякий /випадок) і шур до вікна. Та ледве набли зився і: —■ Ха, ха, ха! — засміявся. — Ото, Сяню маєш чого боятись! Та ж іце звичайна собі снігова баба. О, яка мила несподіванка! — А звідкіля ж вона тут взя лася? — Того я вже не знаю. Чи з неба впала, чи; зівідки. А тепер йдім ще спати, рано про все довідаємось. А ірано, що то було, радости! Діти плескали в долоні, ходили кругом баби, розпитували: що, де, звідкиї і яік? А снігова баба все їм роїзказувала. І як вона приїхала на татковій причепці і як погубила- ґудзики вад сво го -кшітар'я та капелюх з голо ви. Та-к трясло.. — О, іне журися дорога ба бо! Ми тебе 'приберемо. Та й зараз знайшли старень ку мамину шапочку, теплий ша- лик, декілька ґудзиків і при брали бабу тарно, не до (пізнан ня. А Мир ось о приніс свіжу мор- ковку і причепив їй новий но сик, бо старий від зимна попсу вався. Потім д'іти дали бабі мі тлу в руки і сказали. — Бабусю вдень ти будеш гратися з нами, а віночі заміта ти .подвіря, щоб тобі не було скучно. От 'і зажили вони вкупці ве село та щасливо. Буває діти поберуться за ручки, ходять кругом баби і приспівують їй: А снігова баба вилізла на граба. Впала баба з граба, поломила тичку, Розпалила вогник Та й спекла Діду-Морозу паляничку. А Ді'д-Мороз, як почує цю співанку та як набере повний мішоїк холодного «вітру, як вій- не ним на ціле товариство, то баїба зрадііє, бо справді стає кріїпша і здоровіла, а дітям то лиічка почервоніють і ручки за клякнуть. Ще довго трималася снігова баба зідорово. Ніччю замітала подвіря, а рано гралася з діть ми .і розповідала їм, що бачи ла вночі. Чи де іякий'сь пес пе ребігав', чи гавкав, а вона про ганяла його мітлою, чи жотик лазив по дахах, чи голуб з иро<- соїння заворкував, а сорока за скрекотала на іплоті: „Надо- брийдень". А яік настало тепло, то-баби одної ночіі не стало. Чи вернулася в гори, де вічіні сніги і леди? Чи тепленької ночі роз плилася чистеньки'м струмоч ком і з дощиком поплила до річіки.? Не знати де п о д іл а с ^ Олена Цегельська Ха-ха-ха! засміявся. Та ж це звичайна собі снігова баба! О, яка мила неспо діванка!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
