Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як Миколка став уважним учнем Колись Миколка буїв дуже лі нивим, неуважним учнем. На лекціях він майже ніколи не слухав, іпро щ о 'розповідав учи тель. Коли ж доводилось по вторити щось, івіїн штовхав сво го сусіда: — Дмитре, .підкажи! Дмитро завжди йому підка зував, бо дуже боявся Миколи. Той часто каїзав йому: — Ти ж дивись, завжди мені підказуй, бо 'інакше я теб£ набю! Тому, що Дмитро був дуже боязким хлопчиком, то й вико нував накази свого сусіда. Вчився Дмитро дуже добре і нераз рятував від біди неуваж ного' і лінивого' Миколу. Але якось Дмитро захворів і довгий час не ходив до школи. Біля Миколи посадили іншого хлопчика Грицька. Як тільки Микола побачив свого нового сусіда, то відразу ж заявив йо му: — Ти завжди мені .підказуй, бо інакше я тебе набю! — П о казав свої кулаки. — Бачиш, які в мене кулаки'? Знов, як 'і раніш Микола не слухав учителя. Шн або розгля дав якісь імалкжки, або дивився у вікно, надіючись, щ о новий сусід, як і Дмитро, завжди йому підкаже. Одного' разу вчитель оповідаю про іптаїхів. Найбіль ше говорив про орла, сткий лі тає вище від інших птахів, бо має великі й дужі крила. Скін чивши оповідати, вчитель звер нувся до Миколи: — Ану, повтори, хто має ве ликі й дужі крила? Микола насупив брови і штовхнув авого сусіда. Гриць посміхнувся іі прошепотів: І тут сталося щось Миколі зовсім незрозуміле. У клясі за лунав такий гучний сміх, ,що' від ньоіго шиби на вікнах затремті ли. Деякі діти від сміху аж на лавки полягали. А Грицько смі явся так дуже, що на нього аж гикавка напала.. Коли діти вга мувались, ВЧИІТеЛЬ, 'ЩО теж смі явся, сказав Миколі: — Треба уважно слухати. Хі ба ж у мавпи є крила? Сам ти „коилата мавпа"! З того дня вісі діти почали звати Миколу „крилатою мав- П'Ою“ . Про нього інакше й не казали, як — Ось іде наша „коилатамавпа"! Або: — Зачи ніть вікно, щ об наша „крилата мавпа" не вилетіла! Микол ції було дуже соромно. З того часу він уже ніколи не поосив, щ об йому підказували. Він боявся, що йому знов підка жуть якусь дурницю. Це була для нього добра наука. Після пригоди з „крилатою мавпою", він став дуже уваж ним учнем і завжди слухає вчи теля. ДІма ВЕСНА Ой стрибає сонечко По гілках, Відкриває пупляхи На листках. Листя простягається Після сну І пташки розказують Про весну. У неділю підемо Погулять, Першого метелика Зустрічать! Ніна Муїдоик-Мрип Жертвуйте на пресовий фонд „Нашим малятам" ВЕСНА Ясне сонечко пригріло, Весну красну розбудило, Одягнуло в пишні шати Та й сказало поспішати: — Не барися і ,не гайся, В хмарках довго не купайся, Поспішай на землю ти, Подарунки всім інеси. Всі тебе давно чекають, Пісеньок тобі співають! Як почула це весна, Пишна панна чарівна, Сіла в золотий візок, Білий одягла вінок, їде, рукавом махає, Скрізь дарунки розсипає. Ось махнула над полями — Вони вкрились килимами. Заглянула у ліси — В листя одяглись гілки. А на луках і в садках Де не глянеш — все в квітках. І пташкам в нові гніздечка Ніжні вкинула яєчка. Не забула і звірят: Дарувала всім малят. Все пухнатих та чистеньких У кожушках, у новеньких. А вам, діточки малі, Від весни — пахучі дні. Покидайте ж теплі хати, Вільно вам тепер стрибати І побігать досхочу Чи у полі, чи в саду. Поскладайте ж на поличку Одяг теплий, рукавички. Хай лежать, відпочивають, Зими другої чекають. М. С-ко * * На вербі, «а гіллі білі, білі котики — доторкнуться лагідно ласкотливим дотиком. Доторкнуться котики білі, невеличкі до руки, до ротика до моєї щічки, Наталя Забіла — Мавпа . . . •Радий, що йому підказали, Микола голосно' відповів: — Мавпа!
Page load link
Go to Top