Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як кущик і павучок віддячилися мишці У Галинім садочку був собі кущик, а під кущиком — нірка. У нірці жила мишка. Кущик по хитував галузками, шумів ли стям, з вітриком розмовляв. А мишка у нірці смачно спала або сиділа під кущиком проти со нечка і вигрівалася. Гарно було! Раз закрався до садочка гість із далекого поля, куцохвостий зайчик. Розглянувся: „Го-го! Скільки тут усіляких незнаних присмаків! Нові рослинки, нові галузки". Бігає зайчик по са дочку, тут відкусить листочка, там гризне галузку — випробо вує, чи смачне. Прискакав і до нашого кущи ка, спявся дибки на задні лапки, досягає ротом найкращої га лузки. А на галузці, під найбіль шим листком, сидів павучок, мостився спати. Злякався сер дега, що зайчик його разом із листочком схрупає. — Ой, біда, біда! — закричав павучок. — Рятуйте! Вискочила мишка з своєї хат ки. Дивиться — кущик аж трем тить, жалко йому найкращої, найчепурнішої галузки. Стала мишка зайчика прохати-вмов- ляти: — Пане Довговушенку! Вірте мені, цей кущик дуже-дуже не смачний. Навіщо вам псувати собі смак? Язик вам затерпне. Чи не краще вам наїстись усмак молодої соковитої капусти? — Де, де вона? — запитав зайчик, що дуже любить капу сту. — На грядці, за тином! — по казала мишка лапкою. І зайчик пішов собі на грядки смакувати капусту, кущика не зачіпав і га лузка зосталася непошкоджена. — Спасибі! — промовив до мишки кущик і поклонився їй своїм вершком. — Я тобі, добра сусідко, цього не забуду. — Спасибі! —■ сказав паву чок, махнув до мишки привітно лапкою, а потім зробив тонку міцну ниточку-павутинку і ще міцніше привязав свого листоч ка до галузки. Минуло кілька місяців. На стала рання осінь. Першим на кущику зів я в той листочок, що під ним мешкав павучок. Був би відірвався -від галузки, але держала його павутинка. Одно го ранку вийшла мишка з нірки подивитись, чи не погубили ді ти на стежці солодких окрушин. Погода псувалася. Десь на не далеких горбах сидів осінній ві тер, надув великі' губи і дмухав так сильно, що в Галинім садоч ку хиталися всі дерева, кущики, галузки й листочки. Вибігає мишка з-'під куща, а назустріч — ох! ох! — кіт! Здо ровий чорний котище з блиску чими зеленими очима. Мишка шасть у траву, але хвостика добре не заховала. Кіт скочив за мишкою, і його за гребущі пазурі стали нишпори ти в траві перед самим миши- ним носиком. Мишка кинулась у другий бік, заховалась під не велику лопушину і стишилась. Кіт не бачив мишки, але чув ше лест у траві, піднявся на задні Прискакав і до нашого кущика, спяв ся дибки на задні лапки, досягає ротом найкращої галузки. лапи і пильно дивився, куди б йому скочити. — Мабуть, мені вже не бачи ти власної хати під кущиком, ні не хрупати солодких бубликів! — з жалем подумала мишка. З безрадним трепетом дивив ся кущик на пригоду мишки. Загородив котові дорогу галуз кою, але це не помогло. Тоді кущик побачив, що біля зівя- лого листочка сидить павучок — той самий, що колись^іривя- зав листочка до галузки міц ною павутинкою. — Розірви павутину! Розір ви!! Мерщій!! — зашелестів ку щик. Павучок був здогадливий хлопець. Умить зрозумів. Пере кусив павутину і листок із ше лестом упав на землю. Ш-ш-ш! Фі-ю-ю! — виспіву вав осінній вітер. Його подих підхопив зівялого листочка і поніс по траві. Листочок зачі плявся за травинки і 'підстрибу вав, мов живий. Кіт подумав, що це втікає мишка. Мерщій кинувся в погоню за сухим листком. А тим часом мишка смик сюди-туди, сюди-туди й сховалась у своїй безпечній нірці. Кущик радісно похитував га лузками. Йому смішно було ди витись, як чорний кіт із зеле ними блискучими очима, на здогнавши листка, пізнав свою помилку і засоромлений пішов додому. Кущик поглянув на зраділого павучка і зашепотів йому над головою: — За добро треба завжди віддячуватись добром! Р. Завадович Читайте збірку віршів “Ой, ХТО ТАМ?” Коштує 80 ц.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
