Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Цвіркуна Крекі-Крак. — О, ні, ні, не хочу я ні тих папірців, ні стрічок, ні ялинки! Допоможіть мені, дорогий пане, повернути ся додому! — заплакав горішок. — Трудно це, дуже трудно! Ну, та я спробую тобі вибра тись із людської хати, а там за бирайся в землю, дожидайся весни, бо до ліса далеко ман друвати. Тут виростеш великий, такий, як твоя мати. Я вже ба гато бачив таких, як ти, горіш ків. Гарні з них кущі виросли... Цвір-р-р! Цвір-р-р! Ходи сюди, Цвірко! — покликав Цвіркун стару Цвіркуниху. — Бачиш, я- кось урятувався від дітей цей горішок. Допоможи мені вико тити його з хати в садок. І заходились Цвіркуни коти ти горішок до великої шпарки в стіні, коло сгнешних дверей. Довго мучився горішок та за допомогою добрих Цвіркунів вибрався на волю. Покотився горішок та й упав у мяку землю коло огорожі. У садку було ба гато дерев і кущів і бідний Крекі-Крак трохи заспокоївся. А тимчасом минула ніч. Почало сходити сонце. Оглядівся горі шок і побачив на яблуні шпака. — Пане Шпаку, може ви по кажете мені дорогу до ліса, там де росте моя мама? — Я? — здивувався Шпак. — О, ні, я не маю часу, мої діти мене дожидають. Мушу шукати їм поживи. Бувай здоров! — І шпак полетів геть. Крекі-Крак лежав у землі і журився, що ні коли вже не побачить ліса, ні коли не почує маминої пісні... Раптом у садку зявився незна йомий птах. Піря мав гарне, зо лоте, а на голові у нього був червоний гребінь. Затріпав кри лами І голосно заспівав: „Ку- ку-рі-ку!“ — Спитаюсь я цього птаха! Може він мені щось допоможе, — подумав горішок. — Пане, може ви знаєте... Птах згорда глянув на го рішка. — А це що таке? Може це на сіння, то я запрошу курочок до сніданку і досить нечемно дзоб- нув горішка в голову. — О, Боже мій, і цей мене хо че зїсти, — простогнав Крекі- Крак. — Першзавсе мене звуть пів нем, а по друге ти не надаєшся для нашого сніданку. Лежи кра ще та мовчи, як не потрапив на своє місце, — промовив серди то півень і почав розгортати землю коло огорожі, шукаючи поживи для своїх курочок. Він вигріб досить глибоку ямку, так що горішок скотився туди. Там було тихше і затишніше. А горішок був змучений усіми пригодами і захотів спати. Йо му почулась рідна пісенька: Шу-шу-шу, мої маленькі! Засипаючи горішок глянув угору і побачив ліщину. — Мамо, мамо! — крикнув він. — Ні, горішку, я не твоя ма ти. Але я теж ліщина і, бачиш, якось росту тут. Не журись, ля гай спати до весни. Додому да леко, не сила тобі' повернутись. Виростеш і тут! Бідний Крекі-Крак так сто мився, що тільки встиг проше потіти: — Надобраніч, тіточко! І заснув міцно-міцно. Минула осінь, минула зима. Настала весна. Вибігли у садок діти. Коло огорожі виріс ма ленький, зелений кущик, що його раніш не було. — Мамо, мамо, що то за квіт ка виросла коло огорожі? — запитала білявенька дівчинка. — Дивись, та це ліщина! І (Докінчення на 3 ст. обгортки) Але Крекі Крак був дуже цікавий. Він відразу виставив із листя свою ру« даву голову...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
