Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як кущик і павучок віддячилися мишці У Галинім садочку був собі кущик, а під кущиком — нірка. У нірці жила мишка. Кущик по хитував галузками, шумів ли стям, з вітриком розмовляв. А мишка у нірці смачно спала або сиділа під кущиком проти со нечка і вигрівалася. Гарно було! Раз закрався до садочка гість із далекого поля, куцохвостий зайчик. Розглянувся: „Го-го! Скільки тут усіляких незнаних присмаків! Нові рослинки, нові галузки". Бігає зайчик по са дочку, тут відкусить листочка, там гризне галузку — випробо вує, чи смачне. Прискакав і до нашого кущи ка, спявся дибки на задні лапки, досягає ротом найкращої га лузки. А на галузці, під найбіль шим листком, сидів павучок, мостився спати. Злякався сер дега, що зайчик його разом із листочком схрупає. — Ой, біда, біда! — закричав павучок. — Рятуйте! Вискочила мишка з своєї хат ки. Дивиться — кущик аж трем тить, жалко йому найкращої, найчепурнішої галузки. Стала мишка зайчика прохати-вмов- ляти: — Пане Довговушенку! Вірте мені, цей кущик дуже-дуже не смачний. Навіщо вам псувати собі смак? Язик вам затерпне. Чи не краще вам наїстись усмак молодої соковитої капусти? — Де, де вона? — запитав зайчик, що дуже любить капу сту. — На грядці, за тином! — по казала мишка лапкою. І зайчик пішов собі на грядки смакувати капусту, кущика не зачіпав і га лузка зосталася непошкоджена. — Спасибі! — промовив до мишки кущик і поклонився їй своїм вершком. — Я тобі, добра сусідко, цього не забуду. — Спасибі! —■ сказав паву чок, махнув до мишки привітно лапкою, а потім зробив тонку міцну ниточку-павутинку і ще міцніше привязав свого листоч ка до галузки. Минуло кілька місяців. На стала рання осінь. Першим на кущику зів я в той листочок, що під ним мешкав павучок. Був би відірвався -від галузки, але держала його павутинка. Одно го ранку вийшла мишка з нірки подивитись, чи не погубили ді ти на стежці солодких окрушин. Погода псувалася. Десь на не далеких горбах сидів осінній ві тер, надув великі' губи і дмухав так сильно, що в Галинім садоч ку хиталися всі дерева, кущики, галузки й листочки. Вибігає мишка з-'під куща, а назустріч — ох! ох! — кіт! Здо ровий чорний котище з блиску чими зеленими очима. Мишка шасть у траву, але хвостика добре не заховала. Кіт скочив за мишкою, і його за гребущі пазурі стали нишпори ти в траві перед самим миши- ним носиком. Мишка кинулась у другий бік, заховалась під не велику лопушину і стишилась. Кіт не бачив мишки, але чув ше лест у траві, піднявся на задні Прискакав і до нашого кущика, спяв ся дибки на задні лапки, досягає ротом найкращої галузки. лапи і пильно дивився, куди б йому скочити. — Мабуть, мені вже не бачи ти власної хати під кущиком, ні не хрупати солодких бубликів! — з жалем подумала мишка. З безрадним трепетом дивив ся кущик на пригоду мишки. Загородив котові дорогу галуз кою, але це не помогло. Тоді кущик побачив, що біля зівя- лого листочка сидить павучок — той самий, що колись^іривя- зав листочка до галузки міц ною павутинкою. — Розірви павутину! Розір ви!! Мерщій!! — зашелестів ку щик. Павучок був здогадливий хлопець. Умить зрозумів. Пере кусив павутину і листок із ше лестом упав на землю. Ш-ш-ш! Фі-ю-ю! — виспіву вав осінній вітер. Його подих підхопив зівялого листочка і поніс по траві. Листочок зачі плявся за травинки і 'підстрибу вав, мов живий. Кіт подумав, що це втікає мишка. Мерщій кинувся в погоню за сухим листком. А тим часом мишка смик сюди-туди, сюди-туди й сховалась у своїй безпечній нірці. Кущик радісно похитував га лузками. Йому смішно було ди витись, як чорний кіт із зеле ними блискучими очима, на здогнавши листка, пізнав свою помилку і засоромлений пішов додому. Кущик поглянув на зраділого павучка і зашепотів йому над головою: — За добро треба завжди віддячуватись добром! Р. Завадович Читайте збірку віршів “Ой, ХТО ТАМ?” Коштує 80 ц.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
