Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
„Карузеля, карузеля!” Ася ще маленька. О, тіїцька! Але до клямки фронтових Д'ве- рей вже досягне ручкою. І вміє саіма собі, отворити. Часом ма муся позволяє їй гратися перед Д О М О М . І от, одного разу сидить собі Ася у вітальні і грається, а ма муся .щось там робить у кухні.. Аж тут як не заграє музика пе ред самим івікном та так .гучно, прекрашо, аж вікна задрижали! Ася івикарабкалась на поруччя фотеля, глянула, у ,вімно' і аж сплеснула ручками: — Карузеля, карузеля! А музика грає: Бум-бум-ібум. Ті.-лі-лі. Ціїнь-дзя-драса! Ціїнь-дзя-драса, /ціїнь-дзя-драса! Бум-бум-б ум! А якийсь іпан саджає дітей, одне на коника, одне на слона, а ще од єн на .якусь гуску-лебе- дя. І вже їдуть у С В ІТ . ГОПЛЯ- г о іп л я - г о іп л я - л я ! Ні — Ася не .втерпіла. Як стій вибігла іперед кату і станула собі чемно побіч пана. Чейже і її посадить на якогось слона. О! Вже карузеля стала, вже пан саджає нових дітей. А на Асю ані не гляне. — Що .це таке? — думаїє Ася. — Хіба ж івіїн мене не бачить? Хіба и не така, як усі. діти? А може то1 треба приступити бли жче, попросити? Нагло карузеля стала, діти поївімсідали, .а пан гоп! На кару- 3'Єлю ;і поїхав поволі1 дальше вулицею. Але Ася таки дуже хотіла їха ти і пішла, побігла за карузе- лею. А .карузеля переїхала ву лицю і' «їхала на широку їзідню. А Ася не питає, не розгляда ється, де воїна. Тільки вліпила очка .в «арузелю і. біжить за нею «поперек широкої вулиці. Довкола неї шумлять, трублять автаї, трамваї, автобуси, чути якісь крики, свисти. Ася нічого' того не бачить, не чує. Вона бачить лише карузелю, яка ось- ось втече. Нагло довкола дівчинки стає тихо, всі авта задержуються, навіть карузеля стає. Що це та ке? — Ася стривожена .огляда ється довкола себе і собі стає. До неї підходить якийсь пан у білих 'рукавичках, .шоюь гово рить чемно, лагідно іі бере Асю на руки. Але вона обома ручка ми відпихає його від себе, п о казує .пальчиком .і кричить: — Карузеля, карузеля! Пан сміється і каже: — Но, карузеля. — Ася зачинає плака ти. Пропало, все пропало, кару- зеля десь зникла. В іцю хвилину Ася чує голос своєї мамусі1: — Асю, Аею! Моя дитино! Глянула крізь сльози, а то справді її мамуся біжить вули цею, 'простоволоса, їв фартуш ку, в домашніх ,капцях — от, як стояла в кухні. І вже хапає Асю на руки, ;і сміється, і пла- че, іі тулить дівчинку до себе. А потім .щось довго говорить до пана в білих рукавичках. (Ася того не розуміє) і подає йому руку; він йде собі геть. Ася тулиться до мамусі і жа ліється: — Ася так хотіла їха ти на карузелі, але недобрий пан не посадив Асі. — А ти мала грошик? — так мамуся. — Ти дала пастові гро шик? — О! То це так? — дивуєть ся мала. Ася не знала, що треба дати грошик. Коли татко прийшов вечором з роботи посадив собі Асю на коліна, щось довго шептав їй до івушка і кивав пальцем. Ася слухала. А якось у .неділю спи тав: — А знаєш ти, Асю, хто це був той пай, що тебе взяв на руки і. (вирятував, щ об тебе авто не переїхало? То був („по лісмен". — О, — здивувалася Ася. — А він все тепер, коли я граюся в городці перед хатою, перехо дить вулицею і. сміється до ме не. І чомусь прикладає руку до шапки. — То він так здоровить тебе. Він тішиться, що ти стала ро зумніша .і. не бігаєш іпб вули цях. — Татку, а як я його ще ко ли побачу, то подам йому руч ку ,і скажу: — Дякую вам, пане полісме не, за це — іза це — за все! — Добре, дитинко, зроби так. Олена Цегельська
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
