Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
О с т а н н ій л и с т о к В невеличкій дільниці на за хід від скверу Вашінґтона ву лиці біжуть божевільно і лом ляться на маленькі клапті, що їх звуть „площами". Ці „площі" роблять дивовижні -виступи й закрути. Одна вулиця сама себе перетинає щось разів із два. Колись один маляр відкрив цін ну прикмету цієї вулиці. Уявіть собі 'збірщика із рахунком за фарби, папір і полотно, що кро куючи цією вулицею, нагло ба чить себе в поворотній дорозі, не зібравши ні одного цента від довжників! - І так до химерної старої Грін віч Віледж почала швидко під крадатися мистецька братія, полюючи на вікна до півночі, брами з вісімнадцятого століт тя, голяндські мансарди і низь кі чинші. Потім вони імпорту вали з Шостої Евеню кілька о- ливяних кухолів і трохи витер тої іпосуди — і перетворились у „кольонію". На шпилі присадкуватого триповерхового цегляного бу динку Су і Джансі р о зложили свою студію. Джансі — це фа- міліярно пр’О Йоганну. Перша була із Мейн; друга з Каліфор нії. Вони зустрілися при „табль д’гот“ в „Дельмоніка" ,на Вось мій вулиці і знайшли тотож- тю. Скасування кріпацтва за- сталО' її ще у школі. Пережи ла всі етапи нашого Відроджен ня, співтворила його і пере йшла з ним .крізь усі зриви й упадки. На висотах старечої мудростиі вона дожила держав ного відродження України. Це здавалось слушним завершен ням важкого шляху. Та прий шов новий струс — больше- вицька влада в Україні. І .перед її очима, що не знали ніколи омани, зарисувалось жахливе майбутнє. Процес ОВУ, що проходив саме в році її смерти, був наявним доказом цього. На цьому етапі відійшла від нас Олена Пчілка. Невгнуто й -послідовно -прожила вона своє життя. JI. Б. ність у своїх уподобаннях від носно мистецтва, салати з цико рії та фасону „єпископських44 рукавів, так, що це у висліді дало спіль-ну студію. Це булопв травні. В листопаді холодний, невидний чужинець, що -його лікарі звуть „Пневмо нія", підкрався до колонії, то тут, то там торкаючи когось своїми ледяними пальцями. О- там на східній частині міста цей руїнцик ступав зухвало, вбива ючи десятками свої жертви, за те ноги його тупцювали поволі лябіринтом вузьких і порослих мохом „площ“. Пан Пневмонія не був такий, щоб його можна назвати ли царським, старим джентелме- ном. Маленька жіночка із роз- ніжненою каліфорнійськими зе фірами кровю навряд чи була чеснсхю здобиччю для старого негідника з червоним кулаком і коротким віддихом. Проте він поразив саме Джансі і вона ле жала, майже не рухаючись, на своєму мальованому залізному ліжку і дивилася крізь маленькі шибки голяндського вікна на пусту стіну сусіднього цегляно го дому. Одного ранку перевантаже ний працею лікар, моргнувши сірою, волохатою бровю, за просив Су в коридор. — Вона має одну шансу на, скажімо, десять, — сказав він, стрясаючи ртуть у своєму клі нічному термометрі. — І ця од на шанса є, коли вона бажає жити. Спосіб, яким люди став ляють себе зразу по стороні -по- гребника, зводить на сміх усю фармакопею. Ваша мала дама постановила собі, що вона вже не вийде з хвороби. Чи її щось манить у житті? — Вона... вона мріяла колись малювати неаполітанський за лив... — сказала Су. — Малювати? Дурниця! Чи в неї є щось на душі, .про що варто б подумати двічі... яко гось мужчину, наприклад? — Мужчину?! — сказала Су з різким акцентом у голосі. — Чи мужчина вартий... але ні, докторе, нічого подібного не має! — Ну, тоді це слабість, — сказав лікар. — Я зроблю все, чого тільки .наука зможе досяг ти. Але коли тільки мій пацієнт починає рахувати -повозки у своїй власній похоронній про цесії, я віднімаю 50 відсотків від лікувальної сили медика ментів. Якщо ви доведете до цього, що вона запитає вас -про новий зимовий фасон рукавів до плаща, то я обіцяю вам для неї одну шансу на пять, замість •одної на десять. (Коли доктора вже .не було, Су пішла до робітні й сплакала на мякіш свою японську папе рову хустинку. Потім вона бун дючно ввійшла в кімнату Джан сі зі своєю дошкою до рисуван ня, посвистуючи ритмічно. Джайсі лежала, не вирізняю чись майже під постіллю, з об личчям до вікна. Думаючи, що вона спить, Су перестала сви стати. Вона уставила свою дош ку і почала пером і чорнилом рисунок — ілюстрацію до га зетного оповідання. Молоді ма лярі мусять пробивати собі до рогу в мистецтво, рисуючи об- разки для газетних оповідань, що їх пишуть молоді письмен ники, пробиваючи собі дорогу в літературу. Су шкіцувала саме пару еле гантних райтуз і монокль -при постаті героя — ковбоя з Ай- даго — коли, почула тихий звук, що повторився кілька разів. Вона швидко 'підійшла до ліж ка. -Очі Джансі були широко відкриті. Вона дивилася крізь вікно і числила — числила взад. — Дванадцять, — казала во на, а за хвилину — одинадцять, — тоді — десять, девять, — а потім, майже одночасно — ві сім, сім... Су стурбовано виглянула з вікна. Що там можна було ра хувати? Видно було тільки го ле, понуре подвіря й у віддалі 20 стіп порожну стіну цегляно го будинку. Стара-старезна ви ноградна лоза, покручена й на- (Продовження на ст. 6) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
