Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Цвіркуна Крекі-Крак. — О, ні, ні, не хочу я ні тих папірців, ні стрічок, ні ялинки! Допоможіть мені, дорогий пане, повернути ся додому! — заплакав горішок. — Трудно це, дуже трудно! Ну, та я спробую тобі вибра тись із людської хати, а там за бирайся в землю, дожидайся весни, бо до ліса далеко ман друвати. Тут виростеш великий, такий, як твоя мати. Я вже ба гато бачив таких, як ти, горіш ків. Гарні з них кущі виросли... Цвір-р-р! Цвір-р-р! Ходи сюди, Цвірко! — покликав Цвіркун стару Цвіркуниху. — Бачиш, я- кось урятувався від дітей цей горішок. Допоможи мені вико тити його з хати в садок. І заходились Цвіркуни коти ти горішок до великої шпарки в стіні, коло сгнешних дверей. Довго мучився горішок та за допомогою добрих Цвіркунів вибрався на волю. Покотився горішок та й упав у мяку землю коло огорожі. У садку було ба гато дерев і кущів і бідний Крекі-Крак трохи заспокоївся. А тимчасом минула ніч. Почало сходити сонце. Оглядівся горі шок і побачив на яблуні шпака. — Пане Шпаку, може ви по кажете мені дорогу до ліса, там де росте моя мама? — Я? — здивувався Шпак. — О, ні, я не маю часу, мої діти мене дожидають. Мушу шукати їм поживи. Бувай здоров! — І шпак полетів геть. Крекі-Крак лежав у землі і журився, що ні коли вже не побачить ліса, ні коли не почує маминої пісні... Раптом у садку зявився незна йомий птах. Піря мав гарне, зо лоте, а на голові у нього був червоний гребінь. Затріпав кри лами І голосно заспівав: „Ку- ку-рі-ку!“ — Спитаюсь я цього птаха! Може він мені щось допоможе, — подумав горішок. — Пане, може ви знаєте... Птах згорда глянув на го рішка. — А це що таке? Може це на сіння, то я запрошу курочок до сніданку і досить нечемно дзоб- нув горішка в голову. — О, Боже мій, і цей мене хо че зїсти, — простогнав Крекі- Крак. — Першзавсе мене звуть пів нем, а по друге ти не надаєшся для нашого сніданку. Лежи кра ще та мовчи, як не потрапив на своє місце, — промовив серди то півень і почав розгортати землю коло огорожі, шукаючи поживи для своїх курочок. Він вигріб досить глибоку ямку, так що горішок скотився туди. Там було тихше і затишніше. А горішок був змучений усіми пригодами і захотів спати. Йо му почулась рідна пісенька: Шу-шу-шу, мої маленькі! Засипаючи горішок глянув угору і побачив ліщину. — Мамо, мамо! — крикнув він. — Ні, горішку, я не твоя ма ти. Але я теж ліщина і, бачиш, якось росту тут. Не журись, ля гай спати до весни. Додому да леко, не сила тобі' повернутись. Виростеш і тут! Бідний Крекі-Крак так сто мився, що тільки встиг проше потіти: — Надобраніч, тіточко! І заснув міцно-міцно. Минула осінь, минула зима. Настала весна. Вибігли у садок діти. Коло огорожі виріс ма ленький, зелений кущик, що його раніш не було. — Мамо, мамо, що то за квіт ка виросла коло огорожі? — запитала білявенька дівчинка. — Дивись, та це ліщина! І (Докінчення на 3 ст. обгортки) Але Крекі Крак був дуже цікавий. Він відразу виставив із листя свою ру« даву голову...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
