Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Назустріч гагілкам У передсв'яточному часі по вертаються наші думки: частіш на рідну /землю, <як звичайно'. Не 'маючи змоги відтворити краси рідних історію, ми шукає мо відблиску її в обрядах і1 зви чаях. І тому все більше -знахо димо юподоби в -гагілках і пи санках, що уосібнюють длія нас авяточіну радість. 1 справді — звідкіля походять наші гагілки? З цим питанням звертається до нас молодь, про те питають нераз чужинці, що- приглядаються. А ми вісе життя любувались ними, як самозро зумілим явищем і* не шукали за їх причиною. А вони глибоко звязанії з п о бутом наших іпредкіїві. У ті, пра давні часи людина була дуже залежна від природи. Байдуже, чи воїна промишляла мислив ством чи 'хліборобством — вес на, літо, осінь і зима приносили їй усе щось нового. Розвій при роди весною віщував роскіш літа та його плодотворне багат ство*. Осінь збирала ці- іплоди, а зиіма споживала їх. І коли змов починаюся цей іцикль, лю дина раділа йому, як ознаці нового життя. Цю свою радість виявляли Піривітальним обрядом. Щ об не тільки радіти, але й з-акріпити за собою життєдайну силу. І в іцей обіряд людина вкладала всі ісвоії почування. У старовинних обрядах маємо пісні, себто еле мент емоційний, рухи, себто елемент заклинання, .і тут і там певні предмети, як елемент сим волічний (писанка). До найстарших обрядів нале жать привітання весняних пта- хіїв, що являються віщунами весни. Залишки їх збереглися ще їв „жайворонках" ііз тіста, що їх печуть матері, для дітей у перші весняні дні. З цим: зв'я зані також деякі веснянки: Ой, вилинь, вилинь, гоголю, Винеси літо з собою Винеси літо-літечко Зеленеє житечко, Хрещатенький барвіночок Запашненький васильочок! А л е опір авіжнім по ив і т анн ям весни є гагілка чи гаївка. Весня на іпіісня-іграї, якою молодь роз важає себе у Великодній час. У давнину це була магічна дія ці лого. роду для привітання весни. Рухами і словами вона заклина ла природу, щоб добре й успіш но цього року послужила. Тому гагілка широко розвинулась і збереглась у різних видах. Із прийняттям християнства вона втратила своє магічне значення, а навіть відзеркалює певні істо ричні іподіїї. Також стала розва гою молоді, отже в ній узяли верх любовні моїм єн ти. Але все ж залишився цей звжзок із природою, що колись творив їх основу. Зр а»зком такої стар овинної гаїгілки, що. /сіпр'яімована. увагою на природу є пісня про зави вання огірків: Ой, вийтеся, огірочки, А в зелені пупяночки . . . А з тим тіоно зв'язаний „кри вий танець“, що ним починають гагілки майже по всій Україні. Дівчата, івізавшиїсь за руки, дов гим шнурком бігають поміж встромленими кілками: Кривого танцю йдемо, Кінця му не знайдемо; То вгору, то вдолину, То в ружу, то в калину . . . Рухи дівчаїт наїподоблюють ріст бадилля ріізіних рослин, а водночас розбудження приро ди. Привітання весни особливо виразно оспівується в гагілці: Ой, весна-красна, що нам винесла? Ой винесла тепло і добреє літечко! А іщє більш виразно' бачимо це їв гагілці про „Коїструбонь- ка“, що має „стати до шлю- боньку“. Коструб не приходить, бо заїхіворів, а коли він умер, хор дівчат ликує. Постать Ко- струба є символом зими і тому смерть його викликує не жаль, а радість. Є багато гаїгілок, що в- них п ер ев ажає м омєінт з а л иіцянн'я молоді, іяк „Мости", „Король", „Ворота". У гагілці „Мости“ хлопці стережуть мосту й не пускають дівчат через нього, хіба що дістануть якусь дівчину у викуп. Також у гагілці „А ми просо сіяли“ переспівуються даа хори», дівочий і іпарубочий. Гра закінчується тиїм, що дів чата іпо ’одній переходять до парубоцької групи, -що*.симво лізує заміжжя. Гагілка /про* Зельїмаїна поста- ла івіже їв історичні часи, як від гук іна поневолення Церкви. Бу ла -воїна дуже по'шиїрееа — знак, яік дуже закарбувалось іце у па- мяті, народу. В Галичині й на Карпатській Украйні зберігся звичай опів-ати риндзівки, себто веснянки, дів чатам іпіід хаїтою, зовсім на з«раг зок коляд. Риіндзівка — це приі- вітальна весняна пісня що вели- чаїє .родинне щастія. Пісню за кінчує 'парубочий хор приспі вом : Тобі, Ганусю, риндзівка, А нам писанок кобілка! Бойківська молодиця з села Тернавка коло Лаївочного. „Чіпець” її насуне,- ніій на чоло. Біла полотняна сцідниця „фартух” вишивана на подолі. На ногах „ходаки”. Y oung m arrie d w om an from the v il lage of T arn av k a n ear L avochne. A m utch ex ten d ed o v er th e forehead.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
