Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Назустріч гагілкам У передсв'яточному часі по вертаються наші думки: частіш на рідну /землю, <як звичайно'. Не 'маючи змоги відтворити краси рідних історію, ми шукає мо відблиску її в обрядах і1 зви чаях. І тому все більше -знахо димо юподоби в -гагілках і пи санках, що уосібнюють длія нас авяточіну радість. 1 справді — звідкіля походять наші гагілки? З цим питанням звертається до нас молодь, про те питають нераз чужинці, що- приглядаються. А ми вісе життя любувались ними, як самозро зумілим явищем і* не шукали за їх причиною. А вони глибоко звязанії з п о бутом наших іпредкіїві. У ті, пра давні часи людина була дуже залежна від природи. Байдуже, чи воїна промишляла мислив ством чи 'хліборобством — вес на, літо, осінь і зима приносили їй усе щось нового. Розвій при роди весною віщував роскіш літа та його плодотворне багат ство*. Осінь збирала ці- іплоди, а зиіма споживала їх. І коли змов починаюся цей іцикль, лю дина раділа йому, як ознаці нового життя. Цю свою радість виявляли Піривітальним обрядом. Щ об не тільки радіти, але й з-акріпити за собою життєдайну силу. І в іцей обіряд людина вкладала всі ісвоії почування. У старовинних обрядах маємо пісні, себто еле мент емоційний, рухи, себто елемент заклинання, .і тут і там певні предмети, як елемент сим волічний (писанка). До найстарших обрядів нале жать привітання весняних пта- хіїв, що являються віщунами весни. Залишки їх збереглися ще їв „жайворонках" ііз тіста, що їх печуть матері, для дітей у перші весняні дні. З цим: зв'я зані також деякі веснянки: Ой, вилинь, вилинь, гоголю, Винеси літо з собою Винеси літо-літечко Зеленеє житечко, Хрещатенький барвіночок Запашненький васильочок! А л е опір авіжнім по ив і т анн ям весни є гагілка чи гаївка. Весня на іпіісня-іграї, якою молодь роз важає себе у Великодній час. У давнину це була магічна дія ці лого. роду для привітання весни. Рухами і словами вона заклина ла природу, щоб добре й успіш но цього року послужила. Тому гагілка широко розвинулась і збереглась у різних видах. Із прийняттям християнства вона втратила своє магічне значення, а навіть відзеркалює певні істо ричні іподіїї. Також стала розва гою молоді, отже в ній узяли верх любовні моїм єн ти. Але все ж залишився цей звжзок із природою, що колись творив їх основу. Зр а»зком такої стар овинної гаїгілки, що. /сіпр'яімована. увагою на природу є пісня про зави вання огірків: Ой, вийтеся, огірочки, А в зелені пупяночки . . . А з тим тіоно зв'язаний „кри вий танець“, що ним починають гагілки майже по всій Україні. Дівчата, івізавшиїсь за руки, дов гим шнурком бігають поміж встромленими кілками: Кривого танцю йдемо, Кінця му не знайдемо; То вгору, то вдолину, То в ружу, то в калину . . . Рухи дівчаїт наїподоблюють ріст бадилля ріізіних рослин, а водночас розбудження приро ди. Привітання весни особливо виразно оспівується в гагілці: Ой, весна-красна, що нам винесла? Ой винесла тепло і добреє літечко! А іщє більш виразно' бачимо це їв гагілці про „Коїструбонь- ка“, що має „стати до шлю- боньку“. Коструб не приходить, бо заїхіворів, а коли він умер, хор дівчат ликує. Постать Ко- струба є символом зими і тому смерть його викликує не жаль, а радість. Є багато гаїгілок, що в- них п ер ев ажає м омєінт з а л иіцянн'я молоді, іяк „Мости", „Король", „Ворота". У гагілці „Мости“ хлопці стережуть мосту й не пускають дівчат через нього, хіба що дістануть якусь дівчину у викуп. Також у гагілці „А ми просо сіяли“ переспівуються даа хори», дівочий і іпарубочий. Гра закінчується тиїм, що дів чата іпо ’одній переходять до парубоцької групи, -що*.симво лізує заміжжя. Гагілка /про* Зельїмаїна поста- ла івіже їв історичні часи, як від гук іна поневолення Церкви. Бу ла -воїна дуже по'шиїрееа — знак, яік дуже закарбувалось іце у па- мяті, народу. В Галичині й на Карпатській Украйні зберігся звичай опів-ати риндзівки, себто веснянки, дів чатам іпіід хаїтою, зовсім на з«раг зок коляд. Риіндзівка — це приі- вітальна весняна пісня що вели- чаїє .родинне щастія. Пісню за кінчує 'парубочий хор приспі вом : Тобі, Ганусю, риндзівка, А нам писанок кобілка! Бойківська молодиця з села Тернавка коло Лаївочного. „Чіпець” її насуне,- ніій на чоло. Біла полотняна сцідниця „фартух” вишивана на подолі. На ногах „ходаки”. Y oung m arrie d w om an from the v il lage of T arn av k a n ear L avochne. A m utch ex ten d ed o v er th e forehead.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
