Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
О с т а н н ій л и с т о к В невеличкій дільниці на за хід від скверу Вашінґтона ву лиці біжуть божевільно і лом ляться на маленькі клапті, що їх звуть „площами". Ці „площі" роблять дивовижні -виступи й закрути. Одна вулиця сама себе перетинає щось разів із два. Колись один маляр відкрив цін ну прикмету цієї вулиці. Уявіть собі 'збірщика із рахунком за фарби, папір і полотно, що кро куючи цією вулицею, нагло ба чить себе в поворотній дорозі, не зібравши ні одного цента від довжників! - І так до химерної старої Грін віч Віледж почала швидко під крадатися мистецька братія, полюючи на вікна до півночі, брами з вісімнадцятого століт тя, голяндські мансарди і низь кі чинші. Потім вони імпорту вали з Шостої Евеню кілька о- ливяних кухолів і трохи витер тої іпосуди — і перетворились у „кольонію". На шпилі присадкуватого триповерхового цегляного бу динку Су і Джансі р о зложили свою студію. Джансі — це фа- міліярно пр’О Йоганну. Перша була із Мейн; друга з Каліфор нії. Вони зустрілися при „табль д’гот“ в „Дельмоніка" ,на Вось мій вулиці і знайшли тотож- тю. Скасування кріпацтва за- сталО' її ще у школі. Пережи ла всі етапи нашого Відроджен ня, співтворила його і пере йшла з ним .крізь усі зриви й упадки. На висотах старечої мудростиі вона дожила держав ного відродження України. Це здавалось слушним завершен ням важкого шляху. Та прий шов новий струс — больше- вицька влада в Україні. І .перед її очима, що не знали ніколи омани, зарисувалось жахливе майбутнє. Процес ОВУ, що проходив саме в році її смерти, був наявним доказом цього. На цьому етапі відійшла від нас Олена Пчілка. Невгнуто й -послідовно -прожила вона своє життя. JI. Б. ність у своїх уподобаннях від носно мистецтва, салати з цико рії та фасону „єпископських44 рукавів, так, що це у висліді дало спіль-ну студію. Це булопв травні. В листопаді холодний, невидний чужинець, що -його лікарі звуть „Пневмо нія", підкрався до колонії, то тут, то там торкаючи когось своїми ледяними пальцями. О- там на східній частині міста цей руїнцик ступав зухвало, вбива ючи десятками свої жертви, за те ноги його тупцювали поволі лябіринтом вузьких і порослих мохом „площ“. Пан Пневмонія не був такий, щоб його можна назвати ли царським, старим джентелме- ном. Маленька жіночка із роз- ніжненою каліфорнійськими зе фірами кровю навряд чи була чеснсхю здобиччю для старого негідника з червоним кулаком і коротким віддихом. Проте він поразив саме Джансі і вона ле жала, майже не рухаючись, на своєму мальованому залізному ліжку і дивилася крізь маленькі шибки голяндського вікна на пусту стіну сусіднього цегляно го дому. Одного ранку перевантаже ний працею лікар, моргнувши сірою, волохатою бровю, за просив Су в коридор. — Вона має одну шансу на, скажімо, десять, — сказав він, стрясаючи ртуть у своєму клі нічному термометрі. — І ця од на шанса є, коли вона бажає жити. Спосіб, яким люди став ляють себе зразу по стороні -по- гребника, зводить на сміх усю фармакопею. Ваша мала дама постановила собі, що вона вже не вийде з хвороби. Чи її щось манить у житті? — Вона... вона мріяла колись малювати неаполітанський за лив... — сказала Су. — Малювати? Дурниця! Чи в неї є щось на душі, .про що варто б подумати двічі... яко гось мужчину, наприклад? — Мужчину?! — сказала Су з різким акцентом у голосі. — Чи мужчина вартий... але ні, докторе, нічого подібного не має! — Ну, тоді це слабість, — сказав лікар. — Я зроблю все, чого тільки .наука зможе досяг ти. Але коли тільки мій пацієнт починає рахувати -повозки у своїй власній похоронній про цесії, я віднімаю 50 відсотків від лікувальної сили медика ментів. Якщо ви доведете до цього, що вона запитає вас -про новий зимовий фасон рукавів до плаща, то я обіцяю вам для неї одну шансу на пять, замість •одної на десять. (Коли доктора вже .не було, Су пішла до робітні й сплакала на мякіш свою японську папе рову хустинку. Потім вона бун дючно ввійшла в кімнату Джан сі зі своєю дошкою до рисуван ня, посвистуючи ритмічно. Джайсі лежала, не вирізняю чись майже під постіллю, з об личчям до вікна. Думаючи, що вона спить, Су перестала сви стати. Вона уставила свою дош ку і почала пером і чорнилом рисунок — ілюстрацію до га зетного оповідання. Молоді ма лярі мусять пробивати собі до рогу в мистецтво, рисуючи об- разки для газетних оповідань, що їх пишуть молоді письмен ники, пробиваючи собі дорогу в літературу. Су шкіцувала саме пару еле гантних райтуз і монокль -при постаті героя — ковбоя з Ай- даго — коли, почула тихий звук, що повторився кілька разів. Вона швидко 'підійшла до ліж ка. -Очі Джансі були широко відкриті. Вона дивилася крізь вікно і числила — числила взад. — Дванадцять, — казала во на, а за хвилину — одинадцять, — тоді — десять, девять, — а потім, майже одночасно — ві сім, сім... Су стурбовано виглянула з вікна. Що там можна було ра хувати? Видно було тільки го ле, понуре подвіря й у віддалі 20 стіп порожну стіну цегляно го будинку. Стара-старезна ви ноградна лоза, покручена й на- (Продовження на ст. 6) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
