Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Вишневий цвіт Був саме „перелом .посту" — се р ада иа 4-ому тижні Велико го Посту. Це був мій вільний деиь. Я сиділа на лаївіці .під пишно розквітлою ,вишнею Японсько го садку їв Голден Гейн Парку. Ліворуч, «а вершку штучної і мохом покритої скелі, (велетен ський Будда благословив усіх серед ів'ітіїв гімалайської .магно лій', покритої рожевими квітами. Праворуч, над потічком із во- до.падаїми й озерцями, великим швіюругом випинався міст із червоним лякероваїним поруч чям. Японський садок був залюд нений. Кого тут тільки не було! На півкруглому моеті метуши лась дітвора, що зі сміхом ви- диіралась на .гору нього півкру- га і з труднощами опускалася вниз. Але й від дорослих ро їлось. Учені, артисти, .маляоі й просто цікаві та закоханії. Білі, чорні, жовті-, червоні... Вчені чи дослідники щось записували, малярі вже робили „шкіци", ці каві бітали з камерами, а зако хані обнімались у тінистих за- куткаїх. Але івісі біігали, вісі гала сували, всі були захоплені кра сою вишневого цвіту. Так, на тлі безхмарного, слі- пуче-синього неба білів їх ніж ний цві'т. Дарма, що мудрий Будда благословив, що золоті рибки пливали, що вивірки про сто нахабно вискакували .на ру ки й плечі та вимагали орішків, а чорні лебеді величаю повер тали голівками, пливаючи по озері. Ні, над усім цим панував вишневий цвіт своїми ніжними, білими пелюстками. Не лінуйся встати, нам писанок дати: У сінех на кілочку, в кобелі на ріжочку! Гагілки та риндзівки _— це залишки .нашої народньої твор чосте. Із відстані сторіч вони чарують нас своєю радісною сил ото і 'передають нам відчу вання наших предків. Пізнаємо їх радощі й смутки в цих сло вах і рухах та радіємо цим звяз- ком, що лучить нас із ними. Л. Б. З тиіпічвої японської хатки, де відвідувачі пили чай із то несеньким сухим печивом, не слись .вигуки захоплення і ди тячий сміх. У ц і печива була на маленьких папірцях закручена „доля" кожного і вісі ретельно шукали за своїм „щастям", ква плячись довідатись із тих кіль кох слів про своє майбутнє. Там продавались також різні япон ські вироби, забаївки і. всякі дрібниці. Але найбільш попу лярні були кольорові паперові парасольки і яскраві дитячі 'кі моно. Діти, убравшись у них, біігали по садку та жаліли, що в японців крілики не .захову ють яєчок для дітей, бо тут такі чудові закутки іі було б дуже цікаво шукати на Великдень яєць. Я сиділа серед цієї метушні, але сама була далеко від цього оточення. Пишний цвіт япон ських вишень зворушив мене теж. Але він пригадав мені біле море квітучих вишневих садків в Україні і думками я полетіла ген, ген далеко. Горді лебеді й білі качечки на озерці не були милі моєму серцю. Я думала про дзвінких жайворонків у ви сокій небесній блакиті, що саме на 40 мучеників мали прилетіти на рідні поля. На великоднього зайчика то й зовсім уваги не ввертала. Я дивилась у бездо ганно чисте й блакитне небо і згадувала повіря українських дітей про те, що' на перелом посту небо відчиняється і анге ли опускають у кошиках до брим дітям подарунки. Небо було таке прекрасне, таке ся юче й лагідне, що, здавалось, це не не просто тільки гарна легенда, щоб .потішити дітей серед довгого важкого посту, але дійсно1 може статись якесь чудо і небо через свого вісника може подати нам велику ра дість. Хто таке сказав? Тут мені згадався малий Петрусь, що на родився в 1951 р. Стопроценто- ва дитина атомової доби, він на перелом посту не схотіїв знайти в кошику іншого подарунку, як тільки... ато мову бомбу. Бо ж вія мріє знищити нею комуні стів, що вигнали його бабуню з хати, не давали дітям хліба й каші і бідні діти від того по мерли. Отже й бомбу він думає вкинути большевикам „поміж самі вуха", бо тоді вже напевне розірве їх усіх і звільнить світ від погані. Давніш, лідо впли вом казки „Про лелек та Пав- лика" 'І. Багряного, Петрусь усе мріяв про крокодилів та інших потвор, щ об знищити комуні стів. Але коли трохи підріс і вчув про. аітомову зброю, вирі шив, що це більш досконалий спосіб. Ідучи шляхом Петрусевих б а жань, я теж 'подумала про най кращий дарунок для себе. Та заки прийде визволення Укра їни, залишилось мені помріяти про опущений українцям із не ба „кошик єдносте" (Боже, нам єдність подай!), як перший сту пінь до великої мети, та про ко шик „відваги й громадської си ли для УККА", щоб нарешті п о дбав про здобуття праіва пода вати українську національність (замість польської, російської, австрійської) в американських горожанських паперах, а то на віть про „кошик неоемоги" на терені Обєднаних Націй, щоб подолати гадючу їдь брехні й обманів червоних представни ків. Але то були лиш мрії, які та« легко снувались, а ще легше й скоріше злітали додолу, обси паючись, як пелюстки вишне вого цвіту. Я дивилась тепер на ті облетілі пелюстки і: пита ла себе, чому саме ця ніжна й тендітна квіточка стала націо нальною емблемою японців, за взятих, мужних, витривалих (часом :і жорстоких) людей? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
